Справа № 344/23675/25
Провадження № 2/344/2701/26
17 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Атаманюка Б. М.,
секретаря Солонинко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області про визнання права власності на спадкове майно та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач ОСОБА_1 31.12.2025 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області про визнання права власності на спадкове майно та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04.02.2026 витребувано докази по справі (спадкову справу).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.02.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 . На випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишив. Після смерті останнього позивач, як єдиний спадкоємець першої черги, звернулась до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. із заявою про прийняття спадщини. 19 вересня 2025 року приватний нотаріус завела спадкову справу № 32/2025 після смерті ОСОБА_3 , та 28 вересня 2025 року звернулась із листом до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з проханням надати інформацію щодо розміру недотриманої пенсії пенсіонером ОСОБА_2 . 20 листопада 2025 року Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надало відповідь № 0900-0501-8/58330 на звернення нотаріуса, в якій зазначило, що за матеріалами пенсійної справи відсутня недоодержана пенсія пенсіонера ОСОБА_2 .
Рішенням суду від 14 квітня 2025 року у справі №300/5907/24 його позов задоволено, зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 20 березня 2024 року перерахунок та виплату йому пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат (Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 300/5907/24 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 300/5907/24 залишено без змін).
23 грудня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надало відповідь на адвокатський запит ОСОБА_4 , у якій повідомило, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 300/5907/24 адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено та зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського адміністративного суду від 14.042025 - без змін. Рішення набрало законної сили 02.10.2025. Проте, у зв?язку із смертю ОСОБА_2 вищезазначене рішення суду не підлягає виконанню.
При цьому Пенсійний фонд зазначив, що рішення суду набрало законної сили 02.10.2025, однак провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 немає можливості, оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання рішенням суду законної сили.
На підставі наведеного, позивач просила суд визнати за ОСОБА_1
право на недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат, присуджену згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 300/5907/24, та зобов?язати Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат, присуджену згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі N° 300/5907/24.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористався правом подання відзиву в якому щодо задоволення позову заперечив мотивуючи тим, що вважають, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 300/5907/24, не підлягає виконанню, оскільки ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до моменту набрання рішення законної сили. А тому, в Головного управління відсутні підстави для нарахування заборгованості на виконання вищевказаного рішення суду. Просили у задоволенні позову відмовити.
Позивач судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала до суду заяву, в якій просила суд розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Скористався правом подання відзиву на позов, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, справу просив проводити без участі представника відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з чим фіксування судового процесу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).
Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Із положень ч. 1 ст. 1227 ЦК України слідує, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєструвала шлюб 04.10.2005 року із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується скороченим витягом зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.05.2025 року виданого Управлінням цивільного стану с. Жабя-Воля Мазовецького воєводства Республіки Польща (а.с.7-8).
Рішенням суду від 14 квітня 2025 року у справі №300/5907/24 за позовом ОСОБА_2 , зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 20 березня 2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат (Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 300/5907/24 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 300/5907/24 залишено без змін) (а.с.13-24).
Відповідно до матеріалів спадкової справи та свідоцтв про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем всього майна після смерті її чоловіка ОСОБА_2 (а.с.49-99).
Таким чином, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу права на спадкування пенсії, яка виникла на підставі рішення адміністративного суду, що набрало законної сили після смерті позивача (спадкодавця), на користь якого таке рішення було ухвалено.
Вирішуючи спір між сторонами по суті, суд зазначає наступне.
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати (див. постанову Верховного Суду у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 295/4158/23).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 право на недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат, присуджену згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 300/5907/24, та зобов?язання Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат, присуджену згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі N° 300/5907/24.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на недоотриману за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат, присуджену згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 300/5907/24.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , недоотриману за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат, присуджену згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 300/5907/24.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення виготовлено та підписано 26.03.2026.
Суддя Богдан АТАМАНЮК