пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
24 березня 2026 року Справа № 903/135/26
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коритан Людмила Юріївна
за участю представників сторін:
від відповідачіва 2: Корнійчук І.М. - самопредставництво
взяв участь прокурор: Рішко А.В. - службове посвідчення №071761 від 01.03.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/135/26 за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любешівської селищної ради до Комунального підприємства “Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛК УКРАЇНА» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 83608,78 грн,
13.02.2026 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі “Електронний суд» позов в інтересах держави в особі Любешівської селищної ради до Комунального підприємства “Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛК УКРАЇНА», в якому просить суд:
1. Визнати недійсною додаткову угоду від 07.03.2025 №3 до Договору від 26.12.2024 №37-25/76, визнати недійсною додаткову угоду від 03.11.2025 №5 до Договору від 26.12.2024 №37-25/76.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛК УКРАЇНА» на користь Любешівської селищної ради кошти в сумі 83 608,78 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛК УКРАЇНА» та КП “Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради на користь Волинської обласної прокуратури 7 987,2 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що додаткові угоди № 3 від 07.03.2025 та № 5 від 03.11.2025 до договору про постачання електроенергії споживачу від 26.12.2024 №37- 25/76 підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 632, ст. 652 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», підп. 2 п. 19 Особливостей, оскільки ці правочини призвели до безпідставного збільшення ціни за одиницю товару, що суперечить інтересам держави та потребує негайного вжиття необхідних і достатніх заходів реагування, спрямованих на їх усунення.
Ухвалою суду від 17.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.03.2026.
Ухвала суду від 17.02.2026 доставлена відповідачам до електронних кабінетів 17.02.2026 о 18:17год, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Строк для подачі відзиву до 05.03.2026.
04.03.2026 представник відповідача 2- ТОВ “ТОЛК УКРАЇНА» сформував в системі “Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову в повному обсязі та зазначив, що на момент виникнення спірних відносин була прямо передбачена можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10%, проте таке збільшення має відбуватися за умови доведення пропорційності збільшенню ціни на ринку. Належними доказами такої обставини може бути як відомості, що засвідчені торгово-промисловою палатою, так й інформація про рівень цін із сайту «Оператор ринку» тощо. З матеріалів справи вбачається, що: додатковою угодою № 3 від 07.03.2025 сторонами збільшено ціну електроенергії за 1 кВт/год з 5,70 грн до 5,944160 грн (тобто, на 4,28%); додатковою угодою №5 від 03.11.2025 року збільшено ціну електроенергії за 1 кВт/год з 5,944160 грн до 6,26943 грн (тобто, на 5,47 %). Додаткова угода № 3 від 07.03.2025 була укладена виключно в межах та у спосіб, прямо передбачених Договором та чинним законодавством, а твердження про непропорційність зміни ціни не ґрунтуються на правильному застосуванні погодженого сторонами механізму її визначення. Пунктом 4.6.2 Договору сторони прямо передбачили право на збільшення ціни за одиницю Товару у разі коливання ціни такого Товару на Ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю Товару. Ключовим є те, що сторони в Додатку 3 до Договору погодили не абстрактне співставлення окремих показників, а чітку формулу визначення ціни за одиницю Товару. Додаткова угода № 3 була укладена на підставі прямо передбаченого Договором механізму, із дотриманням визначеної процедури, за наявності документального підтвердження коливання ціни на Ринках електроенергії та із застосуванням погодженої сторонами формули розрахунку. Твердження про перевищення граничного розміру збільшення ціни ґрунтується на некоректному врахуванні додаткової угоди № 1 до Договору. Зміна тарифу на передачу не підлягає включенню до розрахунку 10-відсоткового ліміту, оскільки має іншу правову природу, іншу нормативну підставу та стосується регульованої складової ціни. Додатковою угодою № 5 від 03.11.2025 року ціна електричної енергії за 1 кВт/год була змінена з 5,944160 грн до 6,26943 грн, тобто збільшена на 5,47 %. Якщо ж здійснювати порівняння з початковою ціною договору, яка становила 5,70 грн за 1 кВт/год, то ціна 6,26943 грн перевищує її на 9,99 %. Загальне підвищення ціни за одиницю товару порівняно з первісною договірною ціною не перевищує 10 %. Твердження про перевищення встановленого законом ліміту є арифметично та юридично необґрунтованими.
09.03.2026 Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі “Електронний суд» відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами відповідача викладеними у відзиві та просив задовільнити позов в повному обсязі. Зазначив, що за додатковою угодою № 3 від 07.03.2025 збільшено ціну електроенергії на 6,4 % у порівнянні з первісною ціною Договору та на 3,8 % у порівнянні з ціною, визначеною додатковою угодою № 1 від 09.01.2025, а ціну електричної енергії як товару - на 4,2 %, що є непропорційним. Відповідно до даних ДП «Оператор ринку» ціна на електроенергію піднялась лише на 1,3 % з грудня 2024 року по лютий 2025 року. Надані відповідачем 2 документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178. У листі-зверненні постачальника ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» від 28.02.2025 № 3-280225-65 про необхідність підняття ціни електроенергії були відсутні документи, що підтверджували підвищення цін на ринку, що зумовили неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, збитковим. Внаслідок укладення додаткової угоди № 5 від 03.11.2025 перевищено встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ліміт підвищення ціни електричної енергії не більш як на 10 %, зокрема, ціну електроенергії підвищено на 11,7 % у порівнянні з первісною договірною ціною. Крім цього, про недійсність додаткових угод № 3 від 07.03.2025 та № 5 від 03.11.2025 свідчить і той факт, що вони застосовується до договірних правовідносин, які виникли до їх укладення (угоди діють із 01 березня та 01 листопада 2025 року відповідно). Товар (електроенергія), поставлений товариством для потреб замовника до 07.03.2025 та 03.11.2025, був не тільки прийнятий останнім у власність, а й спожитий. При цьому, як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 по справі за № 922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Протокольною ухвалою від 10.03.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 24.03.2026 о 12:15год.
Ухвалою суду від 10.03.2026 повідомлено учасників справи про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 24.03.2026 о 12:15год.
16.03.2026 відповідач 1- Любешівська селищна рада надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи без її участі. Зазначила, що підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.
Представник позивача та відповідача 1 у призначене судове засідання не з'явилися.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача 2 просив суд відмовити у задоволенні позову.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (до такого правового висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19).
Оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (аналогічний правовий висновок міститься у п. 8.2.4 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15).
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача та відповідача 1 не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи 10.12.2024 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» Комунальним підприємством «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради (далі - КП «Любешівська багатопрофільна лікарня») оприлюднено оголошення UA-2024-12-10-020464-a про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5), а саме, 450 000 кВт*год з терміном поставки товарів до 31.12.2025 та очікуваною вартістю закупівлі 4 065 300,00 грн.
За результатами проведеної процедури закупівлі з ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» 26.12.2024 укладено договір № 37-25/76 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір № 37-25/76) на постачання 450 000 кВт/год електричної енергії на загальну суму 3 363 427,8 грн, ціна за 1 кВт/год - 7,474284 грн.
Пунктом 2.1. Договору визначено строк (термін) поставки товару з 01.01.2025 по 31.12.2025.
Пунктом 4.6.2 Договору встановлено, що керуючись положеннями п. 19 Особливостей та відповідно до Додатку № 3 до Договору, ціна за одиницю Товару може змінюватись Сторонами у разі збільшення ціни за одиницю Товару в разі коливання ціни такого товару на Ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю Товару.
Відповідно до п. 4.1 Договору, зміна ціни за одиницю Товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на Ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на Ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення.
На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Сторонами до вказаного договору вносилися зміни, а саме укладено 8 додаткових угод (додаткова угода № 1 від 09.01.2025, № 2 від 31.01.2025, № 3 від 07.03.2025, № 4 від 26.03.2025, № 5 від 03.11.2025, № 6 від 12.11.2025, № 7 від 26.12.2025, № 8 від 30.12.2025), 3 із яких стосувались зміни ціни товару у бік збільшення.
Додатковою угодою № 1 від 09.01.2025, змінюючи ціну за одиницю товару у зв'язку зі зміною регульованого тарифу, вартість електричної енергії як товару не змінювалась.
Додатковою угодою № 1 від 09.01.2025 з 01.01.2025 підвищено ціну на електричну енергію з 7,474284 грн за кВт/год до 7,663476 грн за 1 кВт/год. Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 1 збільшена на 2,5 % відповідно по первинної ціни, зазначеної у договорі. Додаткову угоду укладено на підставі постанови НКРЕКП від 19.12.2024 № 2200 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2025 рік». Додаткова угода № 1 укладена на підставі підп. 7 п. 19 Особливостей.
07.03.2025 укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої з 01.03.2025 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 7,956468 грн або на 6,4% у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Договорі.
Згідно специфікації ціни на електричну енергію, ціна за одиницю (структура ціни, з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ становить 7,956478 грн/ кВт*год та включає: - ціну електричної енергії як товару (нерегульована частина ціни (без ПДВ) - 5,944160 грн/кВт*год; - величину регульованих тарифів (без ПДВ) - 0,68623 грн/кВт*год; - ПДВ - 1,326078 грн.
03.11.2025 укладено додаткову угоду № 5, відповідно до якої з 01.11.2025 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 8,346792 грн або на 11,7 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Договорі. Згідно специфікації ціни на електричну енергію, ціна за одиницю (структура ціни, з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ становить 8,346792 грн/ кВт*год та включає: - ціну електричної енергії як товару (нерегульована частина ціни (без ПДВ) - 6,26943 грн/кВт год; - величину регульованих тарифів (без ПДВ) - 0,68623 грн/кВт*год; - ПДВ - 1,391132 грн.
Згідно додаткової угоди № 8 від 30.12.2025 внесено зміни до п. 4.1 Договору про постачання електричної енергії споживачу, зокрема визначено, що загальна сума договору становить 2 109 295,39 гривень.
Аналізом інформації щодо кількості постачання електричної енергії установлено, що згідно наданих закладом охорони здоров'я актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій, ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» на виконання Договору № 37-25/76 від 26.12.2024 поставлено 264 330 кВт год електричної енергії, за що сплачено 2109 295,39 грн, а саме:
Акт №3731-000325011 від 11.02.2025, 28679 кВт год на суму 219780,83грн;
Акт №3731-000325021 від 13.03.2025, 27718 кВт год на суму 212416,22грн;
Акт №3731-000325031 від 09.04.2025, 27051 кВт год на суму 215230,42грн;
Акт №3731-000325041 від 12.05.2025, 19119 кВт год на суму 152119,72грн;
Акт №3731-000325051 від 06.06.2025, 18881 кВт год на суму 150226,07грн;
Акт №3731-000325061 від 10.07.2025, 15120 кВт год на суму 120301,80грн;
Акт №3731-000325071 від 08.08.2025, 15144 кВт год на суму 120492,76грн;
Акт №3731-000325081 від 09.09.2025, 14498 кВт год на суму 115352,87грн;
Акт №3731-000325091 від 09.10.2025, 14958 кВт год на суму 119012,84грн;
Акт №3731-000325101 від 11.11.2025, 25105 кВт год на суму 199747,13грн;
Акт №3731-000325111 від 08.12.2025, 26621 кВт год на суму 222199,94грн;
Акт №3731-000325121 за грудень 2025, 31439 кВт год на суму 262414,79грн.
Платіжна інструкція № 1772 від 11.02.2025 на суму 56368,22;
Платіжна інструкція № 253 від 18.02.2025 на суму 163412,61;
Платіжна інструкція № 1907 від 13.03.2025 на суму 54700,88;
Платіжна інструкція № 259 від 18.03.2025 на суму 157715,34;
Платіжна інструкція № 263 від 16.04.2025 на суму 168260,13;
Платіжна інструкція № 2019 від 09.04.2025 на суму 46970,29;
Платіжна інструкція № 2192 від 13.05.2025 на суму 39749,32;
Платіжна інструкція № 266 від 15.05.2025 на суму 112370,40;
Платіжна інструкція № 272 від 11.06.2025 на суму 103338,85;
Платіжна інструкція № 2311 від 06.06.2025 на суму 46887,22;
Платіжна інструкція № 274 від 14.07.2025 на суму 73910,59;
Платіжна інструкція № 2487 від 10.07.2025 на суму 46391,21;
Платіжна інструкція № 283 від 12.08.2025 на суму 80957,10;
Платіжна інструкція № 2594 від 08.08.2025 на суму 39535,66;
Платіжна інструкція № 2747 від 10.09.2025 на суму 34056,39;
Платіжна інструкція № 291 від 11.09.2025 на суму 81296,48;
Платіжна інструкція № 303 від 14.10.2025 на суму 78142,70;
Платіжна інструкція № 2891 від 09.10.2025 на суму 40870,14;
Платіжна інструкція № 311 від 17.11.2025 на суму 109841,17;
Платіжна інструкція № 2994 від 11.11.2025 на суму 89905,96;
Платіжна інструкція № 341 від 10.12.2025 на суму 153947,67;
Платіжна інструкція № 3185 від 09.12. 2025 на суму 68252,27;
Платіжна інструкція № 359 від 26.12.2025 на суму 210550,85;
Платіжна інструкція № 3331 від 26.12.2025 на суму 51863,94.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом № 922-VIII (Закон України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм зокрема, Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Верховний Суд вже зазначав, зокрема у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Сторона договору при здійсненні державних закупівель розпоряджається не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків.
При цьому, право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону (постанова Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №927/56/23).
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/ або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Отже, у відповідності до приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону).
Постановою Уряду від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі-Особливості).
Згідно з пунктом 1 Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період.
Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
Згідно пункту 10 Особливостей, замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15.04.2020 №708 (послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 «Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу», з урахуванням положень, визначених цими особливостями.
Пунктом 17 Особливостей передбачено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п'ятої, сьомої - дев'ятої статті 41 Закону та цих особливостей.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Відповідно до підп. 7 п. 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Отже, наведені вище положення підпункту 2 пункту 19 Особливостей кореспондуються із приписами пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» на що звертає увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.08.2024 по справі №440/11406/24.
Висновки щодо необхідності дотримання вимоги про збільшення ціни товару не більше ніж на 10 відсотків у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.
Касаційний господарський суд, надаючи відповідну оцінку підпунктам 2, 7 пункту 19 Особливостей, у постанові від 28.08.2024 у справі №918/1313/23 зазначив, про те що постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; їх зміст (підп. 2 та підп. 7 п. 19 Особливостей) лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) одна у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи наведені норми ЦК України, ЗУ «Про публічні закупівлі» та Особливостей, вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Крім того, суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п.п. 88-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема про те, що:
88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається;
89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах;
90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Названі вище положення дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 від 21.11.2025.
Верховним Судом 02.02.2026 за результатами розгляду справи № 922/2121/25 виснувано, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Отже, вказаною постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).
Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п'ятої статті 41, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін та повинні містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 42.4 постанови Верховного суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, постанова Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього.
Пунктом 4.6.2 Договору встановлено, що керуючись положеннями п. 19 Особливостей та відповідно до Додатку № 3 до Договору, ціна за одиницю Товару може змінюватись Сторонами у разі збільшення ціни за одиницю Товару в разі коливання ціни такого товару на Ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю Товару. Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на Ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на Ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення (визначена в п. 4.1 Договору).
У разі коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії заінтересована Сторона письмово звертається до іншої Сторони листом, в якому пропонує нову ціну закупівлі одиниці Товару з урахуванням коливання такої ціни на Ринках електроенергії порівняно із ціною закупівлі одиниці Товару, визначеною в п.1. Додатку 3 до цього Договору, але не більше ніж на відсоток коливання ціни Товару на Ринках електроенергії у бік збільшення.
Заінтересована Сторона повинна надати інформацію, що підтверджує та обгрунтовує зміну ціни закупівлі одиниці Товару порівняно з відповідною ціною, встановленою у Додатку 2 до цього Договору. Інформація щодо коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії надається у вигляді роздрукованих аналітичних матеріалів з електронної сторінки в мережі Інтернет Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), завірених підписом уповноваженої особи Сторони та є належним документальним підтвердженням коливання ціни на Ринках електроенергії.
Пунктом 2.2 Додатку 3 до Договору визначено, що зміна істотних умов Договору у зв'язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» (далі - РДН) здійснюється на вимогу однієї із Сторін на таких умовах: підставою для зміни умов цього Договору є показники середньозважених цін на РДН в ОЕС України за даними АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua
Уся інформація щодо торгів на РДН, зокрема, про ціни та обсяги купівліпродажу електричної енергії оприлюднюється АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua . Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на РДН.
Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа розрахункового періоду (місяця), що слідує за базовим місяцем (базовий місяць - це місяць, який передує місяцю підняття ціни), якщо сторони не домовляться про інший строк.
Відповідно до Додатку № 2 (Специфікації) до Договору, ціна електричної енергії як товару (нерегульована частина ціни) без ПДВ становить 5, 7 грн за 1 кВт/ год. В договорі про закупівлю електроенергії застосовуються регульовані державою тарифи на послуги з передачі.
Судом встановлено, що до вищевказаного договору сторонами укладено 3 додаткові угоди, одна з яких стосуються збільшення фактичної ціни (тарифу) на підставі постанови НКРЕКП 19.12.2024 № 2200 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2025 рік» з одночасним зменшенням обсягу постачання, зокрема:
1) Додатковою угодою № 1 від 09.01.2025 з 01.01.2025 підвищено ціну на електричну енергію з 7,474284 грн за кВт/год до 7,663476 грн за 1 кВт/год. Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 1 збільшена на 2,5 % відповідно по первинної ціни, зазначеної у договорі. Вказану додаткову угоду укладено на підставі постанови НКРЕКП від 19.12.2024 № 2200 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2025 рік».
2) Додатковою угодою № 3 від 07.03.2025 з 01.03.2025 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 7,956468 грн або на 6,4 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Договорі. Згідно специфікації ціни на електричну енергію, ціна за одиницю (структура ціни, з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ становить 7,956478 грн/ кВт*год та включає: - ціну електричної енергії як товару (нерегульована частина ціни (без ПДВ) - 5,944160 грн/кВт*год; - величину регульованих тарифів (без ПДВ) - 0,68623 грн/кВт*год; - ПДВ - 1,326078 грн.
3) Додатковою угодою № 5 від 03.11.2025 з 01.11.2025 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 8,346792 грн або на 11,7 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Договорі. Згідно специфікації ціни на електричну енергію, ціна за одиницю (структура ціни, з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ становить 8,346792 грн/ кВт*год та включає: - ціну електричної енергії як товару (нерегульована частина ціни (без ПДВ) - 6,26943 грн/кВт*год; - величину регульованих тарифів (без ПДВ) - 0,68623 грн/кВт*год; - ПДВ - 1,391132 грн.
Суд звертає увагу, що ціна за електроенергію як товар, визначена у Договорі, становила 5,7 грн за 1 кВт/год. та до моменту укладення додаткової угоди № 3 від 07.03.2025 не змінювалась.
За інформацією АТ «Оператор ринку» (вебсайт «www.oree.com.ua»), середньозважену ціну електричної енергії на РДН у грудні 2024 року (місяць, у якому укладено правочин) визначено у розмірі 5965,26 грн за 1 МВт/год, а ціни на такий товар, що сформувалися вже у послідуючі розрахункові періоди (у січні 2025 року і далі) становили: - у січні - 5817,56 грн за 1 МВт/год; - у лютому - 6042,08 грн за 1 МВт/год; - у березні - 5473,83 грн за 1 МВт/год; - у квітні - 4611,22 грн за 1 МВт/ год; - у травні - 4638,31 грн за 1 МВт/год; - у червні - 4783,04 грн за 1 МВт/ год; - у липні - 5247,4 грн за 1 МВт/год; - у серпні - 5420,05 грн за 1 МВт/год; - у вересні - 4352,68 грн за 1 МВт/год;- у жовтні - 6395,70 грн за 1 МВт/год.З наведеного вбачається, що лише у лютому 2025 року (в порівнянні з груднем 2024 року та січнем 2025 року) фіксувалося здорожчання вартості електричної енергії на РДН, яке не було значним/суттєвим (менше 4 відсотків).
Судом встановлено, що у листі-зверненні постачальника ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» від 28.02.2025 № 3-280225-65 про необхідність підняття ціни відсутні відомості щодо коливання ціни, які повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.
У вказаному листі-зверненні Постачальником лиш зазначено, що («у зв'язку з підвищенням ціни електричної енергії за 1 кВт/год на ринку РДН за період з січня по лютий 2025 року на 3,86%» - дослівно з тексту листа).
Тобто Постачальником не обґрунтовано неможливість виконання договору на попередніх умовах, а також не підтверджено причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим
Крім того, відповідно до даних ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок «на добу наперед») у торговій зоні ОЕС України на момент укладення Договору № 37-25/76 (грудень 2024 року) становила 5965,26 грн/МВт.год, а в лютому 2025 року (місяць, який передує укладенню додаткової угоди № 3) - 6042,08 грн/ МВт.год.
Таким чином, з грудня 2024 року по лютий 2025 року ціна на електроенергію піднялась лише на 1,3 %.
При цьому, за додатковою угодою № 3 від 07.03.2025 збільшено ціну електроенергії на 6,4 % у порівнянні з первісною ціною Договору та на 3,8 % у порівнянні з ціною, визначеною додатковою угодою № 1 від 09.01.2025, а ціну електричної енергії як товару - на 4,2 %, що є непропорційним коливанню ціни електричної енергії на ринку.
Укладення додаткової угоди № 3 до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом спотворює результати торгів, нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору та суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, підп. 2 п. 19 Особливостей та п. 4.6.2 Договору, п. 2.2 Додатку 3 до Договору, згідно якого передбачено, що зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на Ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на Ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення (визначена в п. 4.1 Договору).
Як зазначено вище, підставою для укладення додаткової угоди № 3 від 07.03.2025 став лист постачальника ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» від 28.02.2025 № 3- 280225-65, до якого долучено інформацію з офіційного веб-сайту АТ «Оператор ринку» про середньозважені ціни електричної енергії за результатами торгів на ринках електричної енергії РДН та ВДР за січень та лютий 2025 року.
Ціна на електроенергію як товар додатковою угодою № 1 від 09.01.2025 не змінювалась, а тому порівнянню підлягали показники середньозваженої ціни на електроенергію на РДН за грудень 2024 року (місяць, у якому укладено правочин) та лютий 2025 року (місяць, що передував укладенню додаткової угоди № 3).
За наведених обставин, надані відповідачем 2 документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до ціни договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
Крім цього, у період дії договору відбувалось і зменшення середньозваженої ціни електричної енергії, проте відповідач 2 додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) з комунальним підприємством не укладав, хоча така можливість передбачена у п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підп. 5 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178,
Отже, суд встановив, що укладення додаткової угоди № 3 до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом спотворює результати торгів, нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору та суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, підп. 2 п. 19 Особливостей та п. 4.6.2 Договору, п. 2.2 Додатку 3 до Договору, згідно якого передбачено, що зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на Ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на Ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення (визначена в п. 4.1 Договору).
Тобто, відповідачами внесено зміни до правочину, укладеного за результатами процедури публічної закупівлі, наслідком чого допущено неефективне використання бюджетних коштів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що додаткові угоди № 3 від 07.03.2025 та № 5 від 03.11.2025 застосовується до договірних правовідносин, які виникли до їх укладення (угоди діють із 01 березня та 01 листопада 2025 року відповідно). Зважаючи на наявні особливості функціонування ринку електричної енергії, зокрема відсутність у замовника можливості зберігати товар, наявні підстави вважати, що Товариство у вказаний період постачало, а Замовник приймав і споживав електроенергію.
Товар (електроенергія), поставлений товариством для потреб замовника до 07.03.2025 та 03.11.2025, був не тільки прийнятий останнім у власність, а й спожитий.
Разом з тим, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 915/75/23.
Суд погоджується із доводами прокуратури, що укладення сторонами додаткової угоди № 3 від 07.03.2025 щодо внесення змін до Договору № 37-25/76 з приводу збільшення ціни за одиницю товару, відбулось із порушеннями вимог чинного законодавства України у сфері публічних закупівель, зокрема у зв'язку із: 1) недоведенням постачальником при ініціюванні питання про зміну ціни товару (у бік збільшення) істотної зміни обставин у порядку ст. 652 ЦК України (ст. 652 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, підп. 2 п. 19 Особливостей); 2) недотриманням вимог щодо пропорційного збільшення договірної ціни на товар (зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, підп. 2 п. 19 Особливостей); 3) зміною ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця (ч. 3 ст. 632 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Крім цього, суд зазначає, що внаслідок укладення додаткової угоди № 5 від 03.11.2025 перевищено встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ліміт підвищення ціни електричної енергії не більш як на 10 %, зокрема, ціну електроенергії підвищено на 11,7 % у порівнянні з первісною договірною ціною.
Оспорювані правочини (додаткові угоди від 07.03.2025 та 03.11.2025) було укладено всупереч вимог закону (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, підп. 1 п. 19 Особливостей), через що відбулося неправомірне зменшення обсягів закупівлі, які є істотними умовами договору про постачання електроенергії споживачу від 26.12.2024 №37- 25/76, не з підстав, визначених законодавцем, - зменшення фактичного обсягу видатків замовника, а саме у зв'язку із безпідставним збільшенням ціни за товар (електроенергію).
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 3 від 07.03.2025 та № 5 від 03.11.2025 щодо збільшення ціни за одиницю товару підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 632, ст. 652 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підп. 2 п. 19 Особливостей, оскільки ці правочини призвели до безпідставного збільшення ціни за одиницю товару із 7,474284 грн до 8,346792 грн за 1 кВт/год електричної енергії.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 83 608,78 грн суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Отже, вищевказані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то розрахунок за товар (електричну енергію) повинен здійснюватися за ціною, визначеною додатковою угодою № 1 від 09.01.2025, а саме вартість 1 кВт/год електроенергії становить 7,663476 гривень.
Судом встановлено, що відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за строк дії договору ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» поставило КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради 264 330 кВт год.
КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» проведено оплату поставленої ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії на загальну суму 2 109 295,39 грн.
Згідно актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії: 1) фактично сплачена сума - 2 109 295,39 грн 2) сума, яка мала б бути сплачена без підвищення ціни договору: 264 330 кВт год 7,663476 грн/кВт= 2 025 686,61 грн 3) сума надмірно сплачених коштів становить: 2 109 295,39 грн - 2 025 686,61 грн = 83 608,78 грн.
Грошові кошти в сумі 83 608,78 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а відтак останній зобов'язаний їх повернути до Любешівській селищній раді, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
За наведених обставин, суд прийшов висновку, що позовна вимога про стягнення із ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» на користь Любешівської селищної ради 83 608,78 грн підставна, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.
Стосовно заперечень відповідача щодо визнання додаткової угоди №1 від 16.01.2025 недійсною.
Підвищення ціни за додатковими угодами № 3 та № 5 не відповідає критерію пропорційності до фактичного коливання ціни електричної енергії на ринку.
Зокрема, відповідно до даних ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» у грудні 2024 року становила 5965,26 грн/МВт·год, тоді як у лютому 2025 року - 6042,08 грн/МВт·год, тобто зросла лише на 1,3 %.
Ціна на електроенергію як товар додатковою угодою № 1 від 09.01.2025 не змінювалась, а тому порівнянню підлягали показники середньозваженої ціни на електроенергію на РДН за грудень 2024 року (місяць, у якому укладено правочин) та лютий 2025 року (місяць, що передував укладенню додаткової угоди № 3).
За додатковою угодою № 3 від 07.03.2025 збільшено ціну електроенергії на 6,4 % у порівнянні з первісною ціною Договору та на 3,8 % у порівнянні з ціною, визначеною додатковою угодою № 1 від 09.01.2025, а ціну електричної енергії як товару - на 4,2 %.
Пунктом 4.6.2 Договору, яким встановлено, що керуючись положеннями п. 19 Особливостей та відповідно до Додатку № 3 до Договору, ціна за одиницю Товару може змінюватись Сторонами у разі збільшення ціни за одиницю Товару в разі коливання ціни такого товару на Ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю Товару. Ціна за електроенергію як товар, визначена у Договорі, становила 5,7 грн за 1 кВт/год. та до моменту укладення додаткової угоди № 3 від 07.03.2025 не змінювалась.
Таким чином, надані відповідачем 2 відомості не підтверджують саме такого рівня зростання ціни, а отже не є належним та достатнім обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.
Крім того, відповідачем не доведено наявності істотної зміни обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України. Подані ним документи не містять жодних відомостей щодо неможливості виконання договору за первісною ціною або виникнення для постачальника очевидної збитковості виконання зобов'язань. Сам по собі факт незначного коливання ціни на ринку не свідчить про істотність зміни обставин.
У листі-зверненні від 28.02.2025 № 3-280225-65 Постачальник не обґрунтовував неможливість виконання договору на попередніх умовах, а також причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим («у зв'язку з підвищенням ціни електричної енергії за 1 кВт/год на ринку РДН за період з січня по лютий 2025 року на 3,86%» - дослівно з тексту листа).
З наведеного вбачається, що посилання відповідача на погодження сторонами у договорі можливості зміни ціни у разі коливання понад 1 % не може бути прийняте судом, оскільки договірні положення не можуть підміняти імперативні приписи закону.
Суд також враховує, що у період дії договору мало місце як зростання, так і зниження ринкових цін на електроенергію. Проте відповідач 2 ініціював виключно підвищення ціни та не вживав заходів щодо її зменшення у періоди зниження ринкової вартості, що свідчить про вибіркове та недобросовісне використання механізму зміни ціни виключно у власних інтересах та суперечить принципам справедливості і добросовісності.
Щодо доводів про неперевищення 10-відсоткового обмеження, суд зазначає, що такі є необґрунтованими, оскільки оцінці підлягає сукупна зміна ціни за договором (загальна ціна).
Внаслідок укладення додаткової угоди № 5 від 03.11.2025 перевищено встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ліміт підвищення ціни електричної енергії не більш як на 10 %, зокрема, ціну електроенергії підвищено на 11,7 % у порівнянні з первісною договірною ціною.
Безпідставними є також посилання відповідача на те, що зміна ціни не призвела до збільшення загальної суми договору, оскільки закон обмежує саме зміну ціни за одиницю товару, а не лише загальну вартість договору.
Окремо суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірності ретроспективного застосування додаткових угод.
Матеріалами справи підтверджується, що електрична енергія у відповідні періоди була фактично поставлена, прийнята та спожита замовником до моменту укладення додаткових угод. Відтак поширення дії зміненої ціни на вже виконані зобов'язання суперечить частині третій статті 632 Цивільного кодексу України, яка прямо забороняє зміну ціни після виконання договору.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 28.05.2024 у справі № 915/75/23.
Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.
Звертаючись з даною позовною заявою до суду, прокурор виконує конституційну функцію, закріплену в ст. 131-1 Конституції України, шляхом представництва інтересів держави у суді у виключних випадках.
Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
«Виключність» випадку, за якого прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у даній справі про безпідставне підвищення ціни на товар за договором про закупівлю та стягнення надмірно сплачених коштів, також полягає у тому, що кошти місцевого бюджету мають публічний характер, а їх незаконне надмірне витрачання, тим більше в умовах воєнного стану, порушує бюджетну дисципліну, суперечить принципам економії, ефективності та прозорості (ст. 3 Закону «Про публічні закупівлі»).
Звернення прокурора до суду з цим позовом зумовлено об'єктивною винятковістю, адже спірні правовідносини виникли у сфері закупівлі електричної енергії для потреб закладу охорони здоров'я за договором про постачання за бюджетні кошти, а враховуючи, що лікарні є об'єктами критичної інфраструктури з пріоритетним електропостачанням, особливо в умовах дефіциту, то допущені відповідачами порушення вимог законодавства при укладенні додаткових угод до договору за необгрунтовано вищою ціною вказує на те, що порушені інтереси держави у даній сфері потребують невідкладного захисту та поновлення.
Таким чином, аналіз характеру порушення інтересів держави в спірних правовідносинах свідчить про наявність виключного випадку для звернення прокурора з даним позовом.
У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Виконання зобов'язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.
Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Факт незвернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
У даному випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 910/9102/22 (із посиланням на постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21), оскільки засновниками КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» та власниками її майна є територіальні громади в особі міської ради та сільських рад, які фінансують і контролюють діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язані контролювати виконання бюджету відповідних територіальних громад, зокрема законність та ефективність використання КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» коштів цих бюджетів за договорами про закупівлю товарів, Верховний Суд констатує, що Бориспільська міська рада, Вороньківська, Гірська, Золочівська, Пристолична сільські ради Бориспільського району Київської області є особами, уповноваженими на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а тому є належними позивачами у цій справі.
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 22.08.2023 у справі № 924/564/22, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20.
З урахуванням наведеного, Любешівська селищна рада у даному випадку наділена повноваженнями на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а саме на звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод до Договору № 37-25/76 недійсними та повернення коштів, надмірно сплачених з бюджету на їх виконання.
Поряд з цим, при наявності беззаперечних порушень інтересів територіальної громади вказаний орган місцевого самоврядування бездіє у спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до усунення порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель. Листом від 02.02.2026 № 273/04-04/2-26 Любешівська селищна рада повідомила, що органом місцевого самоврядування заходи претензійно-позовного характеру за вказаним фактом не вживались, селищна рада не заперечує проти подання окружною прокуратурою позову в її інтересах.
Також слід урахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, з урахуванням необхідності якнайшвидшого повернення коштів до бюджету та подальшого їх використання на потреби територіальної громади.
Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Любешівської селищної ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18. На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» КаміньКаширська окружна прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом.
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на них порівну.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 07.03.2025 до Договору від 26.12.2024 № 37-25/76, № 5 від 03.11.2025 до Договору від 26.12.2024 № 37-25/76.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛК УКРАЇНА» (04116, місто Київ, вул. Старо-Київська, будинок 14, код ЄДРПОУ 44878589) на користь Любешівської селищної ради (44201, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, смт. Любешів, вул.Незалежності, будинок 53, код ЄДРПОУ 04333170, ГУК у Волинській області, смт Любешів 24060300, Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38009371, р/р UA988999980314090544000003490, Інші надходження) кошти в сумі 83 608,78 грн (вісімдесят три тисячі шістсот вісім гривень 78 коп).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛК УКРАЇНА» (04116, місто Київ, вул. Старо-Київська, будинок 14, код ЄДРПОУ 44878589) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄРДПОУ 02909915, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 3993,60 грн (три тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 60 коп) витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Комунального підприємства “Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради (44201, вул. Незалежності, 3, смт Любешів, Камінь-Каширський район, код ЄДРПОУ 01982927) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄРДПОУ 02909915, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 3993,60 грн (три тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 60 коп) витрат по сплаті судового збору.
Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 26.03.2026.
Суддя І. О. Гарбар