Справа № 344/5886/26
Провадження № 1-кс/344/2513/26
26 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області капітана юстиції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022130000000226 від 16.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, відносно підозрюваної:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, -
26.03.2026 слідчий за погодженням прокурора ОСОБА_3 звернувся з вказаним клопотанням. В обґрунтування вказує про те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у червні 2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи в тимчасово окупованому смт. Біловодськ, Луганської області, добровільно, за власним бажанням, приєдналася до складу окупаційної адміністрації РФ та була призначена на посаду «начальниці відділення поштового зв'язку Біловодськ-1 ДУП ЛНР «Пошта ЛНР», а пізніне у червні 2025 року зайняла посаду мовою оригіналу - «начальника цеха обслуживания потребителей № 1 ГУП «Почта ЛНР».
Так, ОСОБА_6 , добровільно надавала пособництво державі-агресору, окупаційній адміністрації та незаконним збройним формуванням шляхом організації гуманітарної допомоги військовослужбовцям рф, створення пропагандистських матеріалів «мурали героїв сво», здійснювала збір та передачу гуманітарної допомоги окупаційній адміністрації державі агресора.
Крім цього, ОСОБА_6 забезпечувала надання безкоштовних послуг незаконним збройним формуванням з пересилки вантажів та поштових відправлень, організовувала поширення періодичних друкованих видань т. зв. «лнр», «днр» та «рф», незаконних збройних формуваннях.
Разом з цим, впродовж квітня 2022 - червня 2025 років, дії ОСОБА_6 були спрямовані на: налагодження системи грошових переказів та платежів, що дозволило державі-агресору акумулювати грошові кошти через сплату комісій, податків та митних зборів до бюджету окупаційної адміністрації та російської федерації; забезпечення логістики товарів та матеріальних цінностей, що сприяло відновленню економічного потенціалу агресора на окупованих територіях.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6, 11 КПК України, 20.03.2026 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Поряд з цим, слідчим, із дотриманням вимог ст.ст. 133, 135 КПК України, було здійснено виклик громадянки України ОСОБА_6 на 23, 24, 25 березня 2026 проте остання до органу досудового розслідування не з'явилась, та станом на 25.03.2025 причини своєї неявки не повідомила.
При цьому, згідно наявних відомостей, на даний час ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме на території Луганської області, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
24 березня 2026 року слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області оголошено в розшук підозрювану ОСОБА_6 .
На сьогоднішній день виникла необхідність в обранні відносно підозрюваної
ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а обрання підозрюваному запобіжного заходу більш м'якого може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного злочину підтверджується протоколами допитів, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, судовою експертизою, протоколами оглядів та іншими матеріалами кримінального провадження.
Санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, є особливо тяжким злочином.
На даний час, підозрювана знаходиться на тимчасово окупованій території України, а саме на тимчасово окупованій території Луганської області. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Підозрювана ОСОБА_6 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території Луганської області, у його діях наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Підозрювана ОСОБА_6 розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.
Захисник підозрюваної заперечив щодо задоволення клопотання. Подав письмові заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в яких вказав, що ризик наведенні у клопотанні не обгрунтовані, грунтуються на припущеннях сторони обвинувачення, та не підтвердженні жодним доказом. Також жодних відомостей про ухилення чи неявку підозрюваної до слідчого, прокурора чи суду не подано. Просив у задоволенні клопотання відмовити, враховуючи що жодної комунікації з його підзахисною немає, а також враховуючи правила адвокатської етики.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, зважаючи на те, що слідством доведено наявність достатність підстав вважати, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування та суду, перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно зі ст.5. ч.1, п.f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно зі ст.25 вказаної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова про утримання під вартою означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000226 від 16.06.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2 КК України.
18.02.2025 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України тобто про те, що підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора. У відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6, 11 КПК України, 20.03.2026 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень (в газеті КМ України « Урядовому кур'єрі», на сайті «Офіс Генерального прокурора»).
Зазначене свідчить, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно положень ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до п.с ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
Європейський суд з прав людини також зазначав, що хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідство мотивує зібраними доказами, а саме: протоколом огляду від 30.06.2022, протоколом допиту свідка від 20.06.2022, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.06.2022, протоколом огляду від 26.06.2022, протоколом допиту свідка від 23.06.2022, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.06.2022, протоколом огляду від 28.06.2022, висновку експерта №616/1 від 24.10.2023, протоколами огляду від 24.12.2025, протоколом огляду від 15.01.2025.
Слідчий суддя погоджується з тим, що перелічені вище докази вказують на те, що підозрювана може бути причетна до інкримінованого правопорушення, а отже підозра на даному етапі слідства є достатнього та належно обґрунтованою, і на цій стадії вона є достатньою для вирішення питання обрання запобіжного заходу.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Постановою слідчого від 24.03.2026 у кримінальному провадженні оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_6 .
З клопотання вбачається, що на даний час підозрювана ОСОБА_6 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
В пункті 36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
На даний час, підозрювана знаходиться на непідконтрольній державній владі України території. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду. Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань Російської Федерації, у останнього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, підозрювана ОСОБА_6 , розуміючи невідворотність покарання, може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної у даному випадку не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки наведені дані про особу підозрюваної не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, слідчим суддею на даному етапі не встановлено.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Окрім того слідчий суддя дійшла висновку, що підозрюваній слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Питання доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації її дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 207, 208, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задоволити.
Обрати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Роз'яснити, що згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області капітана юстиції ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1