вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" березня 2026 р. Справа№ 910/6557/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
на рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2025 р.
у справі № 910/6557/25 (суддя - Ковтун С.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування"
про стягнення 102695,18 грн,
У травні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" про стягнення 102695,18 грн.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що у зв'язку із настанням страхового випадку позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування в сумі 102695,18 грн, у зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/6557/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2025 р. у справі № 910/6557/25 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АРКС" у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариствао "Страхова компанія "АРКС" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що офіційна інформація щодо іншого учасника ДТП - водія транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ним була отримана вже після спливу річного строку, встановленого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що є обґрунтованою підставою вважати, що строк пропущено з поважних причин.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" у справі № 910/6557/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6557/25, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 22.12.2025 р. про відкриття провадження у справі № 910/6557/25 сторонам доставлено до електронних кабінетів 22.12.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 24.12.2025 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 22.12.2025 р. у справі № 910/6557/25 оприлюднена у реєстрі 24.12.2025 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
22.10.2020 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортну (далі - договір-1), відповідно до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
16.01.2021 р. о 22 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Западинська, 6, керуючи транспортним засобом «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не врахувала дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла наїзд на нерухомий припаркований транспортний засіб «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишила, чим порушила вимоги п.п. 13.1, 12.3, 2.3Б, 2.10 ПДР та вчинила правопорушення, передбачені ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 02.04.2021 р. у справі № 758/1591/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" за полісом № АР005033750 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - договір-2) (ліміт відповідальності за шкоду майну становить 130000,00 грн, франшиза - 0 грн).
Відповідно до рахунку, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодім Атлант-М", вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 102695,18 грн без ПДВ.
Зазначена вище подія була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт на суму 102695,18 грн.
01.02.2021 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" перерахувало на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодім Атлант-М" 102695,18 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 746167.
03.12.2024 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" направило на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" лист № 6743 з вимогою про відшкодування в порядку регресу 102695,18 грн.
У відповідь, 20.01.2025 р. Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" направило на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" лист № 4077/10/3-4.25.00081, в якому повідомило про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із неподанням впродовж одного року заяви про страхове відшкодування, як передбачено пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" не здійснив виплату страхового відшкодування, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 102695,18 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Як передбачено ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як передбачено ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з п. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції станом на момент спірних правовідносин, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту № 132613а0кп від 22.10.2020 р. позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки до нього, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції станом на момент спірних правовідносин, передбачені випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяву про виплату страхового відшкодування.
Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Відповідно підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (статті 512, 514 ЦК України), закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою і підлягає застосуванню у тому числі щодо особи, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 910/7449/17.
Як було встановлено вище, дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , сталась 16.01.2021 р. о 22 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Западинська, 6.
Отже річний строк звернення позивача до відповідача сплив 16.01.2022 р.
Однак Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" із заявою про відшкодування в порядку регресу 102695,18 грн тільки 03.12.2024 р., тобто з пропуском річного строку, передбаченого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права.
Вказані активні дії потерпілого пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 р. у справі № 465/4287/15 дійшла правового висновку про те, що зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу положень спеціального Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачені у статті 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 15.05.2024 р. у справі 161/8285/22).
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 102695,18 грн страхового відшкодування є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про те, що офіційна інформація щодо іншого учасника ДТП, зокрема, водія транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ним була отримана вже після спливу річного строку, встановленого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач не наводить конкретних даних щодо здійснення відповідних дій, в тому числі і направлення запитів до Управління Національної поліції України для з'ясування обставин страхового випадку та його учасників.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються судовою колегією.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2025 р. у справі № 910/6557/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2025 р. справі № 910/6557/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран