Справа № 909/1024/24
20.03.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретаря судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 1699/26 від 26.02.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, у справі
за позовом: Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України"
(пров. Сеньківський, буд. 3, м. Київ, 03190)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані"
(вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, 76018)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-
Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
(вулиця Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, 76019)
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати; 1 244, 78 гривень - пеня; 7 831, 94 гривень - індексація,
за участю:
від позивача: Шевчука Дениса Вікторовича (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Тарновської Олександри Михайлівни,
від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: представник у судове засідання не з'явився,
від Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції: представник в судове засідання не з'явився,
у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилась справа за позовом Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати; 1 244, 78 гривень - пеня; 7 831, 94 гривень - індексація.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2025 позов Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати, 1 244, 78 гривень - пеня, 7 831, 94 гривень - інфляційні втрати - задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" на користь Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" - 10 194, 78 гривень, з яких: 6 026, 45 гривень - заборгованість з орендної плати, 4 168, 33 гривень - інфляційні втрати, а також 1 603, 32 гривень судового збору; в частині стягнення 4 151, 82 гривень - заборгованості з орендної плати, 1 244, 78 гривень - пені та 3 663, 61 гривень - інфляційних втрат - відмовлено; судовий збір в розмірі 1 424, 68 гривень залишено за позивачем.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 у справі № 909/1024/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" від 17.02.2025 (вх. № 01-05/422/25 від 18.02.2025) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2025 у справі № 909/1024/24 - без змін.
01.12.2025 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ на виконання означеного рішення суду від 23.01.2025 у справі № 909/1024/24.
26.02.2026 за вх. № 1699/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, відповідно до якої заявник просить суд:
- визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця Демків С. Я. від 06.01.2026 та 09.01.2026 у ВП № 79901258: про відкриття виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору; про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження; про арешт коштів боржника;
- зобов'язати закрити виконавче провадження № 79901258 негайно, у зв'язку з відсутністю заборгованості;
- скасувати всі обмеження та арешти, накладені у межах цього виконавчого провадження;
- покласти всі витрати в т.ч. судові витрати та стягнення, пов'язані з виконавчим провадженням № 79901258, у тому числі виконавчий збір, на стягувача - Державну установу "Інститут охорони ґрунтів України";
- надати правову та дисциплінарну оцінку діям начальника Француза І. Г. та державного виконавця Демків С. Я., що діяли у змові та вжити заходів реагування, передбачених законом;
- витребувати в старшого державного виконавця Демків С. Я. матеріали виконавчого провадження № 79901258;
- визнати відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору та витрат.
Ухвалою від 02.03.2026 суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" строк на подання скарги на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі № 909/1024/24; прийняв до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 1699/26 від 26.02.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі № 909/1024/24; призначивши її розгляд в судовому засіданні на 20.03.2026; відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" про витребування всіх матеріалів виконавчого провадження № 79901258; запропонував старшому державному виконавцю Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Демків С. Я. та начальнику Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Французу І. Г. надати суду письмові пояснення щодо поданої скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" та докази щодо їх обґрунтування; запропонував позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надати суду свої пояснення/заперечення щодо поданої скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" на дії/бездіяльність державного виконавця.
17.03.2026 за вх. № 4905/26 через підсистему "Електронний суд" від Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли заперечення на скаргу на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця.
Розглянувши подану скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця, заперечення державного виконавця, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, судом встановлено наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із нормами частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконанні в Івано-Франківському відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 79901258 з примусового виконання наказу № 909/1024/24 від 01.12.2025 виданого Господарським судом Івано-Франківської області про стягнення з ТОВ "Інвест Фінанс Компані" на користь Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" 10 194, 78 гривень, з яких: 6 026, 45 гривень - заборгованість з орендної плати, 4 168, 33 гривні - інфляційні витрати, а також 1 603, 32 гривень судового збору.
Так, 06.01.2026 - державним виконавцем винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження; про стягнення витрат виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору.
06.01.2026 - державним виконавцем створено запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю.
09.01.2026 - державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано до відповідних фінансових установ.
09.01.2026 - державним виконавцем повторно створено запит на отримання інформації, що містить банківську таємницю.
Згідно відповіді стало відомо, що в боржника наявні рахунки в АТ "Кредобанк" та АТ "Державний ощадний банк України", на одному з рахунків якого наявний залишок коштів у сумі 631, 00 гривень.
09.01.2026 - державним виконавцем створено платіжну інструкцію на списання коштів з рахунку НОМЕР_1 в АТ "Державний ощадний банк України".
09.01.2026 - державний виконавець створив запит до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
Згідно відповіді в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
За правилами статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За нормами пункту 7 частини 3 статті 18 закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно із частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
За правилами пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, серед іншого, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Перелік виплат, стягнення на які не може бути звернено, визначено статтею 73 Закону. Таким чином, для зняття арешту з вказаного в скарзі рахунку заявнику необхідно надати документальне підтвердження, що рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Звертаючись до суду з даною скаргою скаржник стверджує про сплату заборгованості та відсутність підстав для подальшого примусового виконання рішення суду, на підтвердження чого надає видатковий касовий ордер від 01.10.2018 на суму 10 500, 00 гривень.
Так, відповідно до пункту 23 Розділу ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 148 від 29.12.2017 (далі - Положення), касові операції оформлюються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.
Касові документи можуть бути паперовими або електронними. Електронні касові документи повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства України у сфері електронного документообігу.
Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 27 вказаного Положення, касир вимагає пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа. Видача готівки фізичним особам, яких немає в штатному розписі установи/підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.
За пунктом 28 зазначеного Положення, видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, особам, які з поважних причин не мають змоги поставити підпис власноручно. У видатковому касовому ордері після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку, а в разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 27 цього Положення. Довіреність або нотаріально засвідчена копія довіреності залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.
У пункті 34 Положення зазначено, що касир під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей зобов'язаний перевірити: 1) наявність і справжність на документах підписів, передбачених додатками 2 та 3 до цього Положення, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника установи/підприємства або осіб, які ним уповноважені; 2) правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; 3) наявність перелічених у документах додатків. Касир повертає документи для оформлення в разі невиконання хоча б однієї із вимог, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 34 розділу III цього Положення. Касові ордери або видаткові відомості після їх одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах проставляється відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).
Так, у видатковому касовому ордері від 01.10.2018 вказано одержувачем директора Івано-Франківська ФДУ "Інститут охорони ґрунтів України", однак прізвище, ім'я та по батькові останнього не вказано. Також в графі найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача відсутні будь-які відомості, що унеможливлює ідентифікацію особи отримувача коштів. А відтак даний письмовий доказ не є допустимим в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вищезазначений видатковий касовий ордер, на який посилається скаржник, не в повній мірі відповідає вимогам Положення, оскільки у ньому відсутні обов'язкові реквізити передбачені пунктом 28 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 148 від 29.12.2017, а саме не зазначено прізвища, імені та по батькові одержувача готівки, а також відсутні найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача.
Суд зазначає, що означений видатковий касовий ордер видано 01.10.2018, тобто в день укладення Договору оренди державного майна № 38/18.
Згідно із пунктом 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами) і за базовий місяць оренди серпень 2018 року становить 1 898, 19 гривень без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2018 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць серпень 2018 на індекси інфляції за вересень, жовтень 2018.
У пункті 3.2. Договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до пункту 3.4. Договору, орендна плата перераховується Орендарем щомісяця, не пізніше 15 - го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.
Як вбачається з умов Договору оренди державного майна № 38/18 від 01.10.2028, в ньому не передбачено попередньої сплати орендної плати, та більше того, орендна плата не є сталою та підлягає коригуванню в залежності від індексів інфляції за кожен наступний місяць.
Окрім того, видатковий касовий ордер від 01.10.2018 повинен був існувати під час розгляду справи № 909/1024/25 та до винесення рішення у даній справі, однак такий доказ при розгляді справи № 909/1024/25 до суду надано не було.
Таким чином, видатковий касовий ордер від 01.10.2018 на суму 10 500, 00 гривень не є належним, допустимим та достовірнім доказом, в розумінні положень статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України, і не підтверджує виконання рішення суду від 23.01.2025 у справі № 909/1024/24.
Так, згідно із частиною 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України).
Європейський суд з прав людини вказував у своїх рішеннях, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції").
ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень ("Ясіун'єне проти Литви" від 06 березня 2003 року, "Руйану проти Румунії" від 17 червня 2003 року, "Півень проти України" від 29 червня 2004 року).
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Існування ж заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі "Агрокомплекс проти України" від 25 липня 2013 року).
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначені рішення, що підлягають примусовому виконанню, виконавчі документи, а у частині 1 статті 4 означеного Закону - вимоги до виконавчих документів.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
З вищевикладеного вбачається, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № 79901258 щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника, вчинено з дотриманням принципу обов'язковості виконання рішення суду та в межах визначених Законом України "Про виконавче провадження" прав і обов'язків виконавців.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Інвест Фінанс Компані" неодноразово зверталося до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргами на постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та виконавчого збору та на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця, відмову у скасуванні постанов про стягнення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також на неприпустиму службову поведінку.
За наслідком розгляду означених скарг 30.01.2026 та 02.02.2026 Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповіді на означені скарги.
Відповідно до частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Статтею 2 Закону України "Про звернення громадян" закріплено, що законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян", дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".
Згідно статті 3 Закону України "Про звернення громадян", заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
За приписами статті 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відтак, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" не визначено порядку розгляду скарги боржника, Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для вказаних правовідносин застосовано положення Закону України "Про звернення громадян", та з дотриманням вимог щодо терміну розгляду скарг, надано скаржнику письмові відповіді про результати розгляд означених скарг які направлено засобами поштового зв'язку за адресою, вказаною заявником у скаргах.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За наведених обставин, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" на дії старшого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Демків С. Я. та на дії/бездіяльність начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Француза І. Г. у повному обсязі.
Керуючись статтями 234, 235, 339, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 1699/26 від 26.02.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі № 909/1024/24 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили 20.03.2026 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
3. Повний текст ухвали складено 25.03.2026.
Суддя В. В. Михайлишин