Справа № 191/1330/26
Провадження № 1-кп/191/61/26
іменем України
23 березня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про звільнення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, який має на утриманні неповнолітнього сина, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді водія розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та закриття кримінального провадження № 62024050010015595 від 10.12.2024 року,
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) від 08.08.2022 №169 командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , який проходив військову службу під час мобілізації, призначено на посаду водія розвідувального відділення розвідувального взводу ВОС - 790037А військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , в розумінні вимог
ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби та, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи станом на 19 вересня 2024 року військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, в посаді водія розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, а саме солдат ОСОБА_4 в період часу з 31.07.2024 по 19.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОЗ, з діагнозом вертибральна радикулопатія L5-S1 з вираженим больовим синдромом та в подальшому проходив лікування в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» з 19.08.2024 по 02.09.2024. Після лікування солдат ОСОБА_4 , повинен був повернутись до місця тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 .
В подальшому, солдат ОСОБА_4 , маючи об'єктивні можливості для повернення в установлений час, останній умисно, своєчасно в частину не з'явився і перебував поза її розташуванням понад установлений строк і з того часу офіційно ніде не працював, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, за наявної можливості до цього, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутнім на військовій службі до 20 лютого 2026 року, коли самостійно з'явився до Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область м. Синельникове, вул. Виконкомівська, 36-а, та заявив про себе, пояснивши про бажання продовжувати військову службу у складі іншого підрозділу іншої військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільному залишенні служби, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Прокурор звернувся із клопотанням про закриття кримінального провадження.
Кримінальне правопорушення передбачене ст. 407 КК України, обвинувачений вчинив вперше, добровільно отримав письмову згоду командира військової частини НОМЕР_2 , для повернення на військову службу.
Прокурор просить звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі ч. 5 ст. 401 КК України. Зобов'язати після набрання ухвали законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі. Зобов'язати ОСОБА_4 не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України для проходження військової служби.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.
ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та проти закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження та перевіривши мотиви клопотання, суд вважає його обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
Так, 07.09.2024 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Зокрема, указаним законом доповнено редакцію статті 401 КК України частиною 5, де визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
При цьому, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Згідно ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022"Про введення воєнного стану в Україні", який було затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022"Про затвердження Указу Президента України" Про введення воєнного стану в Україні", у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022"Про загальну мобілізацію", яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до вимог Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 5 ст. 401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Як вбачається із клопотання ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З конструкції положень ч. 5 ст. 401 КК України можна дійти висновку, що підставою цього виду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язкова сукупність таких умов, як:
- особа вчинила кримінальне правопорушення вперше;
- кримінальне правопорушення передбачене статтями 407, 408 КК України учинене під час дії воєнного стану;
- особа, яка вчинила таке кримінальне правопорушення, добровільно звернулась із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби;
- наявність письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно позиції обвинуваченого вбачається, що останній надає згоду на звільнення від кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Із письмової згоди командира військової частини НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 має бажання та намір продовжити військову службу, вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 407, 408 КК України та командування військової частини надає згоду на продовження проходження ним військової служби в ЗСУ.
У судовому засідання встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий за ст. 407, 408 КК України, на даний час продовжує нести військову службу, надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, командир військової частини НОМЕР_2 надав згоду на продовження несення ним військової служби у складі вказаної військової частини.
Крім цього, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 розуміє підстави та наслідки закриття провадження відповідно до ч.5 ст.401 КК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст. 401 КК України необхідно звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити.
Суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст. ч. 5 ст. 401, ч. 5 ст. 407 КК України, ст. 284 - 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, -
Клопотання прокурора Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та закриття кримінального провадження № 62024050010015595 від 10.12.2024 року - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, а кримінальне провадження, внесене 10.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010015595, закрити на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Після набрання ухвалою законної сили - зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 невідкладно прийняти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язати не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби.
Ухвала може бути оскарженою до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Суддя ОСОБА_1