16.03.2026 Справа № 3/454
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Рисовський» за вих.№№3/454 від 04.12.2025 року (вх. № 01-05/3610/25 від 05.12.2025 року)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 року (суддя М.Р.Король)
за скаргою Фермерського господарства «Рисовський» на дії (бездіяльність) державного виконавця
у справі № 3/454
за позовом: Фермерського господарства «Рисовський» (надалі ФГ «Рисовський»)
до відповідача: Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області
про зобов'язання вчинити дії,
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від виконавця: не з'явився,
Короткий зміст скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця
26.11.2025 року ФГ «Рисовський» звернувся до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№ 5089/25 від 26.11.2025), в якій просив суд визнати неправомірною, протиправною бездіяльність ДВС Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби по виконанню рішення арбітражного суду Львівської області по справі №3/454 від 11.11.1993 року та по виконанню рішень ЄС, витребувати земельну ділянку ДА 060378Б пл. 4 га із чужого незаконного володіння та поновити строк звернення за цією скаргою.
Подана скарга обґрунтована тривалим невиконанням рішення арбітражного суду Львівської області №3/454 від 11.11.1993 року, а всі звернення заявника щодо виконання судового рішення не дали належного результату.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 року у справі №3/454 відмовлено в задоволенні клопотання ФГ «Рисовський» про поновлення пропущеного строку на подання Скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця. Скаргу ФГ «Рисовський» на дії (бездіяльність) державного виконавця залишено без розгляду.
В ухвалі судом встановлено, що скаржник просить суд поновити йому строк на подання скарги на дії ДВС, обґрунтовуючи таке поновлення тим, що він, зокрема, 12.11.2025 року звернувся із заявою до Пустомитівського відділу Державної виконавчої служби, яку, як додаток, зазначено в змісті поданої скарги. Разом з тим, доказів направлення заяви, як і самої заяви, суду не подано, тобто не долучено до скарги.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції виснував, що у суду відсутня можливість відповідно встановити, на підставі поданих документів, початок відліку десятиденного строку на подання скарги на дії ДВС.
Також в ухвалі місцевий господарський суд звернув увагу на те, що скаржник неодноразово звертався до суду зі скаргою на дії та бездіяльність виконавця, які ухвалами суду повертались скаржнику. Крім того, згідно наявних у скарзі відомостей заявник звертався з заявою до ДВС щодо виконання рішення суду також неодноразово, а отже знав про порушення (як він стверджує) його права на момент звернень.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи заявника щодо поважності пропуску строку на подання скарги не знайшли свого підтвердження.
Покликаючись на ст. 118 та 341 ГПК України, враховуючи пропуск строку для подання скарги, суд залишив без розгляду подану скаргу.
Що стосується вимоги про витребування земельної ділянки, місцевий господарський суд зазначив, що то така може бути самостійною вимогою та підлягати розгляду за правилами позовного провадження, а не за правилами, встановленими для судового контролю за виконанням судових рішень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 року у справі №3/454 та ухвалити нове судове рішення, яким передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що суд, розглядаючи скаргу, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а саме що з часу набуття законної сили рішенням арбітражного суду Львівської області по справі №3/454 від 1993 року по сьогоднішній день протягом 30 років державними виконавцями не здійснено жодних дій щодо виконання рішення суду. Вказує на те, що у цій справі має місце довготриваюче порушення у зв'язку з невиконанням судового рішення. За доводами скаржника ним подані 8 скарг на бездіяльність судового виконавця до Пустомитівського районного суду, а їх розгляд обмежувався черговим призначенням дати виконання рішення арбітражного суду №3/454. Апелянт вважає, що Державною виконавчою службою, враховуючи 30 років бездіяльності, в повному обсязі порушено ЗУ «Про виконавче провадження», внаслідок чого земельна ділянка ДА 060378 Б незаконно перебуває в чужому незаконному володінні і єдиним ефективним способом поновлення порушеного права є повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.
Учасники справи не забезпечили участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення учасників справи з датою, часом та місцем розгляду справи № 3/454, суд встановив таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 року призначено судове засідання у справі № 3/454 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Рисовський» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 року на 16.03.2026 року об 12 год. 00 хв.
26.02.2026 року вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
Отже, суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи № 3/454.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності учасників справи.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).
Частиною 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Порядок оскарження стороною виконавчого провадження дій державного виконавця під час виконання судового рішення визначено розділом VI Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із статтею 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим, і таким, що суперечить нормам процесуального законодавства.
У розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарського процесуального кодексу України.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р. роз'яснено, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Згідно статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Як було вказано вище, заявник у поданій скарзі на дії (бездіяльність) державного виконавця просив, зокрема поновити строк звернення за цією скаргою.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи заявника щодо поважності пропуску строку на подання скарги не знайшли свого підтвердження, а відтак подана скарга підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Враховуючи наведені вище норми процесуального закону суд апеляційної інстанції зазначає, що доданими до скарги на дії ДВС документами та доводами поданої апеляційної скарги не спростовуються мотиви оскаржуваної ухвали.
Для поновлення процесуального строку на звернення із скаргою на дії ДВС заявник має обов'язок довести поважність пропуску такого строку, зокрема навести відповідні доводи (обґрунтування) та додати відповідні докази (документи) на підтвердження своїх доводів.
Відсутність доказів на підтвердження поважності пропуску процесуального строку позбавляє суд можливості перевірити причини пропуску та поновити строк у разі поважності пропуску процесуального строку.
У поданій скарзі (вх.№5089/25 від 26.11.2025) скаржник просив суд поновити йому строк на подання скарги на дії ДВС, обґрунтовуючи таке поновлення тим, що він, зокрема, 12.11.2025 року звернувся із заявою до Пустомитівського відділу Державної виконавчої служби, яку, як додаток №9 зазначено в змісті поданої скарги. Проте, в матеріалах справи відсутня копія такої заяви та докази її надсилання/вручення Пустомитівському відділу ДВС.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність можливості встановити, на підставі поданих документів, початок відліку десятиденного строку на подання скарги на дії ДВС.
Також в ухвалі місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу на те, що скаржник неодноразово звертався до суду зі скаргою на дії та бездіяльність виконавця, які ухвалами суду повертались скаржнику. Крім того, згідно наявних у скарзі відомостей заявник звертався з заявою до ДВС щодо виконання рішення суду також неодноразово, а отже знав про порушення (як він стверджує) його права на момент звернень.
З урахуванням імперативних норм процесуального закону, зокрема статей 118, 119 та 341 ГПК України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно залишив скаргу Фермерського господарства «Рисовський» на дії (бездіяльність) державного виконавця без розгляду, оскільки позивач не довів належними доказами поважність пропуску процесуального строку на звернення із такою скаргою до суду.
Стосовно наведеної в скарзі вимоги про витребування земельної ділянки, місцевий господарський суд вірно зазначив, що така вимога може підлягати розгляду за правилами позовного провадження, а не за правилами, встановленими для судового контролю за виконанням судових рішень.
Отже, враховуючи вищенаведені норми процесуального закону та наведені у цій постанові мотиви, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі, що ухвала господарського суду є незаконною у зв'язку з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження доказів та невірної оцінки доказів, неправильним визначенням відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає такі твердження необґрунтованими, з огляду на те, що судом першої інстанції не досліджувались обставини, покладені в основу скарги, оскільки суд не здійснював її розгляду по суті.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 року у справі №3/454.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу у відповідності до з'ясованих обставин, що мають значення для справи та норм процесуального права. Така ухвала є законною та обґрунтованою, відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись, ст. ст. 86, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Рисовський» за вих.№№3/454 від 04.12.2025 року (вх. № 01-05/3610/25 від 05.12.2025 року) залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 року у справі №3/454 - без змін.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя О.С. Скрипчук