вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
26.03.2026м. ДніпроСправа № 904/7481/25
За позовом: Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», м. Київ
До: Фізичної особи-підприємця Хацер Ксенії Михайлівни , м. Дніпро
Про: стягнення 355 887,50грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» ( позивач ) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Хацер К.М. ( відповідач ) про стягнення 355 887,50грн. - штрафу за не поставку товару за договором купівлі-продажу №110-К-25 від 02.05.25р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.26р. відкрито провадження у справі №904/7481/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
ФОП Хацер К.М. ( відповідач ) у додаткових поясненнях у справі від 24.02.26 р. не заперечує факт не поставки нею товару відповідно до умов договору . Одночасно просить у випадку , якщо суд дійде до висновків про наявність підстав для стягнення коштів , зменшити розмір штрафу до 25 % від заявленої позивачем до стягнення суми. Клопотання обґрунтоване не доведенням позивачем ,що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором спричинені реальний дефіцит харчування спецконтингента , їх скарги або настання будь-яких інших негативних наслідків майнового чи немайнового характеру. Окрім того , посилаючись на правову позицію Верховного Суду, наполягає на тому , що штрафні санкції мають на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинні перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» ( позивач ) у відповіді на відзив зазначив , що підстави для зменшення штрафу пені відсутні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
02.05.25 р. між ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» ( покупець ) та ФОП Хацер К.М. (продавець) укладено договір купівлі-проодажу №110-К-25, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується продати і відвантажити капусту білоголову свіжу пізньостиглу першого сорту в обсязі 35 500,00кг , ціною 40,10грн./за кг, загальною вартістю 1 423 550,00 грн. ; за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни ( строки) ,визначені у рознарядці ( додаток 1 до цього договору ) , а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами , згідно з умовами цього договору .
Відповідно до п.3.1. ціна цього договору становить 1 423 550,00 грн.
Відповідно до п. 5.1. поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у термін ( строки), визначеними у Рознарядці ( додаток 1 ) Продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 30 травня 2025 р. включно .
Згідно з п.7.1. сторони визначили , що недопоставкою товару вважається непоставка продавцем загального обсягу товару або його частини , під час строку дії договору або у випадку розірвання договору з підстав ,визначених.6.2.4., або відмову продавця здійснити поставку товару .Порушенням строку поставки товару є поставка продавцем частини або повної партії товару з порушенням термінів ( строків ), визначених в договорі.
Відповідно до п.7.3. у випадку недопоставки товару в обсязі , передбаченому договором .продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25 % вартості непоставленого товару.
Відповідно до Рознарядки на поставку капусти (додаток 1) до договору сторони погодили поставку товару в загальній кількості 35 500,00 кг та терміни поставки : з 02.05.25р. до 30.05.25 р. включно .
Як вказує позивач ,відповідач у погоджений сторонами строк товар взагалі не поставив У зв'язку з чим на підставі п.6.2.4.договору позивач достроково розірвав договір , а 11.06.25р. за вих. № ГД ДКВС-3670/3 ГД/2025 позивачем направлено на адресу відповідача претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з п.7.3. договору про стягнення 355 887,50 грн. штрафу. Відповідач залишив цю претензію без реагування , тому позивач повторно 15.09.25 р. направив на адресу відповідача претензію про сплату штрафу у вищенаведеному розмірі ; але до цього часу товар не був поставлений, а штраф відповідачем не сплачений ; що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду .
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
На підставі поданих доказів судом встановлено, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору не виконано взятих на себе зобов'язання щодо поставки товару у погоджений строк.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми штрафу судом встановлено, що розмір штрафу відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд відзначає таке .
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
З огляду на викладене, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
В обґрунтування заяви щодо зменшення заявленої до стягнення суми штрафу відповідач зазначає, що позивачем не доведено ,що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором спричинені реальний дефіцит харчування спецконтингента , їх скарги або настання будь-яких інших негативних наслідків майнового чи немайнового характеру. Окрім того , посилаючись на правову позицію Верховного Суду,наполягає на тому , що штрафні санкції мають на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не не повинні перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 та від 15.02.2023 у справі № 920/437/22).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України. Суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою, з урахуванням встановлених судом обставин справи.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши відсутність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (докази скрутного фінансового становища відповідача (фінансові звіти та баланси, рахунки), обставин, які б перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов'язання тощо відсутні ) та враховуючи те, що нарахування передбачені умовами договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Хацер Ксенії Михайлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача - Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 27, код ЄДРПОУ 41220556): 355 887,50 грн. - штрафу та 4 270,65 грн. - витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 26.03.26р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.