26.03.2026 року м. Дніпро Справа № 904/4044/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут "ДПВІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 (повне рішення складено 26.09.2025, суддя Перова О.В.) у справі № 904/4044/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогруп", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут "ДПВІ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Топогруп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут "ДПВІ" про стягнення заборгованості у розмірі 180 000 грн, пені за період з 04.06.2025 по 21.07.2025 у розмірі 86 400 грн. та судового збору у розмірі 3 196,80 грн.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 у справі №904/4044/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут" про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогруп" заборгованість у розмірі 180 000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч гривень 00 копійок), пеню у розмірі 86 400,00 грн. (вісімдесят шість тисяч чотириста гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 3 196,80 грн. (три тисячі сто дев'яносто шість гривень 80 копійок).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішення, з використанням системи “Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут "ДПВІ" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року по справі №904/4044/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ПРОЕКТНО ВИШУКУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ «ДПВІ» про стягнення заборгованості у розмірі 180 000 грн. та пені у розмірі 86 400 грн.; за результатами розгляду цієї апеляційної скарги ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі; судові витрати у справі, у вигляді судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги - стягнути з позивача.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скаржник зазначає, що строк виконання робіт за договором - 07.12.2024. Натомість, фактична передача технічного звіту про інженерно-геологічні вишукування на паперовому носії відбулася лише 29.05.2025, що підтверджується матеріалами позовної заяви Позивача; докази передачі Замовнику технічної документації у передбачених п. 4.3 Договору формах Позивачем не надані. Відсутність зазначених доказів свідчить про те, що Позивач не довів належного та своєчасного виконання власних договірних зобов'язань, а відтак його вимоги щодо застосування відповідальності до Відповідача є необґрунтованими. А отже, підстава для нарахування пені та звернення з позовом є сумнівною, оскільки факт передачі результатів робіт Відповідачу не підтверджений.
Відповідач вважає, що вимоги Позивача в частині стягнення пені є безпідставними та необґрунтованими, оскільки: Позивач не дотримався передбаченого Договором досудового порядку врегулювання спорів; не направив претензії, повідомлення чи акти звірки для підтвердження заборгованості; не надав суду розрахунків пені; умисно затягував подання позову з метою збільшення розміру пені; Договір не містить умов щодо строку та порядку виконання грошового зобов'язання, що унеможливлює визначення моменту прострочення. Таким чином, заявлені Позивачем вимоги про стягнення пені в сумі 86 400,00 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, штрафні санкції підлягають зменшенню або взагалі не підлягають стягненню, якщо вони є неспівмірними із завданими збитками. Позивач не довів наявність жодних збитків, понесених у зв'язку з нібито простроченням виконання відповідачем зобов'язань. Також ним не обґрунтовано, з яких саме розрахунків та за який конкретний період була нарахована пеня. Таким чином, відсутність у договорі чітко визначених строків оплати, непідписані акти виконаних робіт та відсутність доведених збитків позивача свідчать про безпідставність заявлених ним вимог щодо стягнення пені. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
Щодо основної суми боргу у розмірі 180 000 грн., Апелянт вважає, що вона підлягає уточненню шляхом проведення акту звірки взаєморозрахунків, оскільки Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність саме такої заборгованості.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
24.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогруп" до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: апеляційну скаргу ТОВ «Дніпровський проектно-вишукувальний інститут» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 по справі №904/4044/25 - залишити без задоволення; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 по справі №904/4044/25 - залишити без змін.
Відзив обґрунтований наступним.
Апелянт в апеляційні скарзі зазначає, що ним було сплачено авансовий платіж, що підтверджується платіжною інструкцією; платіжною інструкцією №723 від 18.10.2024 на суму 50 000 грн.; платіжною інструкцією №738 від 07.11.2024 на суму 180 000 грн. Тобто, за посиланням апелянта загальний розмір авансового платежу становить 230 000 грн. Позивач зазначає, що це не відповідає дійсності, адже в платіжній інструкції №738 від 07.11.2024 зазначена сума 130 000 грн., а не 180 000 грн., як зазначає апелянт. У зв'язку з чим сплачена сума авансового платежу відповідачем за укладеним договором становить 180 000 грн.
Позивач зазначає, що перша версія технічного звіту була передана - 13.11.2024, фінальна версія технічного звіту, після усунення всіх зауважень - 25.11.2024 в електронному вигляді. Тобто, навіть після усунення всіх зауважень, зобов'язання за договором були виконанні вчасно, після чого відповідач перестав виходити на будь-який зв'язок. Слід звернути увагу і на те, що від відповідача не було будь-яких претензій щодо строків виконання укладеного договору. Крім того, після того, як відповідач отримав поштовим зв'язком 29.05.2025 та повторно 03.07.2025 технічний звіт, акт надання послуг, рахунок на оплату відповідач жодним чином не відреагував, ані претензією, ані підписаним актом.
У супровідних листах від 20.05.2025 та 16.06.2025, які відповідачем отримано 29.05.2025 та 03.07.2025 відповідно, зазначалося, що в разі не оплати позивач має наміри звернутися до суду. Отже, у відповідача було достатньо часу для врегулювання спору, проведення будь-яких переговорів, висловити будь-які претензії або пропозиції. Посилання відповідача, що позивачем не було застосовано досудового врегулювання спору не відповідає дійсності та є безпідставним, а поведінка та дії відповідача підтверджують наміри ухилення від виконання договірних зобов'язань.
Ухвалою суду першої інстанції від 25.07.2025 було залишено позовну заяву без руху з посиланням на відсутність розрахунку заборгованості та пені. Після чого, позивачем було долучено розрахунок пені, на підставі чого, судом першої інстанції було відкрито провадження по справі.
Апелянт зазначає, що розмір пені є не співмірним та підлягає зменшенню. Однак, відповідачем не наведено жодних підстав для її зменшення. Щодо співмірності та розміру пені, то слід наголосити, що розмір пені нарахований за період трохи менший ніж за два місяці, а розмір пені не перевищує основну суму заборгованості.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4044/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4044/25.
31.10.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 у справі № 904/4044/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
14.11.2025 (документ сформовано в системі “Електронний Суд»; зареєстровано ЦАГС 17.11.2025) від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 4795,20 грн. відповідно до платіжної інструкції від 14.11.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 у справі № 904/4044/25; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини справи.
16.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Топогруп" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут "ДПВІ" (далі - відповідач, замовник) був укладений договір про надання послуг № 1509/5265 (а.с.5-6).
Відповідно до пункту 1.1. договору Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати: геологічні дослідження комплексу споруд шламонакопичувачів металургійного виробництва.
Виконавець зобов'язується виконати визначені цим Договором роботи у відповідності з нормами чинного законодавства та нормативно-технічними умовами (пункт 1.2. договору).
Загальна вартість робіт за цим договором складає 360 000,00грн, в тому числі ПДВ 20% - 60 000,00грн (пункт 2.1. договору).
Замовник зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі 50% від загальної вартості робіт за цим Договором після чого Виконавець приступає до роботи. Камеральні роботи розпочинаються тільки в разі оплати повної суми авансу, а саме 180 000,00 грн, в тому числі ПДВ. Інші 50 % від загальної вартості робіт за цим Договором Замовник сплачує в день підписання Акту виконаних робіт (пункт 2.2. договору).
Вартість вишукувальних робіт підлягає зміні шляхом укладання додаткової угоди до Договору у випадку: зміни об'ємів або складу робіт в процесі виконання не з вини Виконавця; внесення змін до законодавства України в частині системи оподаткування робіт, шо виконуються відповідно до умов договору (пункт 2.3. договору).
Строк виконання робіт складає 30 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати згідно п. 2.2. цього Договору (пункт 3.1. договору).
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (пункт 3.2. договору).
Роботи, які є предметом цього Договору, вважаються виконаними Виконавцем та прийнятими Замовником з моменту підписання Сторонами відповідного Акту виконаних робіт (пункт 4.1. договору).
У випадку не підписання Замовником Акту виконаних робіт та ненадания мотивованої письмової відмови від підписання Акту виконаних робіт протягом 5 робочих днів, або надання Замовником необґрунтованої відмови від підписання Акту виконаних робіт, Виконавець має право скласти односторонній Акт (пункт 4.2. договору).
Виконавець передає Замовнику оригінал технічної документації (висновку, звіту або ін.) у 2-х примірниках на паперовому носії та в одному примірнику в електронній формі (пункт 4.3. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення печатками (пункт 5.1. договору).
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1 цього Договору та закінчується після повного виконання Сторонами умов цього Договору (пункт 5.2. договору).
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 5.3. договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань, які є предметом цього Договору, Сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством України (пункт 6.1. договору).
За порушення строку розрахунків за Договором Замовник сплачує пеню в розмірі 1% від вартості робіт за цим Договором, за кожен день прострочення (пункт 6.2. договору).
В разі невиконання договірних зобов'язань згідно пункту 3.1., Виконавець сплачує пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язань за цим Договором, але не більше як 50 % загальної вартості Робіт (пункт 6.3. договору).
Сплата штрафних санкцій та пені не звільняє Сторони від виконання зобов'язань по Договору (пункт 6.4. договору).
Якщо робота припиняється з вини Замовника, вона оплачується згідно з фактичними витратами на виконання робіт (пункт 6.5. договору).
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1. договору).
Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
На виконання умов пункту 2.2. договору, відповідачем на рахунок позивача сплачено авансову суму у розмірі 180 000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 738 від 07.11.2024 у розмірі 130 000,00грн та № 723 від 18.10.2024 у розмірі 50 000,00грн.
Листом від 20.05.2025 позивач на поштову адресу та електронну пошту ТОВ "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут" направив акт надання послуг № 1509/5265 від 20.05.2025 на суму 360 000,00 грн, рахунок на оплату № 1509/5265/3 від 20.05.2025 на суму 180 000,00 грн. (0,5 послуги), технічний звіт про виконання робіт та супровідний лист, в якому просив повернути підписаний один примірник акту протягом 5 робочих днів з дати отримання листа (а.с.9-61). Відповідачем згадані документи були отримані 29.05.2025 (а.с.63).
16.06.2025 позивач повторно на поштову адресу відповідача направив супровідний лист про виконання робіт, акт надання послуг, рахунок на оплату, які були отримані відповідачем 03.07.2025 (а.с.67).
Позивач зазначає, що відповідачем не був повернутий підписаний акт надання послуг № 1509/5265 від 20.05.2025 на суму 360 000,00грн.
Зазначені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості та пені, у зв'язку з порушенням відповідачем строку розрахунків за Договором.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг №1509/5265 від 16.10.2024 в сумі 180 000 грн. та пені, нарахованої на підставі п. 6.2. Договору, в сумі 86 400 грн.
Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд виснував про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 1509/5265 від 16.10.2024, у той час як відповідач жодним доказом не спростував надання послуг ТОВ "Топогруп" за договором. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за договором, яка складає 180 000 грн. Щодо стягнення пені у розмірі 86 400 грн. за період з 04.06.2025 по 21.07.2025 господарський суд, перевіривши розрахунок, наданий позивачем, встановив, що він є правомірним, обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що правильним періодом нарахування пені є період з 05.06.2025 по 21.07.2025, що становить 86 400 грн. (47 днів).
Апеляційний господарський суд не може погодитися з обґрунтованістю наведених висновків суду першої інстанції в частині стягнення пені, з наступних підстав.
Так, відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини сторін виникли на підставі Договору про надання послуг №1509/5265 від 16.10.2024, зі змісту якого вбачається наступне:
- загальна вартість робіт за цим договором складає 360 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 60 000 грн. (пункт 2.1. договору);
- Замовник (Відповідач) зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі 50% від загальної вартості робіт за цим Договором після чого Виконавець (Позивач) приступає до роботи. Камеральні роботи розпочинаються тільки в разі оплати повної суми авансу, а саме 180 000,00 грн, в тому числі ПДВ. Інші 50 % від загальної вартості робіт за цим Договором Замовник сплачує в день підписання Акту виконаних робіт (пункт 2.2. договору);
- роботи, які є предметом цього Договору, вважаються виконаними Виконавцем та прийнятими Замовником з моменту підписання сторонами відповідного Акту виконаних робіт (п. 4.1. договору);
- у випадку не підписання Замовником Акту виконаних робіт та ненадання мотивованої письмової відмови від підписання Акту виконаних робіт протягом 5 робочих днів, або надання Замовником необґрунтованої відмови від підписання Акту виконаних робіт, Виконавець має право скласти односторонній Акт (п. 4.2. договору).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем на рахунок позивача сплачено авансову суму у загальному розмірі 180 000 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 738 від 07.11.2024 у розмірі 130 000,00 грн. (арк.с.8) та № 723 від 18.10.2024 у розмірі 50 000,00 грн. (арк.с.7).
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №1509/5265 від 16.10.2024 та зазначає, що заборгованість відповідача за спірним договором у сумі 180 000 грн. (360 000 (загальна вартість робіт) - 180 000 (сплачена відповідачем попередня оплата)) доведена позивачем та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строку виконання зобов'язання не розглядаються, оскільки до предмета доказування у цій справі не входять обставини встановлення своєчасного/несвоєчасного виконання зобов'язання позивачем. Натомість, матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт за договором.
20.05.2025 позивачем, засобом поштового зв'язку, направлено відповідачу акт виконаних робіт, який останнім був отриманий 29.05.2025 та не був повернутий позивачу (арк.с.62-63).
Колегія суддів констатує, що матеріали даної справи не містять підписаного Акту зі сторони відповідача, а також не містять мотивованої письмової відмови відповідача від підписання Акту виконаних робіт.
Відтак, з урахуванням п. 4.2. Договору, у позивача наявне право скласти односторонній Акт протягом 5 робочих днів у випадку не підписання Замовником Акту виконаних робіт та ненадання мотивованої письмової відмови від підписання Акту виконаних робіт.
Таким чином, колегія суддів висновує, що прострочення зобов'язання відповідача з оплати основної суми боргу в розмірі 180 000 грн. розпочалося з 06.06.2025 (29.05.2025 (дата отримання акту) + 5 робочих днів на підписання/мотивовану відмову).
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки.
За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
За змістом частини першої статті 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з преамбулою вказаного Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Аналогічна правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2025 у справі №910/16298/24.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач, на підставі п. 6.2 Договору, просив стягнути з відповідача пеню за період з 04.06.2025 по 21.07.2025 у розмірі 86 400 грн., розраховану наступним чином (арк.с.82): 180 000 грн. х 1% / 100% х 48 (кількість днів).
Відповідно до п. 6.2. Договору за порушення строку розрахунків за Договором Замовник сплачує пеню в розмірі 1% від вартості робіт за цим Договором, за кожен день прострочення.
Оскільки прострочення з оплати наданих послуг є грошовим зобов'язанням, на нього розповсюджується положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з якою розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім того, згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення. Разом із тим, за частиною другою статті 343 ГК України як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Ураховує апеляційний суд і те, що ГК України 28.08.2025 втратив чинність і частину третю статті 549 ЦК України доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 такого змісту: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені".
З огляду на викладене, судова колегія висновує про необхідність перерахунку заявленої до стягнення пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що за обґрунтованим розрахунком суду склало 7 032,20 грн. пені:
період розрахунку: з 06.06.2025 по 21.07.2025 - 46 днів
ставку пені обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ: 15,500% (облікова ставка НБУ) х 2 / 365 (днів у році) = 0,08493% (розрахункова ставка в день)
[пеня] = 180 000,00 грн (сума боргу) х 0,08493% (розрахункова ставка) / 100% х 46 (кількість днів) = 7 032,20 грн.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наданих позивачем розрахунків пені, а також про те, що договір не містить умов щодо строку та порядку виконання грошового зобов'язання, що унеможливлює визначення моменту прострочення, спростовуються матеріалами справи та умовами спірного договору.
У свою чергу, посилання відповідача про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору як на підставу для відмови у позові, відхиляється з огляду на необґрунтованість.
Відповідно до статті 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Метою досудового врегулювання господарських спорів є усунення або запобігання негативного впливу на господарську діяльність з боку контрагентів. Добровільне задоволення претензійних вимог забезпечує найбільш швидке відновлення порушених прав кредитора. В цьому полягає позитивний аспект досудового порядку врегулювання спорів. Такий порядок є позитивним і для добросовісного боржника, оскільки позбавляє його додаткових витрат на судові видатки.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено господарським договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту своїх прав. Досудове врегулювання спорів може мати місце за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності в договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Апеляційний господарський суд зауважує, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.
Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 09.07.2002 №15-рп/2002 дав роз'яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що:
- можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору;
- обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист;
- обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Окрім цього, у супровідному листі позивача вих.№1606 від 16.06.2025, який відповідач отримав 03.07.2025, зазначалося, що в разі не оплати позивач має намір звернутися до суду (арк.с.65-67).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення - змінити як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Судові витрати.
Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут "ДПВІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 у справі № 904/4044/25 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 у справі № 904/4044/25 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
“Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут "ДПВІ" про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут "ДПВІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогруп" заборгованість у розмірі 180 000,00 грн., пеню у розмірі 7 032,20 грн. та судовий збір у розмірі 2 244,39 грн., про що видати наказ.
В решті позовних вимог - відмовити.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топогруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський проектно-вишукувальний інститут "ДПВІ" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 428,62 грн., про що видати наказ.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв