Іменем України
24 березня 2026 року
м.Харків
справа № 643/11626/23
провадження № 22-ц/818/1430/26
провадження № 22-ц/818/2820/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину майна з виключенням 1/2 частини майна зі спадкової маси, -
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 адвоката Задерей Олександра Віталійовича на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2025 року та представника ОСОБА_1 адвоката Ковальової Лариси Володимирівни на додаткове рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року, постановлені суддею Сугачовою О.О.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2004 по 30.04.2023; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; погріб № 258 площею 5 кв.м. , розташований в підвальному приміщенні триповерхового корпусу авто гаражного кооперативу «ПОРШЕНЬ», гараж № НОМЕР_1 площею 18 кв.м., розташований на першому поверсі триповерхового корпусу автогаражного кооперативу «ПОРШЕНЬ», що за адресою: м. Харків, вул. Бучми,11; автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT тип загальний легковий універсал - В, номер шасі НОМЕР_2 , Ж 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 частину погріба № 258 площею 5 кв.м., розташованого в підвальному приміщенні триповерхового корпусу авто гаражного кооперативу «ПОРШЕНЬ», на 1/2 частину гаража № НОМЕР_1 , площею 18 кв.м., розташованого на першому поверсі триповерхового корпусу автогаражного кооперативу «ПОРШЕНЬ», що за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 11 та на частину автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, тип загальний легковий універсал - В, номер шасі НОМЕР_2 , 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , як на частку у спільній сумісній власності; виключити все вищеперелічене майно, по його частини із спадкової маси спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході судового розгляду позивачка відмовились від частини позовних вимог.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01.01.2004 по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT тип загальний легковий універсал - В, номер шасі НОМЕР_2 , НОМЕР_4 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT тип загальний легковий універсал - В, номер шасі НОМЕР_2 , НОМЕР_4 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . В іншої частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3755 грн 50 копійок.
Додатковим рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Задерей Олександра Віталійовича задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 64000 гривень 00 копійок.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Задерей Олександр Віталійович просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції неповно з'ясовано ряд обставин, які мають суттєве значення для справи, а також не надано оцінки належним та допустимим доказам на підтвердження відсутності доказів проживання однією сім'єю, надані позивачкою документи містять протиріччя, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Не погодившись з додатковим рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Ковальова Лариса Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом в порушення вимог цивільного процесуального законодавства стягнуто всю суму судових витрат, хоча фактично позовні вимоги задоволено частково. Вважає, що задоволенню підлягають судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, судом невірно визначено розмір задоволених вимог.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду переглядається лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача доведено факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 у період з 2004 до 30.04.2023, тому в розумінні положень ст. 70 СК України частки такого майна є рівними, отже об'єктом права спільної сумісної власності є автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT тип загальний легковий універсал - В, номер шасі НОМЕР_2 , НОМЕР_4 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , придбаний у період спільного проживання та зареєстрований 27.06.2017 на ім'я ОСОБА_3 таким чином за ОСОБА_1 визнається право власності на частину вказаного транспортного засобу. Набута ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_2 - є його особистою приватною власністю незалежно від спільного проживання з ОСОБА_1 . Інших доказів, які б спростовували висновки суду в цієї частині, не надано, а тому у суду відсутні правові підстави для визнання спірної квартири, як майна у спільної сумісної власності.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що витрати відповідачки на професійну правничу допомогу є доведеними, отже з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 64 000,00 грн, що становить 80% від загальної суми гонорару.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Новопокровською селищною радою Чугуївського району Харківської області 02.05.2023, актовий запис N? 102.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.
У строк, визначений ст. 1270 ЦК України позивачка подала заяву до П?ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, як особа, яка претендує на спадщину, оскільки проживала з ОСОБА_3 однією сім?єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, в період з 1992 року по день його смерті, та здійснила його поховання. 11.05.2023 заведено спадкову справу, номер у Спадковому реєстрі 70636624.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії N? 2204 від 01.11.2003 П?ятої Харківської міської державної нотаріальної контори ( колишня Одинадцята Харківська ДНК) від 01.11.2023 ОСОБА_1 повідомлено що заявниця не довела своєї належності до кола спадкоємців та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Спадкоємицею за законом першої черги є донька спадкодавця ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду, позивачка наголошувала, що існує спір про право, та просила встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки з ОСОБА_3 , у період з 01.01.2004 по 30.04.2023 та визнати право на частину майна набутого під час спільного проживання.
Матеріали справи свідчать про те, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрованим та проживав з 1982 за адресою: АДРЕСА_3 , а з 23.02.2011 за адресою: АДРЕСА_1 .
Із довідки Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 04.10.2023 №1042, видної ОСОБА_1 вбачається, що дійсно на день смерті ОСОБА_3 30.04.2023, вони сумісно проживали та були взяті на облік як внутрішньо-переміщені особи з 23.05.2022 по день його смерті за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.54,61).
Із копії договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 01.05.2023 вбачається, що замовником таких послуг є ОСОБА_1 , місто поховання смт Новопокровка 01.05.2023 (т.1 а.с.181).
Із інформації Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області №347 від 20.06.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживала з 1999 по 14.05.2022 за адресою: АДРЕСА_5 , разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 т.2 а.с.21).
Так, із Витягу з ЄРДР від 22.03.2023 вбачається, що 22.03.2023 відкрите кримінальне провадження №12023221340000524 на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.03.2023 за фактом того, що у період з травня по вересень 2022 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств рф, що полягали у здійснені обстрілів невстановленим видом озброєння по будинку за адресою: АДРЕСА_5 , внаслідок чого пошкоджено домоволодіння за вищевказаною адресою (т.1 а.с.60).
Згідно частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1258, ч. 2 ст. 1223 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.
Відповідно до положень ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За змістом ст. 1264 ЦК України особи, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом, повинні відповідати таким двом вимогам: вважатися членом сім'ї спадкодавця; проживати зі спадкодавцем однією сім'єю протягом п'яти років саме на день відкриття спадщини.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали справи свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.м.т Новопокровка, Чугуївсього району Харківської області ОСОБА_3 , помер. Організацією та проведенням його поховання займалася позивачка.
ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог також надала копію довіреності від 22.09.2009, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 користуватися належною йому квартирою АДРЕСА_6 з наданням права управління квартирою, Витяг з ЄРДР від 22.03.2023 на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.03.2023 з правової кваліфікацією ч.1 ст.438 КК України, довідка Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 04.10.2023 №1042, ксерокопія паспорту громадянина України ОСОБА_3 , копія посвідчення, виданого ОСОБА_3 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, копія посвідчення, виданого ОСОБА_3 , як інваліду ІІ групи ветерана війни-інваліда війни, ксерокопія паспорту громадянки України ОСОБА_1 , копії фотознімків сімейного архіву, копія договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 01.05.2023, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного)хворого №2926 КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» про перебування на лікуванні ОСОБА_3 у період з 19.08.2022 по 29.08.2022, виписка з медичної картки стаціонарного хворого №3730 КНП» Міська клінічна лікарня №7» про перебування на лікуванні ОСОБА_3 у період з 30.09.2022 по 07.10.2022, висновок лікаря-ендокринолога вказаного медичного закладу від 06.10.2022, інформація Липецької сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області №347 від 20.06.2024.
Під час допиту свідків в суді першої інстанції, судом було встановлено, що свідки були в повній мірі обізнані, зокрема, про час і місце спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про їх побут, стан його здоров'я і участь у веденні господарства позивача з ОСОБА_3 за його життя. Вони засвідчили суду про відомі їм обставини, які потребували доказуванню щодо спільного проживання позивача з ОСОБА_3 саме, як членами однієї сім'ї, а також ведення ними спільного господарства та організації спільного побуту, придбання побутових речей, наявність взаємних прав та обов'язків, що є характеризуючи ознаками сім'ї.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для встановлення факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 без шлюбу не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Щодо позовних вимог про визнання права власності, то судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
У період спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 був придбаний автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT тип загальний легковий універсал - В, номер шасі НОМЕР_2 , НОМЕР_4 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у 2017 році, який зареєстровано за ОСОБА_3 (т.1 а.с. 22, 26-38).
Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до положень ст. 70 СК України передбачається, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором . На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Оскільки наявні підстави для встановлено факту сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з січня 2004 по 30.04.2023, судом першої інстанції обґрунтовано визнано спільною сумісною власністю придбаний в період спільного проживання автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT тип загальний легковий універсал - В, номер шасі НОМЕР_2 , Ж 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 та за ОСОБА_1 визнано право власності на частину вказаного транспортного засобу
Посилання апелянта на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання, - спростовується матеріалами справи.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для зміни чи скасування рішення суду, судова колегія не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги про скасування додаткового рішення суду, судова колегія зазначає наступне.
17.10.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Задерей О.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, у розмірі 64 000,00 грн.
З доданих до матеріалів справи доказів убачається, що між ОСОБА_2 та адвокатом Задерей О.В. укладено договір про надання правничої допомоги №1 від 29.12.2023 року.
Відповідно до п. 1 наданої копії договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 р. клієнт доручає, а АДВОКАТ приймає на себе зобов?язання надавати правову Допомогу з представництва інтересів Клієнта у судах першої, апеляційної, касаційної інстанції у справі №643/11626/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім?єю та визнання майна спільною сумісною власністю.
Пунктом 1.2. встановлено, що правнича допомога у суді першої інстанції вважається наданою з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції за результатом розгляду справ або закриття провадження у справі; у суді апеляційної інстанції - 3 моменту ухвалення Постанови за результатом розгляду апеляційної скарги/апеляційних скарг Клієнта та/або Сазонової Н.І. У Верховному Суді - з моменту ухвалення Постанови Верховного суду за результатом розгляду касаційної скарги/скарг Клієнта та/або Сазонової Н.І.
Також в пункті 4.1. сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги за цим Договором у суді першої інстанції становить 80000 (вісімдесят тисяч). Гонорар за супроводження справи в суді апеляційної та касаційної інстанції буде погоджено у випадку, якщо буде подана апеляційна чи касаційна скарги.
На підтвердження понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 29.12.2023, 22.12.2024, 16.10.2025 на загальну суму 80 000,00 грн;
Згідно акту надання правничої допомоги № 1 від 16.10.2025 згідно Договору про надання правничої допомоги № 1 від 29.12.2023, убачається, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн; розрахунок часу наданої правничої допомоги адвокатом Задерей О.В. за період з 29.12.2023 по 14.10.2025 у справі № 643/11626/23 у Салтівському районному суді міста Харкова
У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення, представник відповідачки зазначив, що оскільки позовні вимоги задоволено частково, а позивачці відмовлено у 80% позовних вимог, то з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 мають бути стягнуті витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, що становить 80% від розміру гонорару, а саме в сумі 64 000,00 грн.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змістустатті 58 ЦПК Українивбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно достатті 60 ЦПК Українипредставником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідностатті 15 ЦПК Українипредставництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертоюстатті 62 ЦПК Українивизначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність'адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою було пред'явлено сім позовних вимог майнового та немайнового характеру, від двох позовних вимог позивачка відмовилась, у задоволенні ще двох відмовлено, тому заявлена сума судових витрат заявлена представником відповідача є пропорційною задоволеним вимогам.
Тому доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення витрат на правничу допомогу є безпідставними.
Судова колегія звертає увагу, що позивачем не подавалось заперечень, щодо розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу не вбачається.
Додаткове рішення є законним та обґрунтованим підстав для його скасування чи зміни не має.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката Задерей Олександра Віталійовича та представника ОСОБА_1 адвоката Ковальової Лариси Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2025 року та додаткове рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований