26 березня 2026 року
м.Суми
Справа №950/3355/25
Провадження № 22-ц/816/1714/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Сидоренко А.П. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О.І., Сізова Д. В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 січня 2026 року, ухваленого в м. Лебедин у складі судді Косолапа В.М. в цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
03 листопада 2025 року представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з вказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що 18 вересня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем в електронному вигляді укладено кредитний договір № 00-9971327.
За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 9000,00 грн., кредитні кошти надані відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування на банківську картку.
16 квітня 2025 року між позивачем та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача.
У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 31035,60 грн, з яких: 9000,00 грн тіло кредиту, 1800 грн - комісія, 15735,60 грн - відсотки та 4500,00 грн - штрафні санкції.
Посилаючись на вказані обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 26535,60 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 12 січня 2026 року позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2024 року № 00-9971327 в загальному розмірі 26535,60 грн, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково про стягнення заборгованості у розмірі 11250,00 грн, з яких 9000,00 грн - тіло кредиту, 2250,00 грн - відсотки за користування кредитом; вирішити питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному порядку.
Вважає, що при ухваленні рішення суд формально підійшов до вивчення обставин справи, допустив неповноту судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушив норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що ч.2 ст.8 та ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають комісії кредитодавця за надання кредиту, а передбачають комісію, пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. А тому сума коштів у розмірі 1800,00 грн комісії не підлягає стягненню.
Також вказує на те, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становило 15735,60 грн є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципу розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника.
З огляду на оплати відповідача за кредитним договором, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру, що складатиме 25% від суми заборгованості за тілом кредиту (основною сумою боргу 9 000*25%=2250 гривень), адже саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи за його участю, ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви не отримував та не знає їх зміст. Про рішення суду дізнався із мобільного застосунку «Дія».
06 березня 2026 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору та підписав електронним одноразовим ідентифікатором, підтвердив та погодився з умовами цього Договору. При укладенні Кредитного договору позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 1.6 цього Договору, та зобов'язався сплатити Кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 20,00% від суми Кредиту, що складає: 1800,00 грн. Таким чином, позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов'язання, передбачені кредитним договором.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 вересня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), в електронному вигляді укладено договір кредитної лінії № 00-9971327 (далі - кредитний договір). Договір підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (21391), надісланий на його номер мобільного телефону, зазначений у п. 9 договору (а.с. 13-18).
Згідно п. 1.2. кредитного договору визначено суму ліміту кредитної лінії - 9000,00 грн.
Пунктом 2.8 кредитного договору передбачено, що сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 9000,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів.
Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту Кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 13 вересня 2025 року згідно умов пункту 3.5 цього Договору та здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичну дату оплати процентів, а саме: 13 жовтня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати протягом строку кредитування (п.1.4).
Згідно з п. 1.5. кредитного договору тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).
Пунктом 1.5.2. кредитного договору передбачена знижена процентна ставка - 0,56 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (датою видачі Кредиту).
Згідно п.1.6 кредитного договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 1800,00 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.
Відповідно до п.3.2 кредитного договору нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладання договору.
Пунктом 3.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснити оплату комісії та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту , а саме - 13 вересня 2025 року.
За пунктом 6.4 кредитного договору, у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, сума кредиту за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку:
на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 450,00 грн.;
на п'ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 900,00 грн.;
на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 1350,00 грн.;
на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 900,00 грн.;
на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 900,00 грн.
Сукупна сума неустойки (штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов'язань на підставі цього Договору загальний розмір Кредиту за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником за таким Договором, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.
Кредитні кошти в розмірі 9000,00 грн були перераховані на рахунок відповідача, що підтверджується відомостями АТ «ПУМБ» (картка № НОМЕР_2 ) (а.с. 66).
16 квітня 2025 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено договір факторингу 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача (а.с. 30-33).
Згідно з копією реєстру боржників від 16 квітня 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 26535,60 грн (а.с. 39-40).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачем узятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу у строк визначений договором, розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором № 00-9971327 від 18 вересня 2024 року станом на 16 квітня 2025 року наявна заборгованість в розмірі 9000,00 грн - сума заборгованості по основному кредиту, 15735,60 грн - сума заборгованості по відсоткам, 1800,00 грн - комісія, 4500 грн. - штрафні санкції (а.с.26-27).
Згідно розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором за 360 календарних дні (18 вересня 2024 року по 17 вересня 2025 року) сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 15735,60 грн (а.с.77-78).
Позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 26535,60 грн, що математично складається з: 9000,00 грн - сума заборгованості по основному кредиту, 15735,60 грн - сума заборгованості по відсоткам, 1800,00 грн - комісія.
Постановляючи рішення суду про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що внаслідок невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином, утворилася заборгованість, розмір якої становить 26535,60 грн., яку суд стягнув з відповідача на користь позивача.
З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі колегія суддів не може погодитися та вважає, що рішення в частині стягнення заборгованості по комісії підлягає зміні, з таких підстав.
Згідно ч. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
За нормами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що: «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У договорі кредитної лінії № 00-9971327 від 18 вересня 2024 року, укладеному між відповідачем та ТОВ «МАКС КРЕДИТ», містяться умови про комісію за надання кредиту, а саме:
п. 1.6 договору - кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 1800,00 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.
Згідно розділу кредитного договору «Терміни та визначення, що використовуються в договорі» комісія за надання кредиту (Комісія) - одноразова плата, яку здійснює Позичальник за надання кредиту. Плата за надання кредиту є економічною сутністю Комісії, при цьому базою розрахунку Комісії є сума ліміту кредитної лінії (суми кредиту), визначеного у п. 1.2 цього Договору. Комісія розраховується як фіксований відсоток від суми ліміту кредитної лінії (суми кредиту). У будь-якому разі Комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу Кредитодавця.
Аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія, а тому позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Позивачем порушено питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 1800,00 грн.
Договір про споживчий кредит № 00-9971327 від 18 вересня 2024 року у частині встановлення комісії за управління кредитом є нікчемним.
Колегія суддів на підставі частини п'ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
Ураховуючи, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії у розмірі 1800,00 грн.
Отже, з відповідача підлягає стягненню сума боргу за кредитним договором у розмірі 24735,60 грн (26535,60 грн - 1800,00 грн).
З приводу нарахованих позивачем відсотків, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов договору, сума кредиту складає 9000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування Кредитом.
Пунктом 1.5.2. передбачена знижена процентна ставка - 0,56 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього Договору.
Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (датою видачі Кредиту).
З розрахунку заборгованості відповідача видно, що за період з 18 вересня 2024 року по 12 жовтня 2024 року застосовувалась відсоткова ставка 0, 56 % в день, а за період з 15 жовтня 2024 року по 16 квітня 2025 року - відсоткова ставка 0,94 % в день (а.с. 26-27).
У відповідності до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» .
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту .
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Згідно до змісту пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денною процентною ставкою за договором споживчого кредитування визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються: доходи кредитодавця у виді процентів, комісії кредитодавця та супутні витрати тощо. Внаслідок чого обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина 3 статті 8 цього Закону).
За нормами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Договір № 00-9971327 укладено 18 вересня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).
Відповідно до п.7.3. кредитного договору Позичальник підтверджує, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та Кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття Позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлений з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАКС КРЕДИТ», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті за посиланням: https://treba.credit/finansovi-poslugy/.
З огляду на вищезазначене, відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з ного текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту.
Отже, нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки денна процентна ставка не перевищує 1%, а тому твердження апелянта, що погоджений сторонами кредитного договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання суперечить принципу розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг, не знайшли свого підтвердження.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про дату розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 6 ст. 187 ЦПК України, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.
Звертаючись до суду із позовом, представник позивача у реквізитах позовної заяви зазначив місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає зареєстрованому місцю проживання відповідача відповідно до інформації, наведеної Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» Лебединської міської ради Сумської області у листі від 08 вересня 2025 року №1804/08.1-10 (а.с. 62).
Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 10 листопада 2025 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 63).
Згідно з ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення поштового повідомлення з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10 листопада 2025 року направлено на зареєстровану адресу відповідача: АДРЕСА_1 та поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній», що у відповідності до ст. 272 ЦПК України вважається належним врученням ухвали про відкриття провадження у справі.
За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а відомості, наявні в матеріалах справи не дають підстав вважати, що місцевий суд порушив норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2252,83 грн (2422,40 грн х 93%) та витрат на правничу допомогу в сумі 4650,00 грн (5000,00 грн х 93%).
Одночасно з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги, пропорційно до розміру позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено (7%), що становить 317 грн. 94 коп. (4542,00 грн х 7%).
Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, задовольнити частково.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 січня 2026 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:
«Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163) суму заборгованості за договором № 00-9971327 від 18 вересня 2024 року у розмірі 24735 грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163) судові витрати у виді судового збору у розмірі 2252 грн 83 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 4650 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 відмовити».
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 317 грн. 94 коп. судового збору за апеляційний перегляд справи.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий А.П.Сидоренко
Судді О.І.Собина
Д.В.Сізов