Справа № 642/896/25 Головуючий І-ї інстанції - Грінчук О.П.
Провадження № 33/818/79/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
25 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Іванової О.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Іванової О.І. на постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 25 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 12.02.2025 року о 21 год. 10 хв. в м. Харкові, вул. Євгена Котляра, 7, водій ОСОБА_1 керував т.з. Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниця очей, шо не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці). На пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України
Постановою судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 25 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисникІванова О.І. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, а виявляв бажання пройти такий огляд за участю батьків з огляду на ті обставини, що він має деякі психологічні труднощі у спілкуванні, а також перебуває у стійкому стресовому стані з депресивним нахилом.
Вказує, що після отримання протоколу про адміністративне правопорушення, він у супроводі батька та матері звернувся до КНП ХОР «ОКНЛ» для проходження огляду, та йому було відмовлено.
Зазначає, що матеріали справи не містять даних щодо відсторонення ОСОБА_1 від права керування ТЗ та щодо вилучення у нього посвідчення водія.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення було складено та надано для підписання ОСОБА_1 тільки через дві години після зупинки ТЗ. Сам протокол складався інспекторами патрульної поліції під час повітряної тривоги, наражаючи на небезпеку як себе, так і ОСОБА_1 .
Також, поліцейськими не були залучені свідки події, та не надано ОСОБА_1 направлення для проходження огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Вказує, що згідно відеозапису події, у ОСОБА_1 не убачаються ознаки наркотичного сп'яніння, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, 12.02.2025 року о 21 год. 10 хв. в м. Харкові, вул. Євгена Котляра, 7, водій ОСОБА_1 керував т.з. Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниця очей, шо не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці). На пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а, водій ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №245312 від 12.02.2025 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 12.02.2025 року о 21 год. 30 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці, що не реагують на світло; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;
- рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Демченка Є. від 12.02.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;
- письмовим зобов'язанням ОСОБА_1 від 12.02.2025 року, згідно якого він зобов'язується не сідати за кермо ТЗ до повного протверезіння та зникнення ознак сп'яніння.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем та його зупинки співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта про те, що згідно відеозапису події, у ОСОБА_1 не убачаються ознаки наркотичного сп'яніння, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, не є слушними за таких підстав.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп'яніння є:
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці;
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці, які не реагують на світло. (а.с. 1)
Посилання в протоколі на ознаки сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого останній відмовився.
Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що він має ознаки наркотичного сп'яніння та відповідно до відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 було повідомлено, що у нього виявлено ознаки саме наркотичного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у встановленому законом порядку, слід зазначити наступне.
Згідно відеозапису події, що мала місце 12.02.2025 року, убачається, що ОСОБА_1 був повторно зупинений співробітниками поліції за порушення ним вимог ПДР України, та під час спілкування у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, про що йому було повідомлено та запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі. Не надавши відповіді, ОСОБА_1 заблокувався в автомобілі та почав комусь телефонувати. Завершивши телефонну розмову, він повідомив, що на місце події мають приїхати його батьки. Коли батько та матір ОСОБА_1 прибули на місце зупинки, інспектор поліції пояснив їм ситуацію, що виникла, на що мати водія почала наполягати на тому, що до медичної установи вони поїдуть самі на своєму авто. Поліцейський заперечував щодо такого варіанту, роз'яснив процедуру проходження огляду та наголосив, що для його проходження відведений певний проміжок часу - 2 години. Однак, мати ОСОБА_1 продовжувала наполягати на запропонованому раніше нею варіанті розвитку події. Після тривалого спілкування з батьками, інспектор знову запропонував ОСОБА_1 прослідувати з патрульними до медичного закладу, повторно роз'яснив процедуру огляду, акцентуючи свою увагу на часі його проходження, а також наслідки відмови та санкції за ч.1 ст.130 КУпАП, на що ОСОБА_1 знову не надавши конкретної відповіді, зачинився у машині.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд ставиться критично до таких доводів та відхиляє їх, оскільки як об'єктивно вбачається з відеозапису наданого працівниками поліції, на неодноразові питання поліцейського чи буде ОСОБА_1 проходити огляд у медичному закладі, останній ухилявся від прямої відповіді на запитання, в той час як його мати, постійно втручаючись у його розмову з поліцією, вимагала проходження огляду разом з нею та на власному авто. При цьому, працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 як процедуру проведення огляду, так і наслідки відмови від його проходження. На думку суду, такі дії ОСОБА_1 цілком правильно були розцінені працівниками поліції саме як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у передбаченому законом порядку.
Дослідивши відеозапис, проаналізувавши всі обставини проведення огляду, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 умисно не надавав чіткої відповіді на питання працівників поліції, вимагаючи проходження огляду на його умовах, з метою затягування передбаченого Інструкцією часу, продовж якого водій повинен бути доставлений до закладу охорони здоров'я для проведення огляду та відібрання біологічної середовища, тобто, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, однак не здійснював активні, свідомі та вольові дії, для надання відповіді на питання працівників поліції чи буде він проходити такий огляд у встановленому законом порядку, розумів ситуацію, у якій опинився, шляхом своєї поведінки намагався спотворити адміністративну процедуру та ухилитись від відповідальності.
Наявність у ОСОБА_1 психологічних вад здоров'я, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, не позбавляє останнього як водія від виконання ним вимог п.2.5 ПДР України, а саме - на вимогу поліцейського пройти медичний огляд для визначення стану сп'яніння (алкогольного, наркотичного, токсичного) або впливу препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять даних з приводу того, що мати ОСОБА_1 є його законним представником, призначеним з підстав та в порядку, визначених чинним законодавством. Не надано таких відомостей і до суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння за встановленою законом процедурою.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п.2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку.
Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиціїч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Посилання захисника на той факт, що ОСОБА_1 самостійно намагався звернутися до лікарні для проходження огляду, суд не приймає до уваги з огляду на положення п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, відповідно до якого саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Крім того, всупереч доводам апелянта, відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, вручення водію письмового направлення для огляду на стан сп'яніння не передбачено .
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від права керування, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи, а саме - письмовим зобов'язанням самого ОСОБА_1 від 12.02.2025 року, згідно якого він зобов'язується не сідати за кермо ТЗ до повного протверезіння та зникнення ознак сп'яніння. (а.с. 5)
Аналогічні дані зафіксовано і рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Демченка Є. від 12.02.2025 року. (а.с. 6)
Водночас, посвідчення водія не вилучалось, так як було надано для огляду у цифровому варіанті - через застосунок «Дія».
Аргументи апелянта, що працівниками поліції не було залучено двох свідків, не беруться до уваги апеляційного суду, оскільки вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи, працівниками поліції здійснювалася фіксація події, про що ОСОБА_1 одразу було повідомлено, відеозапис долучено до матеріалів справи.
Посилання захисника у судовому засіданні про необхідність допиту матері ОСОБА_1 у якості свідка не є слушними, оскільки, як встановлено судом, остання не була залучена у якості свідка при складенні спірного протоколу, при цьому, процес її спілкування із співробітниками поліції на місці події цілком зафіксовано наявним відеозаписом, а тому відсутні підстави вважати, що вона зможе зазначити суду нові обставини, які мають значення для вирішення справи по суті.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що зібраних у справі доказів достатньо для встановлення у діях ОСОБА_1 наявності (чи відсутності) складу інкримінованого йому правопорушення, а також прийняття у справі законного та обгрунтованого рішення.
Всі інші доводи апеляційної скарги сторони захисту судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення цілком відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Іванової О.І. залишити без задоволення.
Постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 25 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик