Справа № 216/2182/26
провадження 2/216/2864/26
іменем України
про залишення позову без руху
24 березня 2026 року місто Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецов Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі законного представника - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , із залученням до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тищенка О.І., служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, застосовування наслідків недійсності правочину (двосторонню реституцію) та захист житлових прав дитини,-
ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , звернулась до суду з вказаним позовом.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Ознайомившись із позовною заявою, приходжу до висновку, що вона не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, яка передбачає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, всупереч вказаним положенням, законним представником позивача не сплачено судовий збір та не додано документ про сплату судового збору.
Як вбачається із змісту позовної заяви позивач просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири;
- застосовувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, шляхом двосторонньої реституції:
1) повернути квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 ;
2) скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 ;
3) поновити можливість захисту житлових прав дитини;
4) відновити правовий режим майна до моменту незаконного відчуження;
- визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати право ОСОБА_2 , на частку у майні, що є спільною сумісною власністю подрружжя з урахуванням фактичної сплати кредиту за квартиру.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, а наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Натомість у позовній заяві законний представник позивача, серед іншого, посилається на положення п. 14, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» та вказує, що вона звільнена від сплати судового збору, оскільки позовна заява стосується захисту прав малолітньої особи.
Стосовно посилання законного представника позивача на вказані положення Закону України «Про судовий збір», суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону №3674-VI).
Пунктом 14 ч. 2 ст. 3 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що вочевидь не відповідає предмету даної позовної заяви та посилання позивача на цей пункт Закону №3674-VI у даному випадку не є доцільним.
Разом з цим пунктом 12 ч. 2 ст. 3 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Однак, вказана норма не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до районного суду в інтересах зазначених осіб.
При цьому, п. 12 ч. 2 ст. 3 даного Закону звільняє від сплати судового збору осіб, які в інтересах малолітніх/неповнолітніх подають саме заяви, а не позовні заяви.
Між тим, положення вказаної норми передбачає не справляння судового збору за подання заяви про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за позовну заяву в інтересах дітей.
При цьому, на користь цього твердження свідчить також положення ст. 8 Закону №3674-VI, відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 3 Закону №3674-VI, містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а ст. 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Окрім цього, суд зазначає, що ч. 5 ст. 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
З цього приводу варто зазначити, що зазначені норми необхідно враховувати в системному зв'язку зі ст. 56 ЦПК України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Нормами ч. 1 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - діє як законний представник неповнолітньої в розумінні ч. 1 ст. 59 ЦПК України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб, відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України, тому, у даному випадку посилання позивача на норми ч. 2 ст. 3 Закону №3674-VI, також є не доцільними.
Водночас, у позовній заяві позивач також посилається на п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI, який передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до ст. 56 ЦПК України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон №3674-VI не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору.
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє законного представника позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах її доньки.
Окрім цього, аналізуючи прохальну частину позову, слід дійти висновку, що предметом даної позовної заяви є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, із застосуванням наслідків недійсності правочину, скасування державної реєстрації права власності, повернення квартири у власність попереднього власника та визнання права користування житловим приміщенням, що не стосується захисту прав малолітньої/неповнолітньої особи та, відповідно за вказані вимоги сплачується судовий збір.
Вимогами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позовні вимоги позивача складаються з декількох самостійних вимог, зокрема, позивач просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири;
- повернути квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати право ОСОБА_2 , на частку у майні, що є спільною сумісною власністю подрружжя з урахуванням фактичної сплати кредиту за квартиру.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.
З урахуванням наведеного, сума судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою та в якій об'єднано п'ять вимог немайнового характеру становить 6656,00 грн (1331,20 грн х 5).
Крім цього суд зауважує, що позивачу слід уточнити п. 3 прохальної частини позову, а саме: «повернути квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 », оскільки така вимога стосується прав та інтересів відповідача. Одночасно з цим позовна заява спрямована на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів позивача, а не відповідача. Вимоги, що діють лише на користь відповідача, суперечать самій суті позовного провадження, оскільки метою судового процесу є захист приватних (цивільних) прав саме позивача. В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 178 ЦПК України відповідач викладає свої вимоги або заперечення у відзиві на позов.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням доступу до суду.
У зв'язку з наведеним, залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вище викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, зобов'язавши позивача усунути вище вказані недоліки в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст.ст. 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі законного представника - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , із залученням до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тищенка О.І., служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, застосовування наслідків недійсності правочину (двосторонню реституцію) та захист житлових прав дитини - залишити без руху з наданням часу позивачу для усунення недоліків, не більше десяти днів з дня отримання ухвали суду а саме: надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ