ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18.03.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/33/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укрнафта"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш"
про стягнення штрафних санкцій в сумі 129 978 грн 60 коп.
за участю:
від позивача Пучка Віктор Анатолійович,
від відповідача Левицький Олег Онуфрійович
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Акціонерне товариство "Укрнафта" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення штрафу за прострочення постачання товару згідно з Договором про закупівлю №13/2024-МТР/25 від 25.04.2025 у сумі 129 978 грн 60 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
23.01.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.02.2026 відповідач подав клопотання (вх.№2460/26) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Подане клопотання мотивоване тим, що період стягнення заявлених штрафних санкцій у цій справі підлягає достеменному дослідженню та документальному підтвердженню, а обсяг і характер доказів у справі не дають підстав однозначно встановити безспірність заявлених позовних вимог, що зумовлює необхідність розгляду справи за участю представника відповідача у судових засіданнях.
16.02.2026 суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження вх.№2460/26 від 11.02.2026 задовольнити частково; здійснювати розгляд справи № 909/33/26 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначити на 09.03.2026.
24.02.2025 відповідач подав відзив на позов вх.№3313/26.
17.03.2026 відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафу вх.№4862/26.
В судовому засіданні 18.03.2026 суд проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами на підставі договору про закупівлю №13/2024-МТР/25 від 25.04.2025, відповідач у встановлені строки не поставив товар, у зв'язку з чим позивач керуючись п. 7.1. Договору нарахував відповідачу штраф в сумі 129 978 грн 60 коп. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 526, 530, 549, 611, 612, 614, 629 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що в процесі виконання Договору Товариство порушило терміни поставки товару
з об'єктивних причин, а саме: збройна агресія з боку російської федерації значно вплинула і на товариство відповідача та призводить до неможливості його роботи в запланованому режимі. Відбулася втрата більше 60% кваліфікованого виробничого персоналу за наслідком посиленої мобілізації, криза неплатежів, проблеми з поставками комплектуючих для виконання зобов'язань за укладеними договорами та відсутністю власних обігових коштів. Станом на дату укладення Договору штатна чисельність працівників товариства складала 39 чоловік, станом на 01.11.2025 року 13 чоловік, в тому числі 4 особи, які мобілізовані в ЗСУ.
Вказав, що суттєво вплинуло на можливість своєчасної поставки за укладеним Договором внесення змін до Договору щодо строку оплати товару. Зазначив, що враховуючи довготривале партнерство та його стратегічний характер з АТ"Укрнафта", ТОВ "Техмаш" незважаючи на критичний фінансовий стан товариства, фінансування цього договору за рахунок залучення кредитних коштів та частково на умовах товарного кредиту, на звернення АТ"Укрнафта" від 03 вересня 2025 року №01/01/13/10/28/02-02/01/14249 про зміну встановленого договором строку оплати з 30 календарних днів на 90 календарних днів шляхом укладення відповідної додаткової угоди, прийняло рішення про можливість внесення змін умов оплати в Договір про закупівлю №13/2024-МТР/25 від 25.04.2025 та підписало Додаткову угоду №1 від 10.10.2025 до цього Договору.
Також вказав, що Товариство зверталось до позивача з листом №26/10 від 28.10.2025 з пропозицією розглянути можливість внести зміни в договір про закупівлю, а саме: змінити встановлений договором в п.6 Специфікації №1 до Договору про закупівлю №13/2024-МТР/25 від 25.04.2025 строк поставки товару з 120 календарних днів на 240 календарних днів з моменту підписання договору шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Однак позивач не погодився.
У клопотанні про зменшення розміру штрафу зазначив, що більша частина товару поставлена у встановлений строк та просив суд зменшити розмір штрафу на 90 % .
Обставини справи. Оцінювання доказів.
25.04.2025 Акціонерне товариство "Укрнафта" (далі Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (далі - Постачальник) уклали договір про закупівлю № 13/2024-МТР/25 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки частини підіймально- транспортувального обладнання, ДК 021:2015 42410000-3 Підіймально- транспортувальне обладнання (далі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.
Номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є додатком № 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною (далі - Специфікація) (п.2.1.).
Загальна сума Договору становить 2 994 000,00 грн. (два мільйони дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі грн 00 коп.), у тому числі ПДБ (20%) - 499 000,00 грн ( чотириста дев'яносто дев'ять тисяч грн 00 коп.) (п. 3.2. )
Розрахунок за кожну окрему партію Товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) по кожній партії Товару ( п.4.2.).
Умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2020", місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного Договору ( п.5.1.).
Приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) ( п.5.3. ).
Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) ( п.5.4.).
При недотриманні Постачальником строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого Товару за прострочення до 30 днів та 10% вартості несвоєчасно поставленого Товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару Постачальник сплачує Покупцю 10% вартості непоставленого товару (п. 7.1.).
Відповідно до п.11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання Договору: паперові її чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025.
Закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі Сторін Договору від виконання своїх зобов'язань по Договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору (п.11.2.).
Відповідно до Додатку №1 до Договору сторони узгодили до поставки такий перелік Товару:1) Блок-шестерня АОРС-60.05.00.024 у кількості 2 шт., загальною вартістю 37680,00 грн;2) Діафрагма АИ50.02.04.008 у кількості 32 шт., загальною вартістю107520,00 грн; 3) Діафрагма АК-60.03.01.007 у кількості 42 шт., загальною вартістю 115416,00 грн; 4) Діафрагма А50М.55.02.009 у кількості 24 шт., загальною вартістю 93888,00грн; 5) Вал АОРС-60.04.03.000 у кількості 2 шт., загально вартістю 34392,00 грн; 6) Стрічка гальмівна УПА 60/80 02.03.160Асб у кількості 6 шт., загальною вартістю 269280 грн; 7) Клапан-розрядник А50М.09.10.000 И у кількості 4 шт., загальною вартістю 23040,00 грн; 8) Колесо зубчасте РК-1945.00.00.014 у кількості 2 шт., загальною вартістю 114480,00 грн; 9) Колесо зубчасте РК-1945.00.00.012 у кількості 1 шт., загальною вартістю 109668,00 грн; 10) Гідророзподільник Р-160-3/1-111 у кількості 5 шт., загальною вартістю 307500,00 грн; 11) Гідророзподільник Р-80-3/1-111 у кількості 3 шт., загальною вартістю 74520,00 грн; 12) Стрічка гальмівна ЛАТ-2 120х12мм у кількості 12 пог. м, загальною вартістю 22176,00 грн; 13) Стрічка гальмівна А50М.02.03.100.СБ у кількості 12 шт., загальною вартістю 485200 грн;
14) Гідророзподільник Р-80-3/3-444 у кількості 2 шт., загальною вартістю 50040,00 грн; 15) Кран чотирьохклапанний 4008-71-22010 у кількості 36 шт., загальною вартістю 1149120,00 грн.
Відповідно до п. 6 Додатку №1 до Договору, сторони погодили строк поставки Товару - протягом 120 календарних днів з моменту підписання договору. Відтак граничною датою поставки всього Товару є 23.08.2025.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач в порушення умов договору, поставку частини Товару здійснив із порушенням строків передбачених Договором, а частину Товару не поставив.
Станом на 09.01.2026, загальна вартість поставленого Відповідачем Товару складає - 2674760,00 грн, частину з якого поставлено із порушенням строку, що підтверджується долученими до матеріалів справи підписаними обома сторонами видатковими накладними.
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач не поставив частину Товару (крани чотирьохклапанні 4008-71-22010 у кількості 10 шт.) на загальну суму 319 200 грн.
В ході розгляду справи суд встановив, що станом на 17.03.2026 вартість непоставленого товару (крани чотирьохклапанні 4008-71-22010 у кількості 3 шт.) складає 95 760 грн. Факт поставки товару (крани чотирьохклапанні 4008-71-22010 у кількості 7 шт.) на суму 223 440 грн підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною №3 від 27.01.2026.
Враховуючи порушення строків поставки Товару, позивач керуючись п. 7.1. Договору, нарахував Відповідачу штраф в сумі 129 978 грн 60 коп..
24.10.2025 з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся з листом № 01/01/13/10/28/02-02/01/17481 до відповідача із вимогою добровільно сплатити штраф в сумі 129 978 грн 60 коп. Однак станом на 16.01.2026 вказана вимога залишена відповідачем без виконання, у зв"язку з чим позивач звернувся в суд за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до частин 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).
За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.
За своєю правовою природою, виходячи з відносин сторін укладений між сторонами договір є договором поставки.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 статті 712 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України). Строк визначається, зокрема, днями (ч. 1 ст. 252 ЦК України), і його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновки суду.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару в строк, передбачений договором підтверджується матеріалами справи.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем штрафу та встановив, що поданий ним розрахунок штрафу є обґрунтованим та арифметично правильним.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд встановив, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 129 978 грн 60 коп. штрафу.
Разом з тим, відповідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого. Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (правової позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Суд зазначає про те, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Як вбачається з встановлених судом обставин справи, відповідач хоча з порушенням строків, однак виконав більшу частину зобов'язання за договором, при цьому, порушення строків поставки товару відповідачем у вказаній справі не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, погіршення його фінансового стану чи ускладнення в його господарській діяльності.
Також суд зазначає, що можливість зменшення розміру штрафних сканцій є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
З огляду на викладене, враховуючи інтереси сторін в межах їх аргументів та наданих доказів, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), а також беручи до уваги необхідність протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу верховенства права є зменшення розміру штрафу на 70 відсотків. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми штрафних санкцій компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків поставки товару.
Щодо визначення розміру до якого суд зменшує штраф, суд звертається до висновку викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22: У зв'язку з викладеним, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 38 993 грн 58 коп. штрафу.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №4743УГ26 від 14 січня 2026 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка належала б до задоволення, якби зазначений розмір суд не зменшив.
Враховуючи викладене, судовий збір в сумі 2662 грн 40 коп., належить покласти на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов Акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення заборгованості в сумі 129 978 грн 60 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (вул. Богдана Хмельницького, буд.103, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300, код 31767436) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд.3-5, м. Київ, 04053, код 00135390) 38 993 (тридцять вісім тисяч дев"ятсот дев"яносто дев"ять) грн 58 коп. штрафу та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, визначені Розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено: 26.03.2026
Суддя Т. В. Максимів