25 березня 2026 р. Справа № 902/1311/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: Акціонерного товариства "Одеснафтопродукт" (провулок 2-й Артилерійський, 6, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 03482749)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844)
про банкрутство
за участю :
від АТ "Одеснафтопродукт" : Мельник А.П.
арбітражний керуючий Слободян В.М.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1311/25 за заявою АТ "Одеснафтопродукт" до ТОВ "ВНП" про банкрутство.
Ухвалою суду від 22.12.2025 року, серед іншого, відкрито провадження у справі №902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП". Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Слободяна В.М.. Призначено попереднє засідання у справі на 20.04.2026 року.
При цьому, 26.12.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
23.01.2026 року до суду від АТ "Одеснафтопродукт" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 22.01.2026 року (вх. № 01-36/120/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 3 976 366,90 грн у справі № 902/1311/25.
Ухвалою суду від 27.01.2026 року призначено заяву АТ "Одеснафтопродукт" б/н від 22.01.2026 року (вх. № 01-36/120/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1311/25 до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2026 р. о 10:00 год..
На визначену дату - 25.03.2026 року в судове засідання з'явилися арбітражний керуючий Слободян В.М. та представник АТ "Одеснафтопродукт".
Також, судом встановлено, що 26.01.2026 року до суду від ТОВ "ВНП" через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 23.01.2026 року про розгляд грошових вимог АТ "Одеснафтопродукт" у справі № 902/1311/25.
Крім цього, 11.02.2026 року до суду від арбітражного керуючого Слободяна В.М. надійшли відомості розпорядника майна № 02-01/07 від 10.02.2026 року про розгляд грошових вимог кредиторів у справі № 902/1311/25.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні, представник АТ "Одеснафтопродукт" просив суд визнати заявлені вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна визнав заявлені АТ "Одеснафтопродукт" вимоги в повному обсязі та просив суд включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, розглянувши заяву АТ "Одеснафтопродукт" про визнання грошових вимог до боржника, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.
За змістом заяви АТ "Одеснафтопродукт" б/н від 22.01.2026 року, 21 грудня 2022 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВНП" (надалі - ТОВ "ВНП"), як Покупцем, та Акціонерним Товариством "Одеснафтопродукт" (надалі - АТ "Одеснафтопродукт"), як Постачальником, був укладений договір поставки нафтопродуктів № ВНП03/22 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, Постачальник зобов'язується в погоджені строки передати у власність Покупцю нафтопродукти (далі за текстом "Товар"), а Покупець оплатити і прийняти їх на базисі поставки, в кількості та асортименті, за ціною та в терміни згідно умов даного Договору та Додаткових угод до нього, що складають невід'ємну частину Договору (далі за текстом "Додатки").
Згідно п. 1.3. договору, Товар за цим договором поставляється партіями на підставі отриманих Постачальником заявок Покупця. Загальна кількість Товару, що поставляється Покупцю за цим договором, визначається загальною кількістю Товару у всіх партіях.
За час дії договору було підписано чотири додатки до договору на загальну суму 31146300,81грн, у яких :
1) за Додатковою угодою до договору від 01.01.2023 Постачальник зобов'язувався поставити Товару на загальну суму 11 534 483,77 грн;
2) за Додатковою угодою до договору від 01.02.2023 Постачальник зобов'язувався поставити Товару на загальну суму 1 725 848,48 грн;
3) за Додатковою угодою до договору від 01.06.2023 Постачальник зобов'язувався поставити Товару на загальну суму 15 144 448,86 грн;
4) за Додатковою угодою до договору від 01.08.2023 Постачальник зобов'язувався поставити Товару на загальну суму 2 741 519,70 грн.
Відповідно до розділу 3 договору Сторони укладають Акт приймання-передачі товару за фактом передання Постачальником та отримання Покупцем Товару. Такі акти є підставою для розрахунків між Сторонами.
За період дії Договору Постачальник поставив Покупцю Товару на загальну суму 31146300,81 грн, що підтверджується наступними Актами приймання- передачі, а саме :
1) Акт приймання-передачі нафтопродуктів до договору від 31.01.2023 на загальну суму 11 534 483,77 грн;
2) Акт приймання-передачі нафтопродуктів до договору від 28.02.2023 на загальну суму 1 725 848,48 грн;
3) Акт приймання-передачі нафтопродуктів до договору від 30.06.2023 на загальну суму 15 144 448,86 грн;
4) Акт приймання-передачі нафтопродуктів до договору від 31.08.2023 на загальну суму 2 741 519,70 грн.
У п. 4.2 договору з урахуванням погоджених змін у Додатковій угоді до Договору від 22.12.2022 року зазначено : "4.2. Покупець здійснює оплату кожної партії Товару протягом 360-ти днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі нафтопродуктів".
ТОВ "ВНП" на виконання умов договору здійснило частковий розрахунок на суму 27169933,91 грн, що підтверджується наступним :
1) платіжне доручення від 01 грудня 2023 р. № 512906464 на суму 7 920 000,00 грн;
2) платіжне доручення від 28 грудня 2023 р. № 512906878 на суму 6 740 000,00грн;
3) платіжне доручення від 28 грудня 2023 р. № 512906893 на суму 430 000,00 грн;
4) платіжне доручення від 23 липня 2024 р. № 512910208 на суму 108 500,00 грн;
5) платіжне доручення від 17 квітня 2024 р. № 512908537 на суму 5 413 455,87 грн;
6) платіжне доручення від 28 травня 2024 р. № 512909347 на суму 6 557 978,04 грн.
Отже, неоплаченою залишилася поставка товарів, яка відбулася за Актом приймання-передачі нафтопродуктів до договору від 31.08.2023 на загальну суму 2 741 519,70 грн та частково залишився неоплачений Акт приймання-передачі нафтопродуктів до договору від 30.06.2023 на суму 1 234 847,20 грн.
Водночас, термін оплати за даними Актами вже є простроченим відповідно до умов оплати наведених у п. 4.2 договору.
Таким чином, заборгованість за договором поставки становить 3 976 366,90 грн (31146300,81 грн - 27 169 933,91 грн).
Крім цього, у заяві повідомлено, що грошові вимоги Кредитора до Боржника не забезпечені заставою (заставним майном боржника) та АТ "Одеснафтопродукт" не має заінтересованості стосовно Боржника.
На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги Кредитора до Боржника, у сумі 3 976 366,90 грн; грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення; витрати пов'язані з провадженням у справі, а саме, судовий збір за подання заяви про визнання грошових вимог, у розмірі 5 324,8 грн покласти на Боржника.
Згідно відомостей розпорядника майна № 02-01/07 від 10.02.2026 року про розгляд грошових вимог кредиторів у справі № 902/1311/25, за результатами розгляду заяви про визнання грошових вимог, кредиторські вимоги AT "Одеснафтопродукт" в розмірі 3976366,90 грн визнаються у повному обсязі та пропонуються до включення у реєстр кредиторських вимог у порядку черговості :
- 3 976 366,90 грн основного боргу - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
- 5 324,80 грн судові витрати - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до повідомлення ТОВ "ВНП" б/н від 23.01.2026 року про розгляд грошових вимог AT "Одеснафтопродукт" у справі № 902/1311/25, у межах визначеного строку Акціонерним товариством "Одеснафтопродукт" (далі - AT "Одеснафтопродукт") подано заяву про грошові вимоги кредитора до боржника на загальну суму 3 976 366,90 грн.
Всі надані AT "Одеснафтопродукт" документи на підтвердження його кредиторських вимог визнаються ТОВ "ВНП" документами, що підтверджують таку заборгованість.
За результатами розгляду заяви про визнання грошових вимог, кредиторські вимоги AT "Одеснафтопродукт" в розмірі 3 976 366,90 грн - визнаються у повному обсязі та пропонуються до включення у реєстр кредиторських вимог у порядку черговості, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Як вказувалось вище, 26.12.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до матеріалів справи, заява АТ "Одеснафтопродукт" б/н від 22.01.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25, надійшла до суду 23.01.2026 року за вх. № 01-36/120/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 22.01.2026), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 21.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВНП" (Покупець) та Акціонерним Товариством "Одеснафтопродукт" (Постачальник) був укладений договір поставки нафтопродуктів № ВНП03/22 (копія наявна у справі), згідно умов якого Постачальник поставив Покупцеві товар, а саме : дизельне пальне, бензин та газ вуглеводневий скраплений на загальну суму 31 146 300,81 грн, що підтверджується описаними вище Актами приймання-передачі нафтопродуктів (копії наявні у справі).
Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що загальна ціна цього Договору визначається вартістю Товару, отриманого Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару вказується Постачальником в видаткових накладних або актах приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.2. даного договору, Покупець зобов'язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ), вказану в рахунках-фактурах (та/або видаткових накладних, та/або актах приймання-передачі) на кожну окрему партію Товару, у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах, якщо інші умови оплати не передбачені Сторонами в Додатках до даного Договору. У випадку прострочення Покупцем строку оплати, зазначеного в рахунку-фактурі, такий рахунок-фактура вважається анульованим, після чого Покупець має право повторно надіслати Постачальнику заявку на Товар (партію Товару) та отримати рахунок-фактуру на подальшу оплату.
Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок Постачальника (п. 4.4. договору).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що Боржник - ТОВ "ВНП" на виконання умов вказаного договору поставки нафтопродуктів здійснив частковий розрахунок на користь АТ "Одеснафтопродукт" в сумі 27 169 933,91 грн, що підтверджується описаними вище платіжними дорученнями (копії наявні у справі), із призначенням платежу : оплата за поставку нафтопродуктів згідно договору № ВНП03/22 від 21.12.2022 року в т.ч. ПДВ.
Таким чином, заборгованість ТОВ "ВНП" перед АТ "Одеснафтопродукт" по договору поставку нафтопродуктів № ВНП03/22 від 21.12.2022 року склала в сумі 3 976 366,90 грн (31146300,81 грн - 27 169 933,91 грн), яка заявлена останнім до визнання у цій справі.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо погашення Боржником боргу перед АТ "Одеснафтопродукт" в розмірі 3 976 366,90 грн.
Поряд з цим, Боржник у згаданому вище повідомленні б/н від 23.01.2026 року про розгляд грошових вимог АТ "Одеснафтопродукт" у справі № 902/1311/25, визнав в повному обсязі кредиторські вимоги АТ "Одеснафтопродукт" у розмірі 3 976 366,90 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені Кредитором до визнання грошові вимоги до Боржника в розмірі 3 976 366,90 грн, підтверджуються наявними у справі доказами, а отже підлягають визнанню.
Згідно ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ "Одеснафтопродукт" б/н від 22.01.2026 року (вх. № 01-36/120/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25 в повному обсязі, з мотивів наведених вище та визнання грошових вимог в розмірі 3 976 366,90 грн, з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів згідно положень ст. 64 КУзПБ.
Також, підлягають визнанню вимоги кредитора у розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог до боржника.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву АТ "Одеснафтопродукт" б/н від 22.01.2026 року (вх. № 01-36/120/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25, повністю.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Одеснафтопродукт" (провулок 2-й Артилерійський, буд. 6, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 03482749) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) в розмірі 3 976 366,90 грн (четверта черга задоволення); а також 5 324,80 грн судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/1311/25 (перша черга задоволення).
3. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Слободяну В.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВНП" у справі №902/1311/25.
4. Копію ухвали направити учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: АТ "Одеснафтопродукт" - office@onp.com.ua; представнику АТ "Одеснафтопродукт" Кутяєву Г.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "ВНП" - vnp_llc@ukr.net, aleksandrpolis91@gmail.com, представнику ТОВ "ВНП" адвокату Кислову Ю.А. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Слободяну В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Житомиренерго" - zhytomyrenergo@ukr.net; представникам ТОВ "Житомиренерго" Джумайлу М.Д. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адвокату Кваші І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; Управлінню поліції охорони в Житомирській області - ypo_zt@ukr.net; ТОВ "Дніпроенергозбут" - dniproenergozbut@ukr.net; ТОВ "ДЛ Солюшн" - info@dl-sol.com.ua, представнику ТОВ ДЛ Солюшн" адвокату Міщенку А.Л. - ІНФОРМАЦІЯ_6
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.