вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" березня 2026 р. Справа№ 910/13296/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційна скарга ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 р. (повний текст складено 29.01.2026 р.)
у справі № 910/13296/25 (суддя - Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт"
до ОСОБА_1
про стягнення 1800768,00 грн,
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків розмірі 1800768,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, в особі директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт", щодо передання належних останньому документів та майна, яке мало наслідком блокування господарської діяльності товариства та завдання збитків у формі упущеної вигоди у загальному розмірі 1 800 768,00 грн.
13.01.2026 р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду міста Києва № 910/14932/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 р. зупинено провадження у справі № 910/13296/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14932/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що вирішення судом справи № 910/14932/25 жодним чином не вплине на вирішення даної справи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/13296/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 р. у справі № 910/13296/25 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 16.02.2026 р. про відкриття провадження у справі № 910/13296/25 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 17.02.2026 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 19.02.2026 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 16.02.2026 р. у справі № 910/13296/25 оприлюднена у реєстрі 18.02.2026 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Задовольняючи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" про зупинення провадження у справі № 910/13296/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14932/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, місцевий суд виходив з того, що предметом позовних вимог у справі № 910/14932/25 та підставою позовних вимог у даній справі є обставини бездіяльності відповідача щодо передання документів та майна позивачу.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт четвертий частини першої статті 229 ГПК України).
Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, необхідно виходити із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі; - пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Так, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
За змістом з ч. ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України пов'язаною із відповідною справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у такій справі, у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлена неможливість розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 р. у справі № 922/3114/20, від 10.09.2019 р. у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 р. у справі № 917/131/19, від 15.05.2019 р. у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 р. у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 р. у справі № 908/1188/19.
Саме по собі твердження про взаємопов'язаність двох справ не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України (постанови Верховного Суду від 20.06.2019 р. у справі № 910/12694/18, від 27.09.2023 р. у справі № 588/1156/21).
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.02.2019 р. у справі № 910/974/18, від 05.03.2019 р. у справі № 910/5425/18.
Тому за змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Проте, у матеріалах справи № 910/13296/25 відсутні докази існування об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/14932/25.
Зупиняючи провадження у даній справі, судом першої інстанції не вказано, яким чином набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14932/25 може вплинути на результати вирішення спору по суті у даній справі № 910/13296/25.
Так, у межах розгляду цієї справи суд має можливість самостійно встановити обставини, які є предметом доказування у справі, зокрема, щодо того, чи була протиправною поведінка відповідача, яка, на переконання позивача, завдала йому збитків, на підставі наданих сторонами доказів.
При цьому, предметом позовних вимог у справі № 910/14932/25 є зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме - передати документи та майно товариства.
Таким чином зібрані у цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За таких обставин посилання на об'єктивну неможливість розгляду справи № 910/13296/25 є безпідставним відповідно до прямої вказівки закону, викладеної у п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Крім цього, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до збільшення розумного строку розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справі поведінку сторін, предмет спору (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження. Отже, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (постанова Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 904/3935/18).
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (постанова Верховного Суду від 29.09.2023 р. у справі № 910/5655/21).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 р. у справі № 6-1957цс16.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Грунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 р. у справі № 910/13296/25 - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.
Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскільки ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 227, 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 р. у справі № 910/13296/25 скасувати.
3. Матеріали справи № 910/13296/25 передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран