Справа № 344/2118/26
Провадження № 2/344/3241/26
25 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.М.,
розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ,-
04.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява,у якій вона просить : стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх доходів щомісячно до повноліття дитини. Стягнути заборгованість по аліментах за період з 02.12.2016 по 26.01.2026 у сумі 344 543,00 грн. Стягнути інфляційні втрати у сумі 213 617,00 грн. та 3% річних у сумі 94 800,00 грн. Стягнути неустойку (пеню) у розмірі 344 543,00 грн.
В обґрунтування позову зокрема зазначено, що відповідач позбавлений батьківських прав відносно дитини, однак таке його не звільняє від обов'язку утримання дитини. Наголошує на систематичній та свідомій поведінці відповідача щодо ігнорування своїх батьківських та цивільних обов'язків. Відразу після розірвання шлюбу (рішення від 26.05.2011) відповідач виїхав за межі України, де перебуває і на даний час, місце його перебування не відоме.
09.02.2026 - відкрито спрощене провадження у справі.
06.03.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо причин звернення про стягнення аліментів за минулий період, оскільки вона не зверталась до примусового виконання рішення оскільки сподівалась, що втрата батьківських прав стане для відповідача моральним стимулом змінити ставлення до доньки та почати добровільно допомагати.
20.03.2026 від представника відповідача - адвоката Жидецької С.Р. надійшов відзив. Зокрема зазначено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.10.2016 , справа №344/7874/16-ц, було постановлено стягувати аліменти з відповідача на доньку в сумі 800 грн., але не менше 30 % прожиткового мінімуму. Таке рішення суду вступило в законну силу та перебуває на стадії виконання. Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних вважає такими, що не відповідають вимогам закону, а також розміру аліментів, які визначені судом.
23.03.2026 від позивача заява,у якій, зокрема, зазначено, що наявність рішення суду від 2016 року не впливає на її право змінити розмір аліментів. Відповідач знав про обов'язок сплачувати аліменти, однак ігнорував таке рішення суду.
23.03.2026 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. У такій позивач просить : 1. змінити розмір аліментів, встановлений рішенням від 12.10.2016 р., та стягувати з ОСОБА_2 на мою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. 2. Стягнути заборгованість, що виникла внаслідок невиконання рішення від 12.10.2016 р. за період з 17.06.2016 р. по 25.03.2026 р. у сумі 142 588,00 грн. (розраховано як 800 грн/міс або 50% прожиткового мінімуму - залежно від того, яка сума була більшою на момент нарахування). 3. Стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 139 954,00 грн. (обмежено 100% заборгованості за кожен місяць згідно ст. 196 СК України). 4. Стягнути інфляційні нарахування та 3% річних (згідно зі ст. 625 ЦК України) у сумі 80 000,00 грн.
У судовому засіданні позивач підтримала заяву про уточнення позовних вимог. Вказала, що лише після отриманого відзиву дізналась про обставини стягнення аліментів та можливітсь їх зміни.
Представник відповідача - адвокат Жидецька С.Р. заперечила проти прийняття уточнених позовних вимог, так як позивач одночасно змінює предмет та підстави позову, що не допускається.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку :
Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).
Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що звертаючись до суду з позовом позивач визначив предметом позову стягнення з відповідача моральної шкоди.
Як вбачається зі змісту прохальної частини уточненої позовної заяви позивач змінив предмет позову, зокрема із стягнення аліментів та похідними стягненнями на зміну розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду із похідними стягненнями, змінюючи одночасно підстави позову. Оскільки змінилась обставина щодо підстав для зміни розміру аліментів - Івано-Франківського міського суду від 12.10.2016 , справа №344/7874/16-ц.
Так слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином позивач змінив предмет та підстави позову одночасно, що не допускається відповідно до приписів частини третьої статті 49 ЦПК України.
Стаття 188 ЦПК України містить правила об'єднання і роз'єднання позовів.
Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак таке об'єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
Оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову позивачу у прийнятті уточнення позовних вимог, оскільки такі фактично про змінюють предмет та підстави позову та повернути її позивачу.
Керуючись статтями 49, 182, 260, 268, ЦПК України,
У прийняті заяви позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала 26.03.2026.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.