Справа 206/76/26
Провадження 2-о/206/48/26
25 березня 2026 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Плінської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Габісонії Л.В.,
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Днііпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Беденко Світлана Вікторівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра із заявою про встановлення факту його постійного проживання із бабусею - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 2020 року і по день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся - ОСОБА_3 . За життя бабуся склала заповіт на його ім'я. Крім заявника, інших родичів у неї не має, та він разом з бабусею проживав з 2020 року, доглядав, купував їжу, оплачував комунальні послуги, однак не був зареєстрований за адресою проживання бабусі, та фактично прийняв спадщину після її смерті та вступив в управління майном, почав робити ремонтні роботи. Після смерті бабусі, заявник звернувся до нотаріальної контори, однак це був початок широкомасштабного вторгнення російської федерації і доступ до усіх баз був закритим, тож заявник продовжив управляти майном, а з часом пройшов встановлений для прийняття спадщини строк, тож він не взмозі належним чином оформити свої права як спадкоємця.
Заявник та його представник, кожен окремо, у судовому засіданні просили задовольнити заявлені вимоги.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Ухвалою від 28 січня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.
Суд дослідивши письмові докази, заслухавши заявника, давши їм оцінку в їх сукупності, прийшов до наступного.
Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Із досліджених письмових доказів суд встановив наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. 20 серпня 2020 року ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 усе належне їй майно, що підтверджується заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каменко В.В.
Батьками заявника є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є сином ОСОБА_6 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та смерть.
Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Беденко С.В. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з пропущенням ним строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Метою звернення позивача до суду є встановлення факту постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.
Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З наведеного слід про дійти висновку те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Як вбачається з копії паспорту заявника, він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини що було зроблено позивачем. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки судом встановлено факт постійного проживання заявника разом зі своєю бабусею - ОСОБА_3 з жовтня 2020 року за адресою : АДРЕСА_1 , що підтвердили в судовому засіданні також свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . За прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_3 більш ніхто не звертався.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для позивача юридичні наслідки.
Керуючись ст.ст.259,263-265,293,294,315ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) разом із бабусею ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті ОСОБА_3 .
На рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: А.В. Плінська