Постанова від 24.03.2026 по справі 910/8674/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2026 р. Справа№ 910/8674/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.03.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 (повний текст складено 12.11.2025)

у справі № 910/8674/24 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Бахмацької міської ради

2. Ічнянської міської ради

3. Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області

4. Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області

до 1. Чернігівської обласної ради

2. Державного агентства лісових ресурсів України

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 2 Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства

про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради (далі - позивач 1), Ічнянської міської ради (далі - позивач 2), Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі - позивач 3), Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі - позивач 4) до Чернігівської обласної ради (далі - відповідач 1), Державного агентства лісових ресурсів України (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» (далі - відповідач 3), у якій просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер»;

- визнати недійсним договір № 144 про умови ведення мисливського господарства, укладений 05.12.2023 між Державним агентством лісових ресурсів України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер».

Крім того прокурор просив стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у сумі 6 056,00 грн. та витрати, пов'язані з виготовленням картографічних матеріалів у сумі 17 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення законодавства у сфері лісового та мисливського господарства, на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 відбулась передача у користування відповідачу 3 частини мисливських угідь без відповідного погодження з органами місцевого самоврядування.

Позивачі 1, 2, 3 та 4 у поданих до суду заявах просили суд здійснювати розгляд даної справи за їх відсутності, вказавши, що позовні вимоги вони підтримують у повному обсязі.

Відповідач 1 у відзиві на позов проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- оскаржуване рішення було прийнято у відповідності до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, 05.09.2023 до Чернігівської обласної ради від Державного агентства лісових ресурсів України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, надійшло подання за № 03-11/4877-23 від 01.09.2023 щодо надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» (далі - ТОВ «МРП «Єгер») на підставі, зокрема, Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а також клопотання товариства, а розроблений у подальшому Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства проект рішення «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» був внесений Чернігівською обласною державною адміністрацією на розгляд п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання, при цьому сам проект рішення був попередньо розглянутий на засіданнях постійних комісій обласної ради, в тому числі, на засіданні профільної постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних відносин і був запропонований до внесення для розгляду на пленарне засідання сесії обласної ради, за результатами якої, після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, прийняте оскаржуване рішення. Вказане рішення прийнято, зокрема, на підставі отриманих погоджень землекористувачів земельних ділянок та власників земель запасу і резерву комунальної власності (відповідні ради), які надали погодження щодо надання мисливських угідь у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» на загальну площу 5223 га на земельні ділянки, що перебувають у них в користуванні або у власності;

- до площі мисливських угідь переданих у користування ТОВ «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» не увійшли, зокрема, землі запасу і резерву Крутівської сільської та Бахмацької міської рад Ніжинського району, у той час, як землі що увійшли до мисливських угідь переданих у користування відповідачу 3 перебувають у користуванні окремих суб'єктів господарювання, які надали погодження на включення їх земель до площі спірного мисливського угіддя, що відповідає приписам статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;

- площа мисливських угідь, що надані оскаржуваним рішенням обласної ради ТОВ «МРП «Єгер» становить 5223 га і складається із мисливських угідь, які знаходяться відповідно в межах ділянок №1, №2 і №3, що зазначені в описі меж рішення про надання мисливських угідь, втім опис меж, на які посилається прокурор в своїй позовній заяві, визначає лише опис території, в межах якої знаходяться мисливські угіддя площею 5223 га надані у користування обласною радою, і до площі мисливських угідь наданих у користування включаються лише ділянки, на які отримані погодження від їх користувачів та власників і саме на визначеній території - площі угідь 5223 га користувачем мисливських угідь буде здійснюватися мисливське господарство, до яких не входять території під населеними пунктами, дорогами, об'єктами інфраструктури;

- наведені у позові прокурором земельні ділянки Крутівської сільської ради та Бахмацької міської ради, які, на його думку, увійшли до мисливського угіддя переданого відповідачу 3, насправді не увійшли до оскаржуваного угіддя, а посилання на інформацію ПП «Елітзем» та картографічні матеріали, що нібито підтверджують входження земельних ділянок комунальної власності Крутівської сільської та Бахмацької міської рад до території мисливських угідь, що надані у користування оскаржуваним рішенням обласної ради ТОВ «МРП «Єгер», не є вірним, оскільки територія/площа мисливського господарства у межах ділянок 1, 2, 3 не є суцільною та визначається відповідно до отриманих погоджень на площу 5223 га;

- відповідальність за достовірність інформації не лежить на Чернігівській обласній раді, оскільки користувач мисливських угідь (ТОВ «МРП «Єгер») здійснював збір висновків-погоджень у користувачів земельних ділянок (підприємств, фермерів, лісгоспів, ФОПів) та надсилав їх до Північного міжрегіонального управління, яке, у свою чергу, на підставі п. 4.6 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404, зверталося з пакетом документів до Державного агентства лісових ресурсів України для підготовки ним подання до обласної ради для розгляду питання на сесії. Обласна рада для перевірки відповідності наданих суб'єктами господарювання погоджень землевласників та землекористувачів на створення мисливського господарства за рахунок мисливських угідь на їх землях раніше використовувала в роботі довідки форми 6-зем, що видавалися місцевими органами земельних ресурсів, однак останні були скасовані у січні 2016 року і у подальшій роботі обласна рада використовувала інформацію щодо власників та землекористувачів, чиї землі входять в межі господарства за підписом суб'єкта господарювання - набувача мисливських угідь, який несе відповідальність за достовірність та повноту наданої інформації;

- строк надання угідь відповідає положенням Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а не врахування Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням обласної ради від 21.12.2012, зумовлене тим, що його положення не узгоджуються із нормами Закону України «Про мисливське господарство та полювання», який має вищу юридичну силу в ієрархії нормативно-правових актів та підлягав застосуванню під час прийняття оспорюваного у даній справі рішення.

Відповідач 2 у відзиві на позов проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- оскаржуване рішення прийнято на підставі клопотання відповідача 3, подання відповідача 2, погодження Чернігівської обласної військової адміністрації та власників і користувачів земельних ділянок, та у повній мірі відповідає приписам Закону України «Про мисливське господарство та полювання» і прийнято у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

- оскільки вказане рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 № 18-15/VIII є чинним, то підстави для визнання укладеного між відповідачем 2 та відповідачем 3 договору № 144 про умови ведення мисливського господарства від 05.12.2023 відсутні;

- прокурор, заявляючи вимоги про визнання договору не дійсним, не спростовує в порядку положень статей 76,77, 78 та 79 ГПК України презумпцію правомірності такого правочину, закріплену у статті 204 ЦК України.

Відповідач 3 у відзиві на позов проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- жодна норма профільного закону не зобов'язує отримувати в користування мисливські господарства суцільним, єдиним масивом. Загальні межі описані в рішенні окреслюють тільки зовнішні межі мисливського господарства, тоді як внутрішні межі мисливського господарства обмежуються тими ділянками щодо яких не отримано погодження, дане і підтверджується самим рішенням в якому прямо вказано, що «надати товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства згідно з описом меж, площею 5223 га, терміном на 49 років відповідно до отриманих погоджень», рішенням не передавались у користування земельні ділянки щодо яких не було отримано погоджень;

- відповідно до умов договору, він, як користувач, зобов'язується: «протягом двох років з дня підписання цього договору забезпечити мисливське упорядкування угідь, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо». У даному випадку, сторони договору, розуміючи, що загальна площа мисливського господарства є неоднорідною, необхідним є визначення в натурі межі всіх ділянок, при цьому строк обов'язку щодо визначення меж ділянок не сплинув;

- він не отримував в користування землі, які належать Бахмацькій міській раді і не здійснює будь-якої діяльності на землях комунальної власності, запасу і резерву Бахмацької міської ради, тому порушень прав Бахмацької міської ради, які необхідно було б захищати прокурором немає;

- щодо порушень прав Крутівської сільської ради, слід зазначити, що хоч рішенням виконавчого комітету Крутівської сільської ради від 14.11.2022 №5 погоджено користування мисливськими угіддями на території Крутівської сільської ради, площею 876,9491 га, втім, для уникнення колізійних моментів та конфліктів з органом місцевого самоврядування, з огляду на прийняття ним в подальшому рішення про скасування попереднього рішення про погодження користування мисливськими угіддями на території Крутівської сільської ради, вказані землі не були включені до масиву мисливського угіддя переданого у користування оспорюваним рішенням обласної ради;

- порядок надання у користування мисливських угідь, визначений статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», яка не передбачає порядок, форму та умови отримання погодження і не наділяє землекористувачів правом встановлювати умови та строки такого користування земельними ділянками, а відтак встановлення Ічнянською міською радою строку користування земельною ділянкою є фактично перевищенням повноважень, оскільки встановлює додаткові умови надання таких земель до мисливського угіддя, водночас встановлення таких додаткових умов не виключає факт надання згоди на передачу таких земель у користування;

- погодження отриманні від всіх землекористувачів, отриманні в межах чинного законодавства і правовідносини між суб'єктами в інтересах яких заявлений даний позов та відповідачами ніяк не порушують прав таких позивачів.

Третя особа щодо спору сторін зазначила наступне:

- земельні ділянки щодо яких не отримані погодження органів місцевого самоврядування не включені в оскаржуване рішення, не є предметом оскаржуваного договору, на них не здійснюється жодний з заходів мисливського господарства та полювання. При чому внутрішні межі мисливського господарства обмежуються тими ділянками щодо яких було отримано погодження;

- відповідно до пояснювальної записки, яка була передумовою прийняття рішення, жодна державна, комунальна або господарська структура не може проводити біотехнічні заходи та підгодовувати диких тварин на території земельних ділянок, які передаються в користування ТОВ «МРП «Єгер», тому задоволення позовних вимог призведе до того, що: 1) не буде здійснюватися комплекс різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин (біотехнічні заходи); 2) не буде здійснюватися вилучення диких тварин, що перебувають у стані природної волі, за умови, що їх чисельність на конкретній території загрожує життю та здоров'ю людей, свійських тварин, завдає значних збитків сільському, лісовому чи мисливському господарству, порушує природний баланс видів, загрожує існуванню інших видів диких тварин;

- саме нею здійснювалась перевірка правильності та повноти документів, які були надані ТОВ «МРП «Єгер», при цьому всі земельні ділянки, які передані в користування ТОВ «МРП «Єгер» погоджені з власниками та належними землекористувачами, а доводи наведені прокурором у позові не відповідають дійсності;

- Порядок надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішення обласної ради від 21.12.2012 не може бути застосований, оскільки його положення не відповідають приписам Закону України «Про мисливське полювання та господарство»

Прокурор у відповідях на відзиви відповідачів додатково послався на наступне:

- оскаржуване рішення суперечить статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення користування ними, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 21.12.2012, оскільки не було дотримано вимог щодо належного отримання від власників або користувачів земельних ділянок погоджень на користування земельними ділянками, що увійшли до складу спірного мисливського угіддя Так, долучені ТОВ «МРП «Єгер» до клопотання щодо передачі у користування мисливських угідь погодження не відповідають вимогам ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення користування ними від 21.12.2012, а Бахмацькою міською та Крутівською сільською радами погодження не надавалися взагалі;

- договір про умови ведення мисливського господарства від 05.12.2023 укладено на підставі та на виконання оскаржуваного рішення, а відтак такий правочин підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення користування ними від 21.12.201;

- Чернігівською обласною радою було перевищено повноваження щодо прийняття рішення про передачу у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь на територіях Ічняньської міської та Плисківської сільської територіальних громад строком на 49 років, оскільки вказаними органами місцевого самоврядування такі погодження надано лише на 15 років;

- не зважаючи на те, що рішенням Бахмацької міської ради від 30.11.2022 відмовлено у наданні ТОВ «МРП «Єгер» у користування мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства на землях комунальної власності, у межах ділянки № 3, згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться земельні ділянки комунальної власності Бахмацької міської ради, у межах ділянки № 3, крім того, включено земельні ділянки (не витребувані земельні частки (паї)), які перебувають в оренді ТОВ «Агродмитрівське» щодо яких товариство погодження на використання земель, які перебувають в оренді не надавало. Поряд з цим, у межах ділянки № 3 згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться землі, несформовані у земельні ділянки, які є комунальною власністю відповідно до п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та крім того Крутівською сільською радою рішення щодо передачі мисливських угідь у користування ТОВ «МРП «Єгер» не приймалися, листом від 06.04.2023 № 246/03-37 повідомлено про відмову у наданні такого погодження, тоді як в межах мисливських угідь ділянки №1 згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться земельні ділянки комунальної форми власності Крутівської сільської ради;

- з картографічного матеріалу, виготовленого ПП «Елітзем» вбачається, що земельні ділянки Бахмацької міської та Крутівської сільської рад, у межах опису ділянок №№ 1, 3, знаходяться у різних місцях та не складають єдиний суцільний масив, частина з них знаходиться у середині масиву земель, які передано у користування ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства, при цьому в оспорюваному рішенні обласної ради від 27.09.2023 відсутні будь-які застереження щодо передачі у користування мисливськими угіддями ТОВ «МРП «Єгер», чи обмеження товариства у користуванні іншими землями, які не увійшли до опису меж, що свідчить про те, що фактично відповідач 3 буде використовувати більшу площу угіддя, аніж на яку фактично ним було отримано погодження;

- мисливське господарство та полювання безпосередньо пов'язані із використанням вогнепальної зброї, а тому, за відсутності належної поінформованості відповідних суб'єктів щодо можливого здійснення такої діяльності у межах використовуваних ними земель, така діяльність ставить під загрозу життя та здоров'я громадян, які можуть виконувати сільськогосподарські роботи у межах таких угідь;

- поданими ТОВ «МРП «Єгер» матеріалами для отримання мисливських угідь у користування підтверджено, що переважну більшість погоджень отримано саме у суб'єктів, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, при цьому відповідно до чинного законодавства доступ до орендованих земельних ділянок суб'єктами господарювання здійснюється польовими дорогами, господарськими шляхами і прогонами, а відповідно до чинного законодавства сільськогосподарські угіддя обмежуються полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, тому, враховуючи положення ст. ст. 22, 37-1, 83 та п. 24 перехідних положень ЗК України, наведені категорії земель перебувають виключно у комунальній власності. Відтак, у випадку створення мисливських угідь за рахунок масивів земель сільськогосподарського призначення, які використовуються різними суб'єктами господарювання, отримання мисливських угідь у користування вимагає обов'язкового погодження з органом місцевого самоврядування, у межах якого знаходяться відповідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення та у власності якого фактично перебувають усі польові дороги, проїзди, шляхи та полезахисні лісові смуги. Вказане, зокрема спростовує доводи відповідача 3 про відсутність порушень інтересів держави в особі Бахмацької міської та Крутівської сільської рад;

- в контексті заперечень Чернігівської обласної ради щодо відсутності у неї обов'язку перевіряти достовірність інформації у погодженнях на використання земельної ділянки для мисливських угідь, прокурор зауважив на обов'язку юридичного відділу виконавчого апарату Чернігівської обласної ради, вивчаючи документи подані щодо передачі у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь на території Чернігівської області, перевіряти їх відповідність вимогам чинного законодавства, що свідчить про те, що юридичний відділ повинен був підготувати відповідний правовий висновок чого зроблено не було, а щодо відсутності підстав для застосування порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням обласної ради від 21.12.2021 (далі - порядок), наголосив, що оскільки рішення про затвердження порядку у встановленому порядку не скасовано, такий порядок підлягає застосуванню на загальних підставах, як нормативно правовий акт, що регулює спірні правовідносини;

- прийняття органами місцевого самоврядування рішення, яким визначено строк надання погодження використання мисливських угідь у межах територіальної громади відповідає вимогам чинного законодавства та компетенції вказаних органів, тоді як Чернігівською обласною радою при прийнятті рішення від 27.09.2023 позицію органів місцевого самоврядування, в адміністративних межах яких планується ведення мисливського господарства та полювання, взагалі не враховано.

У запереченнях на відповідь на відзив Чернігівської обласної прокуратури відповідач 1 зауважив на тому, що:

- Чернігівська обласна рада оскаржуваним рішенням надала у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливські угіддя площею 5223 га, згідно з описом вказаної площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування для ТОВ «МРП «Єгер» з розподілом по землекористувачам (землевласникам), згідно з вказаним розподілом до площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування не увійшли землі запасу і резерву Крутівської сільської та Бахмацької міської рад Ніжинського району, а опис меж, на який посилається прокурор, визначає лише опис території, в межах якої знаходяться мисливські угіддя площею 5223 га надані у користування обласною радою, до площі мисливських угідь наданих у користування включені лише ділянки, на які отримані погодження від їх користувачів та власників і саме на визначеній території - площі угідь 5223 га користувачем мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер» буде здійснюватися ведення мисливського господарства згідно із законодавством;

- прокурор, стверджуючи про користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливськими угіддями до яких увійшли землі комунальної власності без відповідних погоджень, не надає будь-яких доказів, які б підтверджували користування відповідачем 3 такими землями, а перебування таких земель у визначеному описі оспорюваного рішенні, обрисі, не зумовлюють виникнення у ТОВ «МРП «Єгер» права на користування відповідними землями;

- ділянки, про які зазначає прокурор і стверджує про надання їх обласною радою в користування в якості мисливських угідь для ведення мисливського господарства є землями державного мисливського резерву (запасу), охорону яких та регулювання чисельності тварин, на яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства (Держлісагентство) в особі територіального органу - Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а оскільки територія, яка описана в межах, але згідно оскаржуваного рішення обласної ради від 27.09.2023 не надана у користування мисливському господарству (ТОВ «МРП «Єгер») для ведення мисливського господарства, залишається територією/мисливськими угіддями державного мисливського резерву (або запасу);

- доводи прокурора в частині здійснення полювання на землях, що не увійшли до площі мисливських угідь є безпідставними, оскільки згідно приписів чинного законодавства здійснення полювання та ведення мисливського господарства здійснюється не на будь-яких ділянках, а на чітко визначеній території на підставі дозвільних документів із здійсненням контролю щодо їх видачі та використання. Крім того, полювання на території Чернігівської області заборонено на період дії військового стану на підставі розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації від 13.06.2022 року № 219, прокурор не надав доказів полювання або знаходження осіб з мисливською зброєю за межами угіддя ТОВ «МРП «Єгер» на польових, лісових дорогах або на земельних ділянок сг призначення, які не увійшли до площі цього угіддя;

- користувачем мисливських угідь (ТОВ «МРП «Єгер») отримано висновки-погодження користувачів та власників земельних ділянок (підприємства, фермери, лісгоспи, ФОП, органи місцевого самоврядування) та надано їх до територіального органу Держлісагентства - Північного міжрегіонального управління, яке на підставі п. 4.6 Положення звернулось з пакетом документів до Державного агентства лісових ресурсів України для підготовки ним подання до обласної ради для розгляду питання на сесії. Таким чином, безпосередньо до повноважень Державного агентства лісових ресурсів України (Північного міжрегіонального управління у сфері лісового та мисливського господарства) як спеціально-уповноважених органів у сфері мисливського господарства та суб'єкта, що надає всі матеріали щодо надання мисливських угідь у користування належить отримання та перевірка всіх погоджень власників/користувачів в межах угідь запропонованих до надання і достовірність інформації наданої в погодженнях користувачів земельних ділянок щодо надання мисливських угідь у користування, відповідальність несуть безпосередньо посадові особи відповідних суб'єктів господарювання, що видали та підписали відповідні погодження.

Відповідач 3 у додаткових поясненнях зауважив на тому, що:

- погодження від 02.11.2022 № б/н від ФГ «Нога В.А.» на земельну ділянку 48,9819 га містить печатку ФГ «Рассвет», оскільки спірна земельна ділянка, яка складається з двох окремо сформованих ділянок 9,9472 га та 39,6347 га належить ОСОБА_1 на праві користування (оренди) і ОСОБА_2 є засновником та членом ФГ «Рассвет», а тому його земельні ділянки в силу положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» увійшли до складу земель фермерського господарства від імені якого і було надано висновок-погодження;

- щодо погодження від 01.11.2022 №01/11-01 від ТОВ «Дружба-Нова», як представника ФГ «Крупський», зауважив, що станом на дату видачі висновку погодження 01.11.2022 №01/11-01 ФГ «Крупський» було припинено, всі права і обов'язки перейшли до ТОВ «Калина», яке, в свою чергу, перебувало у стані припинення, рішення про припинення ТОВ «Калина» шляхом приєднання до ТОВ «Дружба-Нова» (реєстраційна дія №1000431270044000380) було зареєстроване 27.04.2021, отже з цього моменту правонаступником ТОВ «Калина» є ТОВ «Дружба-Нова», яке на момент надання висновку-погодження уже підписало передавальний акт від ТОВ «Калина» до ТОВ «Дружба-Нова».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, оцінивши в сукупності надані сторонами докази та встановлені обставини, виснував, що оспорюване прокурором у даній справі рішення Чернігівської обласної ради, прийнято в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та у порядку, передбаченому статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а прокурором під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами факту порушення вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення обласної ради та укладеного на його виконання договору.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що:

- згідно з описом площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування для ТОВ «МРП "Єгер» з розподілом по землекористувачам (землевласникам) до площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування не увійшли землі комунальної власності Крутівської сільської та Бахмацької міської ради Ніжинського району;

- встановлений у спірному рішенні опис меж визначає лише опис території, в межах якої знаходяться мисливські угіддя площею 5223 га, що надані у користування обласною радою і до площі мисливських угідь наданих у користування включаються лише ділянки, на які отримані погодження від їх користувачів та власників і саме на визначеній території, площі угідь 5223 га, користувач мисливських угідь має право здійснюватися мисливське господарство, до яких не входять земельні ділянки комунальної власності Крутівської сільської та Бахмацької міської ради Ніжинського району;

- визначення у рішенні обласної ради опису меж мисливського угіддя саме по собі не свідчить про включення до його складу всіх земель, які географічно потрапляють під цей опис; сам по собі факт територіальної наближеності або суміжності земельних ділянок або знаходження земельної ділянки в межах опису наведеного у рішенні обласної ради, не свідчить про їх фактичне надання для використання мисливським господарством; при цьому, жодна норма профільного закону не зобов'язує отримувати в користування мисливські господарства суцільним, єдиним масивом;

- твердження прокурора про входження до мисливських угідь земель Крутівської сільської ради, Бахмацької міської ради Ніжинського району та ТОВ «Агродмитрівське», про які зазначено в листах відповідних рад, щодо яких відповідач 3 не отримував погодження, не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Також суд першої інстанції відхилив доводи прокурора (як на підставу для скасування оскаржуваного рішення) про порушення прав Ічнянської міської ради та Плисківської сільської ради, оскільки ними було погоджено передачу мисливських угідь для ведення мисливського господарства в адміністративних межах відповідних ОТГ строком лише на 15 років, вказавши, що з аналізу положення частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», вбачається, що наведені норми не наділяють власника або користувача земельної ділянки правом визначати строк, на який можуть надаватися мисливські угіддя, а закон визначає лише нижню межу строку на який надається земельна ділянка для мисливського господарства.

З огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суд першої інстанції не знайшов підстав і для визнання недійсним договору № 144 про умови ведення мисливського господарства від 05.12.2023, оскільки такий договір прийнято на підставі оскаржуваного рішення, яке, як встановлено судом, прийнято у відповідності до приписів статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», при цьому оскаржуваний правочин підписаний уповноваженими особами та містить всі істотні умови, визначені законодавством, яке регулює діяльність у сфері мисливського господарства. Інших доводів та підстав, які б зумовлювали недійсність правочину прокурором суду не наведено, і судом під час розгляду даної справи не встановлено.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи прокурора про порушення Чернігівською обласною радою пунктів 2.2 та 2.3 Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням одинадцятої сесії шостого скликання Чернігівської обласної ради від 21.12.2012 року (далі - порядок), під час прийняття оскаржуваного рішення, якими визначено необхідність надання інформації про участь у комплексному соціально-економічному розвитку територіальних громад або про укладання угод про співпрацю користувача мисливських угідь з місцевими територіальними громадами, крім державних підприємств; погодження відповідної районної державної адміністрації та нотаріального засвідчення погоджень від фізичних осіб власників (користувачів) земельних ділянок, що увійшли до складу мисливського угіддя, вказавши, що:

- оскільки такий порядок прийнятий у відповідності, зокрема, до Закону України «Про мисливське господарство та полювання», останній повинен відповідати його нормам і не суперечити їм;

- прокурор посилається на порушення відповідачем 1 пунктів 2.2 та 2.3 вказаного порядку, які містяться у розділі 2 «Надання у користування мисливських угідь», проте з системного аналізу пунктів 2.1, 2.2 та 2.3 порядку та статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вбачається, що спірні положення порядку покладають на заявника обов'язок подати документи та вчинити дії, що не передбачені статтею 22 спеціального Закону, при цьому спірні положення порядку визначають такий обов'язок саме для територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, як на суб'єкта звернення з відповідним поданням про надання у користування мисливських угідь;

- наведене свідчить, що положення пунктів 2.2, 2.3 вказаного порядку суперечать статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», оскільки покладають на суб'єкта звернення обов'язки, що непередбачені законом;

- Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19);

- враховуючи встановлену невідповідність пунктів 2.2 та 2.3 вказаного порядку приписам статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», обласною радою правомірно не враховано такий порядок, оскільки останній суперечить Закону, який в ієрархії нормативних актів має вищу юридичну силу.

Крім того, суд першої інстанції:

- відхилив як необґрунтовані, і доводи прокурора про прийняття Чернігівською обласною радою рішення без належного вивчення юридичним відділом обласної ради документів поданих для передачі у користування відповідачу 3 спірних мисливських угідь;

- визнав, що доводи прокурора про те, що окремі погодження суб'єктів господарювання надані за відсутності відповідних повноважень та без дотримання вимог чинного законодавства щодо представництва та правонаступництва юридичних осіб спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом;

- не прийняв як належні доводи прокурора про наявність потенційної загрози (на територіях, які не увійшли до складу мисливських угідь може здійснюватися полювання, що наражатиме мешканців відповідних територіальних громад, які займаються господарськими справами поряд з ділянками, які увійшли до складу мисливського угіддя, на небезпеку) оскільки зазначені твердження мають характер припущення і не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, які б свідчили про реальні порушення або ризики з боку користувача мисливських угідь, зауваживши на тому, що розпорядженням Чернігівської обласної військової адміністрації №219 від 16.06.2022 «Про організацію виконання рішення Ради оборони області», зокрема, заборонено відкриття сезону полювання на території області.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурором доведено порушення інтересів держави та нездійснення компетентними органами упродовж тривалого часу самостійного захисту інтересів держави, що свідчить про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, обґрунтовано суперечливими висновками, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 144 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. ст. 22, 37-1, 83 ЗК України, п. 24 перехідних положень ЗК України, ст. ст. 12, 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пп 1.3, 2.1, 2.2, 2.3 Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 21.12.2012, ст. ст. 5, 24 Регламенту Чернігівської обласної ради, затвердженого рішенням обласної ради від 26.01.2021, п. 2 розділу ІІ, розділу ІІІ Положення про виконавчий апарат Чернігівської обласної ради, затвердженого розпорядженням голови обласної ради від 24.05.2021 № 67), з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 236 ГПК України).

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 справа № 910/8674/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/8674/24 призначено до розгляду на 21.01.2026 о 10:10 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8674/24.

18.12.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

22.12.2025 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:

- доводи апелянта, що полювання буде здійснюватися на польових і лісових дорогах, полезахисних смугах в межах території Бахмацької та Крутівської ОТГ без їх дозволу є хибним і лише припущенням, яке не підтверджено доказами;

- судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи прокурора про порушення Чернігівською обласною радою п.п.2.1, 2.2., 2.3 Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 21.12.2012, під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки положення вказаного порядку суперечать та не узгоджуються із нормами Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;

- положення Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не містять приписів, які б покладали на обласну раду обов'язок здійснювати перевірку повноти, достовірності та правильності документів, поданих Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства чи Державним агентством лісових ресурсів України для надання мисливських угідь у користування.

12.01.2026 представник відповідача 1 звернувся до суду з заявою про участь у всіх судових засіданнях у справі № 910/8674/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 вказану заяву задоволено.

16.01.2026 до суду від позивача 3 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких заявник повідомив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просив справу розглядати без його участі.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному у період з 19.01.2026 по 06.02.2026 судове засідання у призначений час не відбулось.

Окрім цього у періоди з 29.12.2025 по 23.01.2026, з 26.01.2026 по 06.02.2026 та з 09.02.2026 по 10.02.2026 суддя Гончаров С.А. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 розгляд апеляційної скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24 призначено на 04.03.2026 о 10:40 год., ухвалено судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції.

02.03.2026 до суду від позивача 1 надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій заявник просив здійснити розгляд апеляційної скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24 за відсутності представника позивача 1.

04.03.2026 до суду від відповідача 3 надішли пояснення, яких заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а також зауважив на тому, що:

- враховуючи розпорядження Чернігівської ОВА від 13.06.2022 № 219 про заборону полювання, доводи прокурора про створення небезпеки для громадян на польових дорогах є виключно гіпотетичними припущеннями. Також прокурором не враховано, що мисливське господарство не обмежується здійсненням полювання;

- апелянт помилково вважає, що надання Ічнянською та Плисківською радами згоди терміном на 15 років імперативно позбавляло обласну раду права надати угіддя на 49 років. До того ж, якщо згода органу місцевого самоврядування вичерпає свою дію через 15 років, ТОВ «МРП «Єгер» припинить використання конкретної комунальної ділянки, проте саме підприємство продовжить легітимно функціонувати як користувач державного мисливського фонду на решті території (щодо якої згоди надано безстроково або на більший строк) у межах 49-річного строку, визначеного державою. Дії ради були законними. На момент подання позову строк в 15 років не сплив. Порушене право у вказаних позивачів відсутнє;

- доводи апелянта про дефектність погоджень від СТОВ «Дружба-Нова» та ФГ «Рассвет» є необґрунтованими. Судом достеменно встановлено, що СТОВ «Дружба- Нова» є універсальним правонаступником ТОВ «Калина», до якого приєдналося ФГ «Крупський». Згідно з практикою Великої Палати ВС (справа № 910/5953/17), правонаступництво виникає з моменту укладення передавального акта, який вже існував на момент надання погодження. Щодо ФГ «Рассвет», земельні ділянки перебувають в оренді його засновника, і в силу ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» право користування ними здійснює саме фермерське господарство, яке й надало правомірну згоду;

- скасування легітимного рішення обласної ради та розірвання діючого договору № 144 призведе до грубого порушення прав ТОВ «МРП «Єгер» на мирне володіння майном (правом користування). Прокурор не довів, що таке втручання переслідує реальний суспільний інтерес. Навпаки, вилучення угідь у єдиного суб'єкта, який за власні кошти здійснює їх охорону, проводить біотехнічні заходи та підгодівлю диких тварин (що підтверджено пояснювальною запискою Держлісагентства), завдасть прямої шкоди екологічному інтересу держави.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 розгляд апеляційної скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24 відкладено на 24.03.2026 о 10:00 год., ухвалено судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 № 09.1-08/965/26, у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 19.03.2026 по 21.03.2026, у відпустці у період з 22.03.2026 по 27.03.2026, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8674/24.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 справа № 910/8674/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 справу № 910/8674/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Спаських Н.М.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 24.03.2026 о 10:00 год. в режимі відеоконференції.

Станом на 24.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивачі, відповідач 2 та представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивачів та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи прокурор апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представники відповідачів 1, 3 та третьої особи проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів інших письмових пояснень, заслухавши пояснення прокурора, представники відповідачів 1, 3 та третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню або зміні, з наступних підстав.

28.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» (далі - відповідач 3, ТОВ «МРП «Єгер») звернулося до Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з клопотанням №17 (а.с. 58зворот т.4), в якому просило повторно розглянути та подати на розгляд Державного агентства лісових ресурсів України матеріали щодо надання у користування мисливських угідь в запропонованих межах загальною площею 5223 га терміном на 49 років, для ведення мисливського господарства та полювання, які знаходяться на території Ніжинського та Прилуцького районів, а саме: Крутівської ОТГ, Плисківської ОТГ, Ічнянської міської громади та Бахмацької міської ради (мисливські угіддя державного мисливського резерву) з метою направлення відповідного подання на розгляд сесії Чернігівської обласної ради.

29.08.2023 Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулося до Державного агентства лісових ресурсів України з листом №03/787 (а.с. 57 т. 4), в якому повідомило, що розглянуло клопотання ТОВ «МРП «Єгер» від 28.08.2023 №17 та керуючись абзацом 5 пункту 4.6 Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.11.2022 №1011, подає на розгляд матеріали щодо додаткового надання у користування мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання в запропонованих межах загальною площею 5223 га, які знаходяться на території Ніжинського та Прилуцького районів, а саме: Крутівської ОТГ, Плисківської ОТГ, Ічнянської міської громади та Бахмацької міської ради (мисливські угіддя державного мисливського резерву), з метою повторного направлення на розгляд сесії Чернігівської обласної ради.

Описом площі мисливських угідь, на які зібрані погодження для ТОВ «МРП «Єгер» (а.с. 61зворот т. 4), визначено, що:

- по ділянці №1:

1) Крутівська ОТГ було надано погодження: ДП «Борзнарайагролісгосп» на площу 473,2000 га; СТОВ «Дружба-Нова» на площу 1718,5899 га; ТОВ «Добробут Агро-Плюс» на площу 96,1516 га; ТОВ «ІСТ Агро» на площу 95,7048 га; ПП «Рассвет» на площу 471,7437 га; ФГ Нога В.П. на площу 48,9819 га; ФГ «Борзнянське» на площу 245,3431 га; ФГ «Крупський»- (СТОВ «Дружба-Нова») на площу 141,2557 га. Разом по ОТГ - 3290,9707 га;

2) Плиськівська ОТГ було надано погодження: ТОВ «Івангородське» на площу 29,2200 га; ТОВ «Ічня Екопродукт» на площу 16,4567 га; ТОВ «Плиски-Агро» на площу 580,9796 га; АТ «Чернігівобленерго» на площу 4,0000 га; ФГ Нагорний В.М. на площу 17,5000 га; Землі комунальної власності, запасу і резерву, на площу 601,1330 га. Разом по ОТГ - 1249,2893 га;

- по ділянці №2 Ічнянська міська громада було надано погодження: ПП «Агро-Трейдер» на площу 252,7000 га; ФГ «Шептун» на площу 15,0000 га; Землі комунальної власності, запасу і резерву, на площу 157,1000. Разом по ОТГ - 424,8000 га;

- по ділянці № 3 Бахмацька ОТГ було надано погодження: ДП «Бахмачрайагролісництво» на площу 67,3000 га; ТОВ «Агрохолдинг Зеленівський» на площу 5,1444 га; ФГ «Булах Василь Миколайович» на площу 97,7421 га; ОСОБА_3 (21 ділянка) на площу 42,0000 га; Єфімова Юлія Василівна (23 ділянки) на площу 46,0000 га. Разом по ОТГ - 258,1865 га.

Разом по господарству 5223,2465 га.

01.09.2023 Державне агентство лісових ресурсів України звернулося до Чернігівської обласної ради з поданням №03-11/4877-23(а.с. 57зворот т. 4), направило на розгляд Чернігівської обласної ради матеріали щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» (код ЄДРПОУ 35233839) у користування мисливських угідь, загальною площею 5223 га розташованих на території Ніжинського та Прилуцького районів Чернігівської області, на строк не менш як на 15 років, відповідно до статей 6-1, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, з урахуванням клопотання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 29.08.2023 №03/787, погодження Чернігівської обласної державної адміністрації, погодження землевласників, землекористувачів.

При цьому, матеріали подання Державного агентства лісових ресурсів України щодо надання мисливських угідь у користування ТОВ "МРП «Єгер» (№03-11/4877-23 від 01.09.2023) містять, зокрема: погодження Чернігівської обласної державної адміністрації щодо надання у користування мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер» площею 5223 га на території Ніжинського та Прилуцького районів Чернігівської області від 29.05.2023 № 01-01-22/9468; опис площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування для ТОВ «МРП «Єгер» з розподілом по землекористувачам (землевласникам); погодження землекористувачів і землевласників земельних ділянок згідно з описом площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування для ТОВ «МРП «Єгер» на загальну площу 5223 га; пояснювальну записку та проект рішення п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», підготовлені Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства з описом меж та обґрунтуванням прийняття вказаного рішення.

У пояснювальній записці до проекту рішення обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» (а.с. 56зворот т. 4) Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства зазначило, що рівень ведення мисливського господарства користувачами, які є на сьогоднішній день, суттєво різниться, як у проведенні біотехнічних заходів, так і по наявній чисельності диких тварин на одиницю площі. Найбільш приваблива картина щодо стану охорони і чисельності диких тварин спостерігається в господарствах, які мають змогу вкладати в розвиток і охорону державного мисливського фонду необхідні для цього кошти та в достатніх розмірах. Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» надаються у користування мисливські угіддя державного мисливського резерву, до моменту надання цих угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» жодна державна, комунальна або господарська структура не може проводити біотехнічні заходи та підгодовувати диких тварин на цій території, внаслідок відсутності таких статей витрат, а враховуючи те, що згідно чинного законодавства дикі тварини є власністю держави, недоцільно на тривалий проміжок часу залишати ці угіддя без нагляду. Зважаючи на те, що крім користувачів мисливських угідь на ці заходи не виділяються кошти жодною з державних або комунальних структур, Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підтримує заходи по залученню інвестицій в цю галузь, які надходять від нових користувачів. Враховуючи викладене, а також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» вже має мисливські угіддя, що межують з мисливськими угіддями, які плануються надати у користування цьому підприємству і веде належним чином мисливське господарство, а також отримало погодження власників, користувачів земельних ділянок та погодження відповідних державних установ, вважаємо надання йому у користування мисливських угідь доцільним. Площа мисливських угідь, які надаються у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» 5223 га.

Проект рішення п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», підготовлений Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства, внесений Чернігівською обласною державною адміністрацією на розгляд п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання.

При цьому, проект рішення був попередньо розглянутий на засіданнях постійних комісій обласної ради, в тому числі, на засіданні профільної постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних відносин та запропонований до внесення для розгляду на пленарне засідання сесії обласної ради, у відповідності до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» про що свідчать відповідні підписи на проекті рішення (а.с. 55-56 т. 4).

За результатами розгляду вказаного проекту рішення на пленарному засіданні п'ятнадцятої сесії Чернігівської обласної ради 27.09.2023, після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, було прийнято рішення (згідно витягу з протоколу пленарного засідання 27.09.23) «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» №18-15/VIII (а.с. 74 т. 4)(далі - рішення, спірне рішення, рішення обласної ради).

Відповідно до пункту 1 вказаного рішення, Чернігівською обласною радою було вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства згідно з описом меж, площею 5223 га, терміном на 49 років відповідно до отриманих погоджень.

Опис меж:

- Ділянка № 1 Ніжинський район, Крутівська та Плисківська сільські громади: з півночі - від північної околиці с. Печі по автодорозі на с. Українка, до с. Українка і по її південній околиці на автодорогу на с. Омбиш і по його південній околиці на автодорогу до с. Махнівка та по ній до с. Махнівка, далі по її південній околиці до автодороги на с. Плиски і по ній до перетину з лісосмугою; зі сходу - від перетину лісосмуги з автодорогою с. Махнівка - с. Плиски по лісосмузі до автодороги с. Плиски - с. Івангород і по ній до межі колишнього Ічнянського району, далі на південь по межі району до р. Остер; з півдня - по р. Остер на захід до меліоративного каналу і по ньому до межі колишнього Ічнянського району в урочищі «Дем?янкові Гали» і по межі району до дороги на с. Печі; з заходу - від межі колишнього Ічнянського району по дорозі на с. Печі і по його східній околиці до автодороги с. Печі - с. Українка.

- Ділянка № 2 Прилуцький район, Ічнянська міська громада. Мисливські угіддя державного мисливського резерву, площею 424,8 га, що знаходяться в межах мисливських угідь ТОВ «МРП «ЄГЕР», визначених згідно з рішенням Чернігівської обласної ради від 10 червня 2011 року "Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «ЄГЕР».

- Ділянка № 3 Ніжинський район, Бахмацька міська громада: зі сходу - від перетину автодороги с. Плиски - с. Фастівці із залізничною колією Бахмач - Ічня і на південь по ній до межі колишнього Бахмацького району (станом на 01.06.2020); з півдня - від залізничної колії Бахмач - Ічня на захід по межі колишнього Бахмацького району (станом на 01.06.2020) до р. Остер; з заходу - від р. Остер на північ по межі колишнього Бахмацького району (станом на 01.06.2020) до перетину з автодорогою с. Плиски - с. Фастівці; з півночі - по автодорозі с. Плиски - с. Фастівці, до с. Фастівці і далі по південній околиці населеного пункту c. Фастівці до перетину з залізничною колією Бахмач - Ічня.

Пунктом 2 рішення доручено Державному агентству лісових ресурсів України у тримісячний термін укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер»

Відповідно до пункту 3 рішення Північному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства внести відповідні зміни до Єдиного переліку користувачів мисливських угідь в Чернігівській області.

Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних відносин (пункт 4 рішення).

05.12.2023, на виконання спірного рішення, між Державним агентством лісових ресурсів України, як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», як користувачем, було укладено договір про умови ведення мисливського господарства №144 (а.с. 24-26 т. 1) (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є відносини між центральним органом та користувачем щодо умов ведення мисливського господарства та полювання. Рішенням Чернігівської обласної ради від 10 червня 2011 року «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», терміном до 10 червня 2036 року надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 17786 га, у тому числі: лісові 4010 га, польові 13270 га, водно-болотні 500 га. Рішенням Чернігівської обласної ради від 27 вересня 2023 року №18-15/VIII «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», терміном до 27 вересня 2072 року надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 5223 га, у тому числі: лісові 662,4 га, польові 4494,5 га, водно-болотні 66,1 га. Карти-схеми угідь і опис меж додаються користувачем.

Відповідно до пункту 1.2 договору чисельність мисливських тварин в угіддях, наданих в користування станом на 04.12.2023 становить: Олень благ. - гол.; Олень прям. - гол.; Козуля 153 гол.; Кабан 41 гол.; Лань - гол.; Муфлон - гол.; Вовк 4 гол.; Єнотовидна собака 23 гол.; Куниця лісова 53 гол.; Норка америк. 40 гол.; Борсук 24 гол.; Сіра куріпка 256 гол.; Перепілка 1510 гол.; Заєць-русак 466 гол.; Кріль дикий - гол.; Лисиця 28 гол.; Бабак - гол.; Бобер 60 гол.; Качки 1850 гол.; Лиска 420 гол.; Фазан - гол.; Білка - гол.; Кулики 610 гол.; Голуби 1880 гол.; Гуси - гол.; Ондатра 56 гол.; Куниця кам'яга - гол.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що користувач має право: користуватися державним мисливським фондом у межах мисливських угідь; використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями в установленому порядку; розпоряджатися мисливськими тваринами, добутими або набутими в інший спосіб у законному порядку, і доходами від їх реалізації; отримувати відшкодування вартості будівель, споруд та іншого нерухомого майна, яке належить їм на праві власності, у разі переходу права користування мисливськими угіддями від них до інших користувачів; організовувати полювання для мисливців, у тому числі шляхом укладання відповідних договорів з ними або з юридичними особами, що представляють їхні інтереси, зокрема іноземними, надавати повний комплекс послуг, пов'язаних із здійсненням полювання, включаючи проживання, харчування, пересування мисливців та осіб, які їх супроводжують; на відшкодування збитків від порушників правил полювання за добуті незаконним шляхом тварини; регулювати чисельність диких тварин відповідно до отриманих дозволів, проводити відстріл та відлов бродячих котів і собак, вживати невідкладних заходів для вилучення та ізоляції тварин, що мають ознаки хвороб, небезпечних для життя та здоров'я людей; утримання та розведення мисливських тварин у неволі чи напіввільних умовах, яке здійснюється відповідно до отриманих дозволів та на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством; у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

За умовами пункту 2.2 договору користувач зобов'язується: використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням; додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин; виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування; протягом двох років з дня підписання цього Договору забезпечити мисливське упорядкування угідь, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо; дотримуватися проекту організації та розвитку мисливського господарства; користувач мисливських угідь зобов?язується вести мисливське господарство на наданих в користування мисливських угіддях з дотриманням умов ведення мисливського господарства, передбачених законами України «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами та цим Договором; раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь; проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; негайно інформувати Чернігівську обласну державну адміністацію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеренарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі; здійснювати охорону державного мисливського фонду додержуватись чисельності єгерської служби передбаченої статтею 29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»; дотримуватись режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Чернігівської області, у межах наданих у користування мисливських угідь; не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин; не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь; проводити комплексні заходи, спрямовані на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування щорічно вкладати кошти на дані цілі передбачені статтею 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»; здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності, та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування; безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги; забезпечувати посадовим особам Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства доступ до мисливських угідь, усіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини з метою здійснення перевірки виконання користувачем умов договору; виконувати інші обов'язки щодо охорони і використання об'єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства.

Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства має право: не менше ніж один раз в три роки здійснювати контроль за виконанням користувачем умов договору в частині організації та ведення мисливського господарства, охорони та відтворення державного мисливського фонду; у разі невиконання або порушення користувачем умов договору, попередити його про необхідність усунення порушень у визначений термін; у разі систематичного не виконання користувачем умов договору подавати до Чернігівської обласної ради матеріали про припинення права користування мисливськими угіддями користувачем (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.4 договору Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства зобов'язується: надавати користувачу організаційну та методичну допомогу у веденні мисливського господарства, здійсненні мисливського впорядкування угідь.

Згідно пункту 3.1 договору у разі систематичного невиконання або порушення користувачем мисливських угідь вимог цього договору центральний орган або Держекоінспекція, може попередити користувача про необхідність усунення порушення у визначений термін чи заборонити використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку надання у користування мисливських угідь користувачу (пункт 4.1 договору).

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор зазначає, що рішення прийнято без належної правової оцінки документів, що надані ТОВ «МРП «Єгер» разом з клопотанням, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню, як і договір, укладений між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ «МРП «Єгер» на виконання вказаного рішення.

Позивачі позовні вимоги підтримали, відповідачі та третя особа проти задоволення позову заперечили.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив.

Колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частинами 1, 3 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Такі правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема у постановах від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.

Очевидним є те, що наведені правові висновки щодо застосування наведених норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від суті спірних правовідносин, та стадії розгляду спору, в тому числі вказане стосується і апеляційного провадження.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 5 ст. 270 ГПК України, суддя-доповідач доповідає зміст судового рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18 Верховний Суд зазначив, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов'язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов'язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб'єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи. При цьому обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (стаття 275 ГПК України), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення.

Таке розуміння меж повноважень апеляційного суду щодо дослідження нових доказів, підстав апеляційного перегляду підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 140/1322/22; від 15.05.2019 у справі № 717/2052/16-ц, від 31.01.2020 у справі № 370/999/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 12.10. 2021 у справі № 910/17324/19; від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19, від 01.07.2021 у справі №46/603 та інші).

Отже, межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені ст. 269 ГПК України відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити повністю.

Колегія суддів виходить з того, що, якщо за змістом апеляційної скарги (її описової та мотивувальної частин) прокурор не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розгляду спору сторін по суті, а прохальна частина скарги містить вимогу про ухвалення нового рішення, зокрема, про задоволення позовних вимог повністю, і жодних доводів та обґрунтувань незгоди в іншій частині (що не оскаржується) апеляційна скарга не містить, то вимоги апеляційної скарги мають визначатися з урахуванням змісту самої апеляційної скарги (її описової та мотивувальної частин).

Визначення судом вимог апеляційної скарги виключно за окремою частиною її прохальної частини, без урахування змісту самої апеляційної скарги (її описової та мотивувальної частин), у даному випадку, свідчить про надмірний формалізм, допущений судом, який порушує як принципи господарського судочинства, так і нівелює вимоги щодо сплати судового збору, визначені законом.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2023 у справі № 911/1796/20.

Враховуючи зміст апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що у цій справі рішення суду першої інстанції прокурором оскаржується лише в частині розгляду спору сторін по суті, а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення судом першої інстанції наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом у даній справі, апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип «заборони повороту до гіршого» («non reformatio in peius») відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22).

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 зауважив на тому, що обсяг апеляції був обмежений рішенням суду щодо заборгованості за аліментами, які ще не були виплачені, та скасування списання заборгованості у разі недотримання цього зобов'язання, а відтак суд не повинен був самостійно погіршувати позицію заявника скарги в тій частині, в якій рішення суду не було оскаржене.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 та від 08.10.2025 у справі № 922/1715/22 якими були скасовані постанови апеляційного суду в частині розгляду тих позовних вимог, які апелянтом не оскаржувались з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано принципу «заборони повороту до гіршого».

З огляду на вказане рішення суду першої інстанції в частині встановлення судом першої інстанції наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом у даній справі колегією суддів не переглядається.

Щодо спору сторін по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечення рівних прав усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу, визначає Закон України «Про мисливське господарство та полювання».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.

Мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Згідно частини 1-3 статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

За змістом статей 6, 6-1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання'подання документів з питань надання у користування мисливських угідь належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, а також до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521 (далі - Положення), є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство), яке відповідно до покладених на нього завдань, зокрема вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення (підпункт 21 пункту 4 Положення). Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 1, підпункту 4.1 пункту 4 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 26.03.2021 №217, обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагентству України та є його територіальними органами та відповідно до покладених на них завдань забезпечують, зокрема подання документів Держлісагентству з питань надання у користування мисливських угідь.

Положенням про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404 (далі - Положення про міжрегіональні управління), встановлено, що Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Управлінь і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Пунктом 2 Положення про міжрегіональні управління встановлено, що управління у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, указами та дорученнями Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, наказами Держлісагентства, дорученнями Голови Держлісагентства, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

При цьому, за умовами пункту 3 Положення про міжрегіональні управління завданням управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством.

Відповідно до Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Держлісагентства України від 09.11.2022 №1011, управління є територіальним органом Держлісагентства. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагентства України на території Сумської та Чернігівської областей.

Згідно пункту 4 Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, управління відповідно до покладених на нього завдань, здійснює: державний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання; контроль за виконанням договорів про умови ведення мисливського господарства; видачу спеціальних дозволів на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування; видачу дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності, а також на відстріл та відлов хижих та шкідливих тварин за винятком тих, що знаходяться на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; видачу паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів; видачу сертифікатів про походження лісоматеріалів.

Згідно статті 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Порядок надання у користування мисливських угідь визначено положеннями статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», якими встановлено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Отже, враховуючи наведені приписи Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та чинні Положення, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Чернігівської області надаються у користування за рішенням Чернігівської обласної ради за поданням Держлісагентства України, підготовленим на підставі документів, поданих Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства, яке погоджується з Чернігівською обласною військовою адміністрацією, в силу положень Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», яка відповідно до положень згаданого Закону виконує повноваження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 2-4 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2018 у справі № 907/1/17, сформував висновок щодо застосування ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та зазначив, що право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку.

У постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 905/2198/17 сформований висновок про те, що відповідно до змісту ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ключовим для можливості передання мисливських угідь для ведення мисливського господарства є погодження усіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства. При цьому, у цьому випадку, першочерговим є визначення меж мисливських угідь задля встановлення власників та користувачів земельних ділянок на яких розміщено такі мисливські угіддя. Саме за відсутності чіткого встановлення таких меж, неможливо визначити чи було отримано всі погодження власників і користувачів земельних ділянок (аналогічний висновок міститься у п. п. 47, 48 постанови Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 910/1711/18).

Таким чином, передумовою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування, зокрема, Чернігівською обласною радою щодо надання у користування мисливських угідь є встановлення юридичного факту отримання погоджень від усіх власників та користувачів земельних ділянок, які входять до меж відповідних угідь.

У той же час, відсутність таких погоджень може свідчити про порушення процедури прийняття рішення, що, у свою чергу, створює підстави для визнання його незаконним та скасування.

Отже, саме встановлення повноти та достовірності погоджень є обов'язковою передумовою правомірності надання мисливських угідь, і без належного документального підтвердження згоди всіх зацікавлених осіб неможливо вважати, що рішення обласної ради прийнято у відповідності до закону та у спосіб, передбачений законом.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що правова оцінка у даній справі має виходити насамперед із належності та повноти встановлення факту погодження меж усіма власниками та користувачами земельних ділянок.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується учасниками справи, протягом 2022-2023 років окремими органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та фізичними особами, які мають у власності чи користуванні земельні ділянки на територіях Ніжинського та Прилуцького районів, надано погодження ТОВ «МРП «Єгер» на здійснення мисливського господарства на території земель, які перебувають у їх власності чи користуванні, які були долучені останнім до клопотання та відповідно лягли в основу прийняття оскаржуваного у даній справі рішення обласної ради.

Так, 01.11.2022 СТОВ «Дружба-Нова», як правонаступником ФГ «Крупський», листом №01/11-01 (а.с. 65зворот т. 4), погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 141,2557 га.

01.11.2022 СТОВ «Дружба-Нова» листом №01/11-02 (а.с. 62зворот т. 4), погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 1718,8599 га.

01.11.2022 ТОВ «Добробут Агро-Плюс» листом № б/н (а.с. 63 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 96,1516 га.

01.11.2022 ТОВ «Івангородське» листом № 011101/22 (а.с. 66 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 29,2200 га.

01.11.2022 ФГ «Нагорний В.М.» листом № б/н (а.с. 68зворот т. 4)погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 17,5000 га.

02.11.2022 ПП «Рассвет» листом №б/н (а.с. 64 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 471,7437 га.

02.11.2022 ФГ «Нога В.П.» листом №б/н (а.с. 64зворот т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 48,9819 га.

03.11.2022 ТОВ «Ічня Екопродукт» листом № б/н (а.с. 66зворот т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 16,4567 га.

04.11.2022 ПП «Агро-Трейдер» листом № 12/1 (а.с. 69зворот т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 252,70 га.

04.11.2022 ФГ «Шептун» листом №12/2 (а.с. 70 т. 4)погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 15,0 га.

07.11.2022 ДП «Бахмачрайагролісництво» листом №114 (а.с. 71 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 67,3000 га.

09.11.2022 ТОВ «Агрохолдинг Зеленівський» листом № б/н (а.с. 71зворот т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 5,1444 га.

10.11.2022 Єфімовою Ю.В. листом № б/н (а.с. 73 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території її господарства площею 46,0000 га.

11.11.2022 рішенням Ічнянської міської ради №620-VІІІ (а.с. 70зворот т. 4) надано згоду на надання ТОВ «МРП «Єгер» у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на площі 157,1000 га Ічнянської міської ради на строк 15 років без вилучення земельних ділянок в межах, визначених мисливських угідь. Згода дійсна за умови вільного доступу громадян з метою заготівлі грибів, ягід та прогону лісовими дорогами тварин на громадське пасовище.

11.11.2022 Оніщенко О.В. листом №б/н (а.с. 72зворот т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території її господарства площею 42,0000 га.

14.11.2022 ФГ «Борзнянське» листом б/н (а.с. 65 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства у межах Крутівської ОТГ площею 245,3431 га.

14.11.2022 ТОВ «ІСТ Агро» листом №14/11-01 (а.с. 63зворот т.4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства у межах Крутівської ОТГ площею 95,7048 га.

15.11.2022 ФГ «Булах Василь Миколайович» листом № б/н (а.с. 72 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 97,7421 га.

18.11.2022 Борзнянським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Борзнарайагролісгосп» листом №90 (а.с. 62 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території комунального підприємства площею 473,2 га.

18.11.2022 ТОВ «Плиски-Агро» листом № б/н (а.с. 67 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території підприємства площею 580,9796 га.

09.12.2022 АТ «Чернігівобленерго» листом № 37/1-8205/01-14 (а.с. 68 т. 4), у відповідь на лист ТОВ «МРП «Єгер» № 50 від 23.11.2022 про погодження надання у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на землі площею 4,0000 га землекористувачем якої є АТ «Чернігівобленерго», погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства та полювання у користування мисливських угідь на території земель, де проходять лінії електропередач: ПЛ 110кВ «Крути-Плиски» та ПЛ 10кВ «Плиски-Обмиш».

07.04.2023 рішенням Плиськівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області №537-31/ VІІІ (а.с. 69 т. 4) погоджено надання ТОВ «МРП «Єгер» в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на площі 601,1330 га (землі комунальної власності, в тому числі - в оренді - 206,063 га, в постійному користуванні - 41,734 га, пасовища -117,887 га) без вилучення земельних ділянок в межах визначення мисливських угідь терміном на 15 років, розташованих за межами населеного пункту с. Махнівка - за умови недопущення ТОВ «МРП «Єгер» будь-яких обмежень для місцевих жителів щодо використання загальнопоширених природних ресурсів для власних потреб, на території мисливських угідь, згідно чинного законодавства.

Отже, згідно з отриманими погодженнями, землекористувачі земельних ділянок та власники земель запасу і резерву комунальної власності (відповідні ради) надали погодження щодо надання мисливських угідь у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» на загальну площу 5223 га на земельні ділянки, що перебувають у них в користуванні або у власності.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» реалізуючи своє право на отримання мисливських угідь в порядку статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» звернулося до Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, як управління яке реалізує повноваження Держлісагентства України на території Сумської та Чернігівської областей, із клопотання №17 від 28.08.2023 (а.с. 58зворот т. 4), в якому просило повторно передати на розгляд Держлісагентства України матеріали щодо надання у користування мисливських угідь загальною площею 5223 га.

При цьому, слід врахувати, що ТОВ «МРП «Єгер» неодноразово зверталося до уповноважених органів із метою отримання мисливських угідь.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається прокурором у позові, вказані звернення відповідача 3 до уповноважених органів із метою отримання мисливських угідь, були залишені без задоволення. Зняття питання з розгляду сесії чи відсутність необхідної кількості голосів депутатів є проявом колегіального волевиявлення органу місцевого самоврядування, що здійснює свої дискреційні повноваження, водночас повторність звернень відповідача 3 свідчить про наявність у нього сталого інтересу та готовності дотримуватись законодавчо визначених вимог щодо отримання мисливських угідь.

На виконання завдань Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 29.08.2023 звернулося до Державного агентства лісових ресурсів України з листом №03/787 (а.с. 57 т. 4), в якому повідомило, що розглянуло клопотання ТОВ «МРП «Єгер» від 28.08.2023 №17 та керуючись абзацом 5 пункту 4.6 Положення про Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.11.2022 №1011, подало на розгляд матеріали щодо додаткового надання у користування мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер'для ведення мисливського господарства та полювання в запропонованих межах загальною площею 5223 га, які знаходяться на території Ніжинського та Прилуцького районів, а саме: Крутівської ОТГ, Плисківської ОТГ, Ічнянської міської громади та Бахмацької міської ради (мисливські угілля державного мисливського резерву), з метою повторного направлення на розгляд сесії Чернігівської обласної ради.

Згідно розробленого опису площі мисливських угідь, на які зібрані погодження для ТОВ «МРП «Єгер» (а.с. 61зворот т. 4), визначено, що

- по ділянці №1:

- по ділянці № 3 Бахмацька ОТГ було надано погодження: ДП «Бахмачрайагролісництво» на площу 67,3000 га; ТОВ «Агрохолдинг Зеленівський» на площу 5,1444 га; ФГ «Булах Василь Миколайович» на площу 97,7421 га; Оніщенко Олена Василівни (21 ділянка) на площу 42,0000 га; Єфімова Юлія Василівна (23 ділянки) на площу 46,0000 га. Разом по ОТГ - 258,1865 га.

Разом по господарству 5223,2465 га.

У подальшому, розглянувши подані Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства матеріали щодо надання у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь загальною площею 5223 га, Державне агентство лісових ресурсів України вирішило звернутися 01.09.2023 до Чернігівської обласної ради з поданням №03-11/4877-23 (а.с. 57зворот т. 4), яким направило на розгляд Чернігівської обласної ради матеріали щодо надання ТОВ «МРП «Єгер» (код ЄДРПОУ 35233839) у користування мисливських угідь, загальною площею 5223 га.

При цьому, на виконання вимог статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» як в матеріалах щодо надання у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь загальною площею 5223 га, так і у матеріалах даної справи наявний лист Чернігівської обласної військової адміністрації №01-01-22/9468 від 26.05.2023 (а.с. 59зворот т. 4) , яким військовою адміністрацією погоджено без зауваження подання Державного агентства лісових ресурсів України щодо надання ТОВ «МРП «Єгер» у користування мисливських угідь, загальною площею 5223 га.

Чернігівська обласна рада, розглядаючи подання Державного агентства лісових ресурсів України щодо надання ТОВ «МРП «Єгер» у користування мисливських угідь, загальною площею 5223 га, реалізуючи свої повноваження в порядку Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передала на розгляд постійних комісій ради проект рішення п'ятнадцятої сесії обласної ради восьмого скликання «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер», підготовленого Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії, в яких зазначаються результати поіменного голосування, підписуються головою і секретарем комісії. Проекти порядку денного засідань постійної комісії ради, висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, згідно витягу із протоколу №16 засідання постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних відносин від 21.09.2023 (а.с. 149-150зворот т.2), проект рішення «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» підтриманий (з присутніх 9 депутатів: «За» - 8, «Проти» - 1, «Утримався» - 0).

Згідно частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Приписами частини 2 вказаної статті визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

За результатами розгляду вищезазначеного проекту рішення на пленарному засіданні п'ятнадцятої сесії Чернігівської обласної ради 27.09.2023, після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, було прийнято рішення (згідно витягу з протоколу пленарного засідання 27.09.2024 (а.с. 150 т. 2)) «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» №18-15/VIII.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який, оцінивши в сукупності надані сторонами докази та встановлені обставини, визнав, що оспорюване прокурором у даній справі рішення Чернігівської обласної ради, прийнято в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та у порядку, передбаченому статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Водночас, оскільки вирішення питання про надання мисливських угідь в користування спеціалізованих мисливських господарств та інших підприємств, установ та організацій, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства, безпосередньо належить до компетенції обласної ради, то приймаючи відповідне рішення слід оцінювати не лише дотримання формальних вимог, але й відповідність його волевиявлення інтересам громади.

Розглядаючи даний спір, слід оцінити дії обласної ради крізь призму принципів пропорційності, добросовісності та законності, визначаючи, чи не було у її діях ознак свавілля або зловживання владою.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовуючи порушення Чернігівською обласною радою під час прийняття оскаржуваного рішення вказує, що згідно опису меж мисливських угідь, наведених у рішенні обласної ради від 27.09.2023, до їх складу входять також землі на території Бахмацької та Крутівської ОТГ, які погодження в порядку статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не надавали.

Так, рішенням Бахмацької міської ради «Про відмову надання у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на землях комунальної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» від 30.11.2022 (двадцять дев'ята сесія восьмого скликання) (а.с. 86 т. 1) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» наданні у користування мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства на землях комунальної власності, загальною площею 141,0756 га (кадастровий номер 7420389000:10:000:0029, цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби).

Втім, на запит прокуратури, Бахмацька міська рада листом №3-16/1445 від 15.04.2024 (а.с. 116117 т. 1), надала інформацію, що у межах ділянки №3 згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться земельні ділянки комунальної форми власності: з кадастровим номером 7420389000:10:000:0029 площею 141,0756 га; з кадастровим номером 7420389000:10:000:0030 площею 14,9304 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1245 площею 20,3111 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1243 площею 8,7622 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1244 площею 4,4188 га; інші земельні ділянки та землі, несформовані у земельні ділянки, які є комунальною власністю відповідно до п. 24 розділу Перехідних положень Земельного кодексу України, а також земельні ділянки (не витребувані земельні частки (паї), які перебувають в оренді ТОВ «Агродмитрівське» з кадастровим номером 7420389000:11:000:1054 площею 4,3811 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1055 площею 5,1819 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1056 площею 7,1500 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1057 площею 7,052 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1058 площею 7,1310 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1059 площею 6,4621 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1060 площею 5,7395 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1064 площею 5,2427 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1065 площею 5,0427 га; з кадастровим номером 7420389000:11:000:1066 площею 4,7652 га, яке погодження також не надавало.

У свою чергу, згідно інформації зазначеної Крутівською сільською радою у листі від 29.02.2024 №193/03-37 (а.с. 88 т. 1), рішенням виконавчого комітету Крутівської сільської ради від 14.11.2022 № 5 на запит ТОВ МРП «Єгер» спочатку було надано погодження на користування мисливськими угіддями на території Крутівської сільської ради, втім в подальшому виконавчий комітет Крутівської сільської ради прийняв рішення від 14.02.2023 №5, яким скасував попереднє рішення про погодження надання у користування мисливських угідь ТОВ МРП «Єгер» в цілому.

При цьому, на запит прокуратури, Крутівська сільська рада листом від 09.04.2024 №351/03-37 (а.с. 113 т. 1) повідомила, що у межах мисливських угідь ділянки № 1 згідно рішення обласної ради від 27.09.2023 знаходяться земельні ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 7420884800:02:000:1630 площею 79,8 га з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби; з кадастровим номером 7420884800:02:000:1633 площею 38,4413 га, яка до 10.03.2023 перебувала у користуванні ФГ «Крупський» та з кадастровим номером 7420884800:02:000:1684 площею 42,879 га з цільовим призначенням землі запасу.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що з інформації ПП «Елітзем» від 13.06.2024 №23 (а.с. 128-140 т. 1), з картографічними матеріалами вбачається перебування земельних ділянок комунальної власності Бахмацької та Крутівської ОТГ у межах мисливських угідь, які рішенням Чернігівської обласної ради передано у користування ТОВ МРП «Єгер», прокурор вважає, що Чернігівською обласною радою 27.09.2023 прийнято рішення фактично в інтересах ТОВ МРП «Єгер» за відсутності погоджень з територіальними громадами, у межах яких суб'єкт господарювання планує здійснювати господарську діяльність пов'язану з веденням мисливського господарства, що є порушенням статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Суд першої інстанції цілком вірно відхилив наведені доводи прокурора щодо порушення прав землевласників та землекористувачів, в особі Бахмацької міської ради та Крутівської сільської ради щодо надання земель, що належать останнім на праві комунальної власності без одержання погодження у встановленому статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» порядку, з огляду на наступне.

Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства (ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства визначено статтею 6 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», за умовами якої до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, належить: здійснення державного регулювання у галузі мисливського господарства та полювання; організація робіт з охорони, використання і відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану мисливських угідь; розроблення та прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів з питань ведення мисливського господарства та полювання, мисливського собаківництва, використання ловчих звірів і птахів; встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо використання державного мисливського фонду; розроблення проектів лімітів та норм використання мисливських тварин, встановлення за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, строків здійснення полювання; визначення за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, вартості ліцензій на добування мисливських тварин; подання документів з питань надання у користування мисливських угідь; підготовка проектів планів переселення мисливських тварин, організація роботи з їх штучного відтворення; затвердження правил державного обліку мисливських тварин і обсягів їх добування; встановлення порядку видачі паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів; встановлення порядку видачі посвідчень мисливця і щорічних контрольних карток обліку добутої дичини і порушень правил полювання, розроблення та затвердження відповідних навчальних програм з питань мисливського господарства та полювання; організація роботи з упорядкування мисливських угідь, визначення їх пропускної спроможності; здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Згідно статті 6-1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання, належить: подання документів з питань надання у користування мисливських угідь; здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання; видача в установленому порядку дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності, за винятком тих, що знаходяться на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; ведення державного обліку чисельності і добування мисливських тварин; видача паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів; видача посвідчень мисливця і щорічної контрольної картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання; організація роботи з укладання з користувачами мисливських угідь договорів про умови ведення мисливського господарства та здійснення контролю за виконанням цих договорів; ведення державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України; здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Статтею 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з описом площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування для ТОВ «МРП «Єгер» з розподілом по землекористувачам (землевласникам) до запропонованої площі мисливських угідь увійшли, у межах Крутівської сільської ради Ніжинського району землі, що перебувають у користуванні наступних суб'єктів господарювання: ДП «Борзнарайагролісгосп» - 473,2000 га; СТОВ «Дружба-Нова» - 1718,5899 га; ТОВ «Добробут Агро-Плюс» - 96,1516 га; ТОВ «ІСТ Агро» - 95,7048 га; ПП «Рассвет» - 471,7437 га; ФГ Нога В.П. - 48,9819 га; ФГ «Борзнянське» - 245,3431 га; ФГ «Крупський» - (СТОВ «Дружба-Нова») - 141,2557 га, а разом по Крутівській ОТГ - 3290,9707 га, а у межах Бахмацької міської ради Ніжинського району землі, що перебувають у користуванні наступних суб'єктів господарювання: ДП «Бахмачрайагролісництво» - 67,3000 га; ТОВ «Агрохолдинг Зеленівський» - 5,1444 га; ФГ «Булах Василь Миколайович» - 97,7421 га; ОСОБА_3 (21 ділянка) - 42,0000 га; ОСОБА_4 (23 ділянки) - 46,0000 га, разом по Бахмацькій ОТГ - 258,1865 га.

Отже, згідно з вказаним розподілом, до площі мисливських угідь, запропонованих для надання у користування, не увійшли землі комунальної власності Крутівської сільської та Бахмацької міської ради Ніжинського району.

Землі, що увійшли до складу мисливського угіддя перебувають у користуванні відповідних суб'єктів господарювання, якими надано погодження щодо включення зазначених земель до площі мисливських угідь, що повністю відповідає вимогам статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

З рішення Чернігівської обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» від 27.09.2023 №18-15/VIII вбачається, що ТОВ «МРП «Єгер» надані мисливські угіддя лише площею 5223 га і складаються із земель, які знаходяться в межах ділянок №1, №2 і №3, що зазначені в описі меж рішення про надання мисливських угідь.

При цьому, встановлений у спірному рішенні опис меж визначає лише опис території, в межах якої знаходяться мисливські угіддя площею 5223 га, що надані у користування обласною радою і до площі мисливських угідь наданих у користування включаються лише ділянки, на які отримані погодження від їх користувачів та власників і саме на визначеній території, площі угідь 5223 га, користувач мисливських угідь має право здійснюватися мисливське господарство, до яких не входять земельні ділянки комунальної власності Крутівської сільської та Бахмацької міської ради Ніжинського району.

Визначення у рішенні обласної ради опису меж мисливського угіддя саме по собі не свідчить про включення до його складу всіх земель, які географічно потрапляють під цей опис.

Наведений у рішенні опис має виключно технічний характер та слугує орієнтиром для визначення території в межах якої перебувають ділянки надані для здійснення ТОВ «МРП «Єгер» діяльності у сфері мисливського господарства. Водночас, фактична площа угідь, наданих у користування, обмежується лише тими земельними ділянками щодо яких користувач отримав письмові погодження від їхніх власників або користувачів, як цього вимагає стаття 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Відсутність погоджень автоматично виключає можливість включення відповідних земель до складу мисливських угідь та відповідно ведення на них мисливського господарства.

Сам по собі факт територіальної наближеності або суміжності земельних ділянок або знаходження земельної ділянки в межах опису наведеного у рішенні обласної ради, не свідчить про їх фактичне надання для використання мисливським господарством.

При цьому, жодна норма профільного закону не зобов'язує отримувати в користування мисливські господарства суцільним, єдиним масивом.

Загальні межі описані в рішенні окреслюють тільки зовнішні межі мисливського господарства, тоді як внутрішні межі мисливського господарства, які є предметом оскаржуваного рішення, обмежуються тими ділянками щодо яких не отримано погодження, що підтверджується і самим рішенням в якому прямо вказано, що «надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства згідно з описом меж, площею 5223 га, терміном на 49 років відповідно до отриманих погоджень», тобто рішенням не передавались у користування земельні ділянки, щодо яких не було отримано погоджень.

У той же час, ТОВ «МРП «Єгер», як користувач, за умовами спірного договору зобов'язується, зокрема, протягом двох років з дня підписання цього договору забезпечити мисливське упорядкування угідь, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо.

Отже, сторони договору, розуміючи, що загальна площа мисливського господарства є неоднорідною, поклали на користувача обов'язок визначення в натурі меж всіх ділянок.

Тоді як, твердження прокурора про входження до мисливських угідь земель Крутівської сільської ради, Бахмацької міської ради Ніжинського району та ТОВ «Агродмитрівське», про які зазначено в листах відповідних рад, щодо яких відповідач 3 не отримував погодження, не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів здійснення на вказаних прокурором землях мисливської діяльності, біотехнічних заходів або іншої діяльності, притаманної ТОВ «МРП «Єгер», як користувачу мисливських угідь.

Не підтверджує вказаних обставин і надана інформація ПП «Елітзем» від 13.06.2024 №23, з картографічними матеріалами, оскільки з її змісту вбачається, що аналіз був проведений, виходячи лише з опису загальних меж території, в межах якої знаходяться надані ділянки, без врахування внутрішніх меж наданих в користування відповідачу 3 земельних ділянок в площі 5223 га.

Разом з цим, слід врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.07.2019 у справі № 910/1711/18, про те, що першочерговим є визначення меж мисливських угідь задля встановлення власників та користувачів земельних ділянок на яких розміщено такі мисливські угіддя. Саме за відсутності чіткого встановлення таких меж, неможливо визначити чи було отримано всі погодження власників і користувачів земельних ділянок (аналогічний висновок міститься у п. п. 47, 48 постанови Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 910/1711/18).

У даному випадку, в оспорюваному рішенні Чернігівської обласної ради міститься опис меж, що має виключно загальний характер, не є таким, що встановлює точні геодезичні межі кожного переданого у користування мисливського угіддя.

Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», визначення фактичних меж мисливських угідь здійснюється на підставі погоджень, отриманих користувачем від власників або землекористувачів конкретних земельних ділянок, які підлягають включенню до складу угіддя.

Чернігівська обласна рада, зазначаючи в рішенні опис меж мисливського угіддя, не вийшла за межі своїх повноважень, оскільки такий опис слугує лише для окреслення території, в межах якої розташовані погоджені земельні ділянки.

Водночас точна площа та межі мисливських угідь визначаються виключно за погодженням власника (користувача) такої земельної ділянки, що є складовою частиною процесу формування території мисливського господарства.

За своєю природою мисливські угіддя можуть мати фрагментарну структуру, тобто складатися з окремих земельних масивів, які не є територіально суміжними, а тому опис меж у рішенні ради є узагальненим і відображає лише географічне розташування таких земель у межах адміністративно-територіальних одиниць, а не масив землі переданий у користування під мисливські угіддя.

За наведених обставин, враховуючи відсутність будь-яких доказів використання спірних земель ТОВ «МРП «Єгер» для ведення мисливського господарства, а також те, що зі змісту рішення обласної ради вбачається, що воно прийнято виключно щодо надання земельних ділянок в площі відповідній наданим погодженням землевласників і землекористувачів (5223 га), суд першої інстанції цілком вірно визнав наведені прокурором доводи безпідставними.

Також суд першої інстанції підставно відхилив доводи прокурора про порушення прав Ічнянської міської ради та Плисківської сільської ради, оскільки ними було погоджено передачу мисливських угідь для ведення мисливського господарства в адміністративних межах відповідних ОТГ строком лише на 15 років.

Так, елементом принципу верховенства права, який визнається та діє в Україні та яким керується суддя, здійснюючи правосуддя (частина 1 статті 8, частина 1 статті 129 Конституції України, частина 1 статті 11 ГПК України), є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії», «Олександр Волков проти України»).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996 («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду національне законодавство має тлумачитися так, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (провадження № 11-1206апп19, пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21, пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21)).

Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити відповідно до розумних цілей регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22, пункт 7.33).

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Частиною 2 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлено, що мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Отже, за замістом частини 1 вказаної статті мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування включно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

При цьому, надання мисливських угідь здійснюється за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, яким є Державне агентство лісових ресурсів України, та за погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок

Водночас, такі мисливські угіддя, що надані у користування відповідним суб'єктом державної влади, за поданням центрального органу та погодженням власника або користувача земельної ділянки, надаються на строк не менше як на 15 років, відповідно до частини 2 статті 22 Закону.

З аналізу положення частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», вбачається, що наведені норми не наділяють власника або користувача земельної ділянки правом визначати строк, на який можуть надаватися мисливські угіддя, а закон визначає лише нижню межу строку на який надається земельна ділянка для мисливського господарства.

У даній статті, законодавець чітко розмежував компетенцію між особами, які надають погодження на включення їх земель до складу мисливських угідь, та органами, уповноваженими приймати рішення про надання таких угідь у користування.

Надання погодження власником чи землекористувачем є лише вираженням згоди на можливість використання земельної ділянки у межах мисливського угіддя, але не означає наділення його правом встановлювати часові межі користування такими угіддями.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Чернігівська обласна рада, надаючи мисливські угіддя у користування на строк, який перевищує термін, визначений Ічнянською міською радою та Плисківської сільською радою у своїх погодженнях, діяла у межах наданих їй законом повноважень та відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» і такі дії не свідчать про перевищення визначеної законом компетенції.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції цілком вірно виснував про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської обласної ради від 27.09.2023 «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер».

При цьому, враховуючи те, що прокурором в якості правової підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним фактично визначено визнання незаконним та скасування рішення, що свідчить про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору вимоги не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком визнання незаконним та скасування рішення, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені.

З вказаного приводу судом першої інстанції цілком вірно вказано і про наступне.

Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними саме станом на момент вчинення правочину.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зі змісту оскаржуваного правочину вбачається, що він укладений на виконання, зокрема, рішення Чернігівської обласної ради «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» від 27.09.2023 №18-15/VIII, яке, як встановлено вище, прийнято у відповідності до приписів статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», при цьому оскаржуваний правочин підписаний уповноваженими особами та містить всі істотні умови, визначені законодавством, яке регулює діяльність у сфері мисливського господарства.

Інших доводів та підстав, які б зумовлювали недійсність правочину прокурором суду не наведено, і судом під час розгляду даної справи не встановлено.

Також слід зазначити наступне.

Мисливські угіддя за визначенням статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку (частина 1 та 2 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (дані по тексту - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право користування мисливськими угіддями є правом на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Перший протокол ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 і з огляду на приписи частини першої ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Під час розгляду справи, прокурором не визначено яким чином позбавлення ТОВ «МРП «Єгер» права користування мисливськими угіддями буде сприяти задоволенню суспільного інтересу та відповідатиме критерію законності втручання у право мирного володіння ТОВ «МРП «Єгер».

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурором під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами факту порушення вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення обласної ради та укладеного на його виконання договору.

При цьому, суд першої інстанції цілком вірно не прийняв до уваги доводи прокурора про порушення Чернігівською обласною радою пунктів 2.2 та 2.3 Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням одинадцятої сесії шостого скликання Чернігівської обласної ради від 21.12.2012 року (далі - Порядок), під час прийняття оскаржуваного рішення, якими визначено необхідність надання інформації про участь у комплексному соціально-економічному розвитку територіальних громад або про укладання угод про співпрацю користувача мисливських угідь з місцевими територіальними громадами, крім державних підприємств; погодження відповідної районної державної адміністрації та нотаріального засвідчення погоджень від фізичних осіб власників (користувачів) земельних ділянок, що увійшли до складу мисливського угіддя.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про правотворчу діяльність» законодавство України - це взаємопов'язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів. Законодавство України структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили (стаття 19 цього Закону) з урахуванням: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Частиною 2 вказаної статті Закону визначено, що законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти: а) постанови Верховної Ради України, що містять норми права (далі - постанови Верховної Ради України); б) укази Президента України, що містять норми права (далі - укази Президента України); в) постанови Кабінету Міністрів України, що містять норми права (далі - постанови Кабінету Міністрів України); г) накази міністерств, що містять норми права (далі - накази міністерств); ґ) акти інших державних органів, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти інших державних органів); д) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, накази міністерств Автономної Республіки Крим, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим); е) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій (з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону), накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, що містять норми права (далі - акти місцевих державних адміністрацій); є) акти органів місцевого самоврядування, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти місцевого самоврядування), з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону.

Отже, у відповідності до приписів статті 9 Закону України «Про правотворчу діяльність» Порядок надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними, затвердженого рішенням одинадцятої сесії шостого скликання Чернігівської обласної ради від 21.12.2012, є підзаконним нормативно-правовим актом

Відповідно до статті 17 Закону України «Про правотворчу діяльність» підзаконний нормативно-правовий акт - це акт, прийнятий (виданий) суб'єктом правотворчої діяльності на основі та на виконання Конституції України, законів, чинних міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію.

При цьому, підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України, законам, чинним міжнародним договорам України, підзаконним нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та узгоджуватися між собою.

Згідно пункту 1.1 Порядку, він розроблений відповідно до Конституції України, Законів України «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Стаття 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначає, що юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

З урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів, зокрема, акти органів місцевого самоврядування приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України і є обов'язковими до виконання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (територіальної громади) (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність»).

Відтак, оскільки вказаний Порядок прийнятий у відповідності, зокрема, до Закону України «Про мисливське господарство та полювання», такий порядок повинен відповідати його нормам і не суперечити їм.

Прокурор посилається на порушення відповідачем 1 пунктів 2.2 та 2.3 Порядку, які містяться у розділі 2 «Надання у користування мисливських угідь».

Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку Чернігівська обласна рада приймає рішення щодо надання у користування мисливських угідь на підставі подання територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Чернігівської області. Подання повинно містити повну назву користувача мисливських угідь, площу мисливських угідь, які надаються у користування, місце розташування (район), строк на який пропонується їх надання. Подання погоджується Чернігівською обласною державною адміністрацією і територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом 2.2 Порядку встановлено, що до подання додаються: копія статуту юридичної особи; витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ); картографічний матеріал (М 1:50000) з нанесеними межами мисливських угідь, які пропонується надати у користування (завіряється начальником районного управління (відділу) земельних ресурсів і скріпляється печаткою); експлікація земельних угідь (рілля, сіножаті, пасовища, лісові землі, болота, тощо) по кожному землевласнику і землекористувачу, які входять в ці межі, в розрізі сільських (селищних) або міської рад (завіряється начальником районного управління (відділу) земельних ресурсів, зазначаються номер вихідного документа та дата його видачі); погодження всіх власників або користувачів земельних ділянок, на яких передбачається створення мисливського господарства; погодження сільської (селищної) або міської ради на земельні ділянки комунальної власності, на території яких знаходяться мисливські угіддя; інформація користувача мисливських угідь про участь у комплексному соціально-економічному розвитку територіальних громад або про укладання угод про співпрацю користувача мисливських угідь з місцевими територіальними громадами, крім державних підприємств; погодження відповідної районної державної адміністрації; відмова попереднього користувача мисливських угідь у разі надання мисливських угідь новому користувачу; план розвитку мисливського господарства; погодження мають містити повне найменування юридичної або фізичної особи, що надає погодження, площу земель, що перебувають у власності або користуванні, на яких створюється мисливське господарство і повне найменування користувача мисливських угідь, якому погоджується надання мисливських угідь.

За умовами пункту 2.3 Порядку погодження органів місцевого самоврядування повинні бути оформлені у вигляді рішень сесій відповідних рад. Погодження районних державних адміністрацій повинні бути оформлені у вигляді відповідних розпоряджень. Погодження фізичних осіб засвідчуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами або нотаріально.

У свою чергу, стаття 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлює, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

З системного аналізу пунктів 2.1, 2.2 та 2.3 Порядку та статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вбачається, що спірні положення Порядку покладають на заявника обов'язок подати документи та вчинити дії, що не передбачені статтею 22 спеціального Закону, при цьому спірні положення Порядку визначають такий обов'язок саме для територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, як на суб'єкта звернення з відповідним поданням про надання у користування мисливських угідь.

Статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» обов'язок щодо звернення покладений саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, яким є Державне агентство лісових ресурсів України, яке і звернулося до Чернігівської обласної ради з подання про надання у користування ТОВ «МРП «Єгер» мисливських угідь, площею 5223 га.

При цьому, приписи статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не покладають на суб'єкта звернення та/або відповідне мисливське господарство обов'язок надавати інформацію про участь у комплексному соціально-економічному розвитку територіальних громад або про укладання угод про співпрацю користувача мисливських угідь з місцевими територіальними громадами та погодження відповідної районної державної адміністрації, як і не встановлено вимог до форми погодження відповідного власника (користувача) земельної ділянки.

Наведене свідчить, що положення пунктів 2.2, 2.3 Порядку суперечать статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», оскільки покладають на суб'єкта звернення обов'язки, що непередбачені законом.

Відповідно до частини 1, 2, 7 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Відтак, враховуючи встановлену невідповідність пунктів 2.2 та 2.3 Порядку приписам статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», обласною радою правомірно не враховано вказаний Порядок, оскільки останній суперечить Закону, який в ієрархії нормативних актів має вищу юридичну силу.

Слід окремо зауважити на тому, що рішенням Чернігівської обласної ради «Про втрату чинності рішення обласної ради від 21 грудня 2012 року «Про затвердження Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними» від 17.09.2024 №08-19/VIII (а.с. 12 т. 4), рішення одинадцятої сесії обласної ради шостого скликання від 21.12.2012 «Про затвердження Порядку надання Чернігівською обласною радою у користування мисливських угідь та припинення права користування ними» визнано таким, що втратило чинність, в тому числі з підстав того, що вказаний порядок не відповідає статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Крім того колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині відхилення, як необґрунтованих, і доводів прокурора про прийняття Чернігівською обласною радою рішення без належного вивчення юридичним відділом обласної ради документів поданих для передачі у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальське підприємство «Єгер» спірних мисливських угідь.

Подання документів з питань надання у користування мисливських угідь належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, а також до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання (стаття 6, 6-1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство).

Відповідно до пункту 1, підпункту 4.1 пункту 4 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 26.03.2021 №217, обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагентству України та є його територіальними органами та відповідно до покладених на них завдань забезпечують, зокрема, подання документів Держлісагентству з питань надання у користування мисливських угідь.

Положенням про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404 (далі - Положенням про міжрегіональні управління), встановлено, що Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Управлінь і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отже, враховуючи статтю 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та чинні Положення, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Чернігівської області надаються у користування за рішенням Чернігівської обласної ради за поданням Держлісагентства України, підготовленим на підставі документів, поданих Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства.

Положення Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не містять приписів, які б покладали на обласну раду обов'язок здійснювати перевірку повноти, достовірності та правильності документів, поданих Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства чи Державним агентством лісових ресурсів України для надання мисливських угідь у користування.

Водночас стаття 22 цього Закону визначає, що до повноважень обласних рад належить прийняття рішення про надання угідь у користування, виходячи з матеріалів, поданих уповноваженими органами.

Спростовуються матеріалами справи і доводи прокурора про те, що окремі погодження суб'єктів господарювання надані за відсутності відповідних повноважень та без дотримання вимог чинного законодавства щодо представництва та правонаступництва юридичних осіб.

Так, посилання прокурора на те, що висновок-погодження від 02.11.2022 № б/н про погодження ФГ «Нога В.П.» надання у користування мисливських угідь ТОВ «МРП «Єгер» на території господарства площею 48,9819 га містить відтиск печатки ФГ «Рас'свет», тоді як за пошуком у googl та через офіційний сайт Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/government-agencies-request) жодних відомостей про існування та реєстрацію суб'єкта господарювання з найменуванням ФГ «Нога В.П.» (ФОП Нога В.П.) не віднайдено, а будь-які документи щодо передачі ФГ «Нога В.П.» повноважень щодо представництва інтересів цього суб'єкта господарювання іншим суб'єктам господарювання, зокрема ПП «Рассвет» до клопотання про прийняття рішення щодо передачі у користування мисливських угідь не надано, спростовується відповіддю Ноги Володимира на адвокатський запит представника відповідача 3 (а.с. 121, 122 т. 4), в якій зазначено, що землі ПП «Рассвет» (правильне найменування ФГ «Рас'свет») площею 48,9819 га складаються з двох земельних ділянок: площею 9,3472 га (кадастровий номер 7420885600:03:000:1071) та площею 39,6347 (кадастровий номер 7420885600:03:000:1072), які належать ОСОБА_1 на праві користування (оренди) на підставі договору оренди №11826497 та договору оренди № 11825968 відповідно.

При цьому, як вбачається відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ОСОБА_2 є засновником та членом фермерського господарства «Рас'свет» (код ЄДРПОУ 35583687).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, в силу закону, фактичним користувачем зазначених земельних ділянок є ФГ «Рас'свет», яке і надало висновок-погодження.

Висновок-погодження підписаний саме від імені ФГ «Рас'свет», і саме печатка ФГ «Рас'свет» поставлена на висновку-погодження, а підписав ОСОБА_2 , який згідно відповіді на адвокатський запит на момент підписання погодження виконував обов'язки керівника.

Безпідставним є і посилання прокурора на те, що висновок-погодження СТОВ «Дружба-Нова» від 01.11.2022 №01/11-01 про надання у користування мисливських угідь на території господарства площею 141,2557 га складеного як правонаступником ФГ «Крупський» надано суб'єктом господарювання, у якого відсутні відповідні повноваження.

Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником ФГ «Крупський» є ТОВ «Калина».

Станом на дату видачі висновку погодження 01.11.2022 року №01/11-01 ФГ «Крупський» було припинено, всі права і обов'язки перейшли до ТОВ «Калина», яке, в свою чергу, перебуває у стані припинення.

Рішення про припинення ТОВ «Калина» шляхом приєднання до ТОВ «Дружба-Нова» (реєстраційна дія №1000431270044000380) було зареєстроване 27.04.2021 року.

Правонаступником ТОВ «Калина» є ТОВ «Дружба-Нова», оскільки відповідно до відповіді ТОВ «Дружба-Нова» (а.с. 120 т. 4) на момент надання висновку-погодження уже був підписаний передавальний акт між ТОВ «Калина» та ТОВ «Дружба-Нова», крім того правонаступництво ТОВ «Дружби-Нова» ТОВ «Калини» підтверджується висновками незалежних аудиторів ТОВ «Дружби-Нова», які розміщені у відкритому доступі за посиланням: http://druzhbanova.prat.in.ua/files/builders/81960/documents/452641/doc_92455.pdf.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

У постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі 922/3979/21 зазначено « 8.26. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій у сукупності обставини, зазначені в розділі 6 цієї постанови, в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, Суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов'язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18 та вищезазначеним щодо статті 6 Конвенції».

Отже, враховуючи встановлені обставини та наведені вище висновки Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ «Дружба-Нова» надало погодження саме як правонаступник ФГ «Крупський».

Необґрунтованими є і доводи прокурора про те, що на територіях, які не увійшли до складу мисливських угідь може здійснюватися полювання, що наражатиме мешканців відповідних територіальних громад, які займаються господарськими справами поряд з ділянками, які увійшли до складу мисливського угіддя, на небезпеку.

Як зазначалося вище, ведення мисливського господарства, в силу приписів статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» здійснюється користувачами мисливських угідь.

Відповідно до пункту 1 та 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: 1) полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму; 2) полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин); у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей.

Приписи статті 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначають, що документами на право полювання (для громадян України) є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.

Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання.

Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання, родоводи і паспорти на собак мисливських порід, які можуть використовуватися в полюванні, паспорти на інших ловчих звірів і птахів видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Статтею 17 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлено, що добування мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою. Ліцензії видаються мисливцям користувачем мисливських угідь, який отримує їх у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Відстрільні картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь.

Ліцензії та відстрільні картки видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь.

Отже, чинне законодавство України детально регулює порядок здійснення полювання, процедуру отримання відповідних дозвільних документів, а також визначення зон, у межах яких дозволяється ведення мисливського господарства.

За наведеного, суд першої інстанції цілком вірно не прийняв як належні доводи прокурора про наявність потенційної загрози, оскільки зазначені твердження мають характер припущення і не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, які б свідчили про реальні порушення або ризики з боку користувача мисливських угідь.

До того ж, розпорядженням Чернігівської обласної військової адміністрації №219 від 16.06.2022 «Про організацію виконання рішення Ради оборони області», зокрема, заборонено відкриття сезону полювання на території області.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог у цій справі. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/8674/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 26.03.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

А.О. Мальченко

Попередній документ

135154068

Наступний документ

135154070

Інформація про рішення:

№ рішення:	135154069
№ справи:	910/8674/24
Дата рішення:	24.03.2026
Дата публікації:	27.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (24.03.2026)
Дата надходження:	01.12.2025
Предмет позову:	визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним правочину

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

20.08.2024 15:30	Господарський суд міста Києва
08.10.2024 15:30	Господарський суд міста Києва
31.10.2024 15:30	Господарський суд міста Києва
26.11.2024 16:00	Господарський суд міста Києва
18.12.2024 14:30	Господарський суд міста Києва
04.02.2025 16:30	Господарський суд міста Києва
06.03.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
24.04.2025 14:30	Господарський суд міста Києва
06.05.2025 15:30	Господарський суд міста Києва
15.05.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
22.05.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
29.05.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
24.06.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
21.01.2026 10:10	Північний апеляційний господарський суд
04.03.2026 10:40	Північний апеляційний господарський суд
24.03.2026 10:00	Північний апеляційний господарський суд