23.03.2026
Провадження №1-кп/389/154/17
ЄУН 389/1592/17
23 березня 2026 року Колегія суддів Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам'янка Кіровоградської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120160000944 від 16.05.2017 року щодо ОСОБА_6 по обвинуваченню у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.2,4 ч.2 ст.115 КК України,-
В провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120160000944 від 16.05.2017 року, стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.2,4 ч.2 ст.115 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном на два місяці із покладенням відповідних обов'язків. На обґрунтування клопотання прокурор послається на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду, незаконний вплив на потерпілу та свідків.
Обвинувачений та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили обрати більш м'який запобіжний захід. Зокрема, посилались на те, що обвинувачений має на утриманні троє малолітніх дітей, в тому числі одна з яких є дитиною-інвалідом.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Зідно з ч.1,2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, під час вирішення питання щодо обрання обвинувавченому запобіжного заходу у вгляді цілодобового домашнього арешту колегією суддів встановлено, що надані стороною кримінального провадження з боку обвинувачення докази вказують на наявність фактів, які у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення про причетністьОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п.2,4 ч.2 ст.115 КК України, який класифікуються як особливо тяжкий злочин.
В той же час колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, зі слів одружений й має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, один із яких є дитиною-інвалідом за яким ОСОБА_6 здійснює догляд. Під час дії раніше встановленого запобіжного заходу покладені на нього обов'язки не порушував, від суду не переховувався, однак звільнившись в запас 18 травня 2024 року на підставі ч.4 п.2 ст.26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" про дану обставину суду не повідомив.
Разом з цим, виходячи зі встановлених обставин, колегія суддів вважає, що доказів впливу чи наміру впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків стороною обвинувачення суду не представлено.
Також колегія суддів приходить до висновку про низьку ступінь існування наразі вказаного у клопотанні ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, будь-яких доказів порушення ОСОБА_6 покладених обов'язків на час дії раніше застосованого запобіжного заходу, його переховування від суду, порушення (невиконання) покладених на нього обов'язків суду не надано. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Європейський суд з прав людини наголосив, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14.10.2010 у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей п.п.с) п.1 ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Виходячи з наведеного, враховуючи встановлення невисокого ступеня ймовірності, що обвинувачений ОСОБА_6 вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству, а також те, що він має на утриманні дітей, один із яких є дитиною-інвалідом, за яким останній здійснює догляд, суд не вбачає підстав для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому, з метою збереження співмірності цілей судового розгляду та прав обвинуваченого, колегія суддів вважає доцільним застосувати до останнього, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який полягає у зобов'язанні обвинуваченого виконувати покладені на нього суддею, обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
При цьому, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не є строковим, діє протягом всього кримінального провадження до моменту його припинення за встановлених законом підстав, зміни чи скасування, і не підлягає продовженню. У разі необхідності може продовжуватися строк покладених особистим зобов'язанням додаткових обов'язків передбачених п.1-9 ч.1 ст.194 УПК України, у відповідності до ч.7 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 31,176, 177, 181, 194, 196, 314-316 ,331,395 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки строком до 23 травня 2026 року:
- прибувати до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися за межі території Вознесенського району Миколаївської областібез дозволу суду;
- утриматися від спілкування з потерпілою та свідками поза межами судового засідання в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3