Справа № 187/2266/24
2/0187/44/26
"26" березня 2026 р.
Петриківський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді Соловйова І.М.,
за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,
учасників справи
представника позивача адвоката Солодовник С.О.,
представника відповідача адвокатки Шпакової Т.С.,
розглянувши в селищі Петриківка у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення боргу за договором позики,
17.12.2024 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ОСОБА_2 (далі відповідач), якою позивач з урахуванням заяви про зменшення/збільшення розміру позовних вимог від 02.10.2025, просив суд:
1. Стягнути з відповідача суму боргу за розпискою від 10.08.2017 у розмірі 20 000 доларів США основного боргу та 4 883,83 доларів США 3% річних.
2. Стягнути з відповідача суму боргу за розпискою від 26.09.2017 у розмірі 3 000 доларів США основного боргу та 720,99 доларів США 3% річних.
3. Стягнути з відповідача суму боргу за розпискою від 26.09.2017 у розмірі 2 000 євро суми основного боргу та 480,66 євро 3% річних.
4. Стягнути з відповідача суму боргу за розпискою від 25.03.2019 у розмірі 5 000 доларів США основного боргу та 977,67 доларів США 3% річних.
5. Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Позов подано адвокатом Солодовник Сергієм Олександровичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/2007 від 26.03.2019), який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1342797 від 16.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач надав відповідачу грошові кошти у позику, на підтвердження чого останній видав розписки із зобов'язанням повернути кошти за першою вимогою: 10.08.2017 - 20 000 доларів США; 26.09.2017 - 2 000 євро та 3 000 доларів США; 25.03.2019 - 35 000 доларів США. За твердженням позивача, відповідач повернув частину коштів у сумі 30 000 доларів США (двома платежами у листопаді 2021 року) в рахунок погашення заборгованості за останньою розпискою від 25.03.2019. У зв'язку з неповерненням решти боргу в добровільному порядку, позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості, а також 3% річних, нарахованих за весь час прострочення за кожним борговим зобов'язанням окремо.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 матеріали цивільної справи передано для розгляду судді Іщенко І.М.
Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. від 30.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.
Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. від 20.01.2025 задоволено заяву про самовідвід, справу передано до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу відповідно до ч. 3 ст. 14, ст. 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 матеріали справи передано для розгляду судді Соловйову І.М.
Ухвалою суду від 23.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 27.02.2025 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.
31.03.2025 представником відповідача подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке ухвалою суду від того ж дня задоволено. Після отримання експериментальних зразків ухвалою суду від 04.04.2025 провадження у справі зупинено до завершення проведення експертизи.
07.05.2025 до суду надійшло клопотання експерта про надання вільних зразків почерку та підпису відповідача за 2017-2018 роки. З метою з'ясування позиції сторони 12.05.2025 судом направлено лист представнику відповідача - адвокату Костюченку М.С., однак відповіді на нього не надійшло.
17.06.2025 до суду надійшла заява адвоката Костюченка М.С. про виключення його як представника з матеріалів справи у зв'язку з розірванням договору про надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 17.06.2025 провадження у справі відновлено.
18.06.2025 у справу вступив представник відповідача адвокат Шпакова Ольга Сергіївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2719 від 29.10.2012), яка діє на підставі ордеру серії АЕ №1397517 від 18.06.2025.
19.06.2025 у справу вступив представник відповідача адвокат Шпакова Тетяна Сергіївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3520 від 24.11.2017), яка діє на підставі ордеру серії АЕ №1397967 від 19.06.2025.
Ухвалою суду від 26.06.2025 провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
У зв'язку з надходженням до суду повідомлення Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення судової експертизи у зв'язку з несплатою її вартості, ухвалою суду від 02.10.2025 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 09.10.2025 провадження у справі повторно зупинено на час проведення експертизи, зокрема у зв'язку з наданням доказів оплати за проведення експертизи.
22.12.2025 відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що не заперечує факту отримання коштів, однак не погоджується з розміром заборгованості. Зокрема, відповідач стверджує, що повернув позивачу більшу суму коштів, ніж зазначено останнім, посилаючись на записи у зошиті, де, за його твердженням, містяться відмітки про здійснені повернення. За розрахунками відповідача, залишок заборгованості становить 1 372 євро основного боргу та 31,77 євро 3 % річних.
У зв'язку з надходженням до суду висновку експерта провадження у справі поновлено, сторони (їх представників) викликано в судове засідання, та 23.12.2025 продовжено підготовче судове засідання.
21.01.2026 судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення/зменшення позовних вимог.
10.02.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на заяву про збільшення/зменшення позовних вимог, у якому фактично повторені раніше подані пояснення, а також заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
Ухвалою суду від 19.02.2026 у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи відмовлено.
Ухвалою суду від 19.02.2026 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
11.03.2026 від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
Позивач (його представник) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач (його представник) визнав факти укладення боргових розписок, водночас проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Фактичні обставини, встановлені судом.
У період з 2017 по 2019 роки між сторонами було укладено низку договорів позики в іноземній валюті. Факт передачі коштів та умови їх повернення зафіксовані у розписках, підписаних особисто відповідачем:
1.Розписка від 10.08.2017: відповідач отримав у позику кошти в розмірі 20 000 доларів США. Згідно з умовами документа, відповідач зобов'язався повернути вказану суму за першою вимогою позивача.
2.Розписка від 26.09.2017: відповідач отримав у позику кошти в розмірі 2 000 євро та 3 000 доларів США. Строк повернення за цією розпискою також визначений моментом пред'явлення вимоги позикодавцем.
3.Розписка від 25.03.2019: відповідач отримав від позивача грошову позику в розмірі 35 000 доларів США. У тексті розписки зазначено, що повернення коштів обумовлюється за погодженням сторін.
Оскільки термін повернення решти сум не був чітко встановлений, 25.11.2024 позивач направив письмову претензію про повернення боргу протягом 3 днів, яка була отримана відповідачем 11.12.2024.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/45459-ПЧ від 28.11.2025, усі вищевказані рукописні записи та підписи від імені відповідача виконані ним особисто.
Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (частина перша статті 1046 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 07.10.2022 у справі № 686/16244/21 (провадження № 61-5011св22) зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки, у тому числі щодо повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13.
Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов'язання на підставі договорів позики (як факт отримання боржником грошових коштів за договором позики, так і зобов'язання їх повернути), що підтверджуються відповідними борговими розписками.
Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.
Позивач стверджує, що відповідач частково виконав зобов'язання лише за розпискою від 25.03.2019, повернувши 30 000 доларів США двома платежами (01.11.2021 та 16.11.2021). Оскільки строк повернення решти суми позики не був установлений, 25.11.2024 позивач направив відповідачу письмову вимогу про повернення боргу протягом трьох днів. Зазначена вимога була отримана відповідачем 11.12.2024, проте залишена без виконання. У зв'язку з цим позивач просить стягнути залишок основної заборгованості в сумі 28 000 доларів США та 3% річних за час прострочення.
Водночас відповідач заперечує проти наведеного розрахунку, посилаючись на записи у долученому до матеріалів справи зошита (оригінал якого був оглянутий судом), який містить боргові розписки та відмітки про взаєморозрахунки сторін. За аргументацією відповідача, записи у цьому зошиті підтверджують повернення більшої частини коштів, а саме:
позика від 10.08.2017 в розмірі 20 000 доларів США є повністю погашеною, що підтверджується записом від 04.10.2017 року: «(20 000) Віддав» з підписом;
позика від 26.09.2017 в розмірі 2 000 євро та 3 000 доларів США частково погашена - раніше сплачено 1 500 доларів США та 200 євро процентів, та з урахуванням переплати за доларовим боргом за розпискою від 25.03.2019;
щодо позики від 25.03.2019, відповідач зазначає, що крім 30 000 доларів США основного боргу, ним було сплачено 7 000 доларів США (запис від 16.11.2021 як проценти).
За підрахунками відповідача, загальна сума отриманих коштів становить 58 000 доларів США, 2 000 євро та 30 000 грн (не є предметом розгляду). Натомість повернуто 58 500 доларів США, 200 євро та 30 000 грн (не є предметом розгляду). Таким чином, відповідач вважає, що борг за розписками від 10.08.2017, від 26.09.2017 в частині позики 3 000 доларів США та від 25.03.2019 повністю погашеним, а залишок заборгованості становить всього 1 372 євро (з урахуванням конвертації переплати у доларах США).
Дослідивши наданий позивачем оригінал зошита, де містяться боргові розписки, що є предметом розгляду, суд встановив таку хронологію записів:
Аркуш № 1: записи від 01.07.2014, 03.07.2014, 05.07.2014 та 11.07.2014 щодо отримання коштів у гривні. Міститься примітка за грудень 2014 року «Віддав всю суму» з підписом.
Аркуш № 2: записи від 06.04.2016 про отримання позик у сумі 120 000 грн та 100 000 грн під 5% на місяць. Обидва записи містять відмітки «Віддав всю суму» з підписом.
Аркуш № 3: записи від 11.05.2017, 25.05.2017 та 06.06.2017 про отримання коштів у гривні. Міститься відмітка від 06.06.2017: «Віддав 200 000 грн».
Аркуш № 4: запис від 10.07.2017 про позику 30 000 грн з відміткою про повернення 21.09.2017. Нижче міститься запис від 26.09.2017 про отримання 2 000 євро та 3 000 доларів США (предмет позову). На цій же сторінці наявний запис «04.10.17 (20 000) Віддав» з підписом.
Аркуш № 5: запис від 10.08.2017 про отримання 20 000 доларів США (предмет позову). Інших записів або відміток про повернення на цій сторінці немає.
Аркуш № 6: запис від 15.02.2018 про сплату процентів у розмірі 1 500 доларів США та 200 євро.
Аркуш № 7: запис від 25.03.2019 про отримання позики в розмірі 35 000 доларів США (предмет позову). Міститься запис від 01.11.2021 про повернення 15 000 доларів США зі вказівкою залишку - 20 000 доларів США.
Аркуш № 8: запис від 16.11.2021 про повернення 15 000 доларів США в рахунок основного боргу. Окремо внесено запис: «Проценти віддав 7 000 доларів США» від 16.11.2021 з підписом.
Враховуючи характер записів та наявність оригіналу розписки у позивача, суд вважає доводи відповідача про повернення боргу в сумі 20 000 доларів США (запис від 04.10.2017) необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах ЦК України. Суд зазначає, що вказаний запис здійснено на іншому аркуші, ніж той, де зафіксовано зобов'язання, у ньому не зазначено валюту платежу та не вказано, що ці кошти стосуються саме боргових зобов'язань від 10.08.2017.
Аналогічно суд не бере до уваги доводи відповідача щодо зарахування в рахунок погашення основного боргу сум у розмірі 1 500 доларів США, 200 євро (запис від 15.02.2018) та 7 000 доларів США (запис від 16.11.2021). Вказані суми визначені у зошиті саме як «проценти» без уточнення, яких боргових зобов'язань вони стосуються, та містяться на окремих аркушах. При цьому оригінали боргових розписок від 10.08.2017 та 26.09.2017 залишилися у позивача. Щодо суми 7 000 доларів США від 16.11.2021, то вона також зафіксована з поміткою «проценти», а не як повернення основної суми боргу за розпискою від 25.03.2019.
За таких обставин, залишок заборгованості за розписками, з урахуванням повернутих коштів за розпискою від 25.03.2019 на загальну суму 30 000 доларів США (від 01.11.2021 та 16.11.2021), становить:
за розпискою від 10.08.2017 - 20 000 доларів США;
за розпискою від 26.09.2017 - 2 000 євро та 3 000 доларів США;
за розпискою від 25.03.2019 - 5 000 доларів США.
Усього до стягнення підлягає основна заборгованість у розмірі 28 000 доларів США та 2 000 євро.
Щодо вимог про стягнення 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України суд зазначає таке.
Позивач вважає, що 3% річних мають нараховуватися з моменту отримання позики за кожною розпискою окремо по дату фактичного користування коштами (згідно із заявою про зміну позовних вимог до 29.09.2025). Відповідач проти такого розрахунку заперечує, вказуючи, що оскільки строк повернення позики не був установлений, зобов'язання виникло лише після пред'явлення вимоги, яку він отримав 11.12.2024. Відтак, на думку відповідача, прострочення настало лише з 15.12.2024.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1049 ЦК України, якщо строк повернення позики не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, у надісланій відповідачу письмовій вимозі позивач визначив триденний строк для повернення коштів з моменту її отримання. Оскільки відповідач отримав претензію 11.12.2024, встановлений у ній строк виконання зобов'язання сплив 14.12.2024. Таким чином, прострочення виконання грошового зобов'язання за всіма розписками «за вимогою» настало з 15.12.2024. Розрахунки позивача, здійснені з урахуванням нарахування відсотків з дати складення розписок у 2017 та 2019 роках, є помилковими, оскільки до моменту пред'явлення вимоги та спливу наданого для її виконання строку порушення зобов'язання було відсутнє, що узгоджується з положеннями статей 610, 612 ЦК України.
Щодо валюти нарахування 3% річних, суд керується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, згідно з яким нарахування 3% річних має компенсаційний характер і за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі (валюті), а не її еквівалент у національній валюті. Оскільки індекс інфляції відображає знецінення гривні, він не застосовується до боргових зобов'язань, визначених в іноземній валюті (USD, EUR).
Відповідно до статті 625 ЦК України та з урахуванням наданих сторонами розрахунків, суд дійшов висновку, що нарахування трьох відсотків річних за період з 15.12.2024 по 29.09.2025 підлягає здійсненню виходячи з фактичної кількості днів прострочення.
Загальна тривалість зазначеного періоду становить 289 днів, з яких: 17 днів у 2024 році (366 днів у році) та 272 дні у 2025 році (365 днів у році). Розрахунок здійснюється за формулою: сума боргу ? 3 % ? кількість днів прострочення / кількість днів у році.
Сума заборгованості у доларах США становить 28 000 доларів США (20 000 доларів США за розпискою від 10.08.2017, 3 000 доларів США за розпискою від 26.09.2017 та 5 000 доларів США за розпискою від 25.03.2019).
За 2024 рік (17 днів): 28 000 ? 0,03 ? (17 / 366) = 39,13 долара США.
За 2025 рік (272 дні): 28 000 ? 0,03 ? (272 / 365) = 625,97 долара США.
Усього три відсотки річних у доларах США становлять 665,10 долара США.
Сума заборгованості у євро за розпискою від 26.09.2017 становить 2 000 євро.
За 2024 рік (17 днів): 2 000 ? 0,03 ? (17 / 366) = 2,79 євро.
За 2025 рік (272 дні): 2 000 ? 0,03 ? (272 / 365) = 44,71 євро.
Усього три відсотки річних у євро становлять 47,50 євро.
Водночас при вирішенні питання про стягнення 3% річних суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Вказаною нормою передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд вважає, що формулювання «іншим кредитодавцем (позикодавцем)» охоплює і приватних осіб, які є сторонами договору позики. Законодавець чітко визначив звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, на час дії воєнного стану. Хоча 3% річних мають компенсаційний характер, вони за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Незважаючи на те, що відповідач не посилався на зазначені положення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд, керуючись принципом jura novit curia («суд знає закони»), вважає за необхідне застосувати ці норми права до спірних правовідносин. Оскільки прострочення виконання зобов'язання за розписками настало в період дії воєнного стану (з 15.12.2024), відповідач підлягає звільненню від відповідальності у вигляді сплати 3% річних. При цьому відповідач не позбавлений можливості, керуючись принципом добросовісності, добровільно сплатити вказані нарахування.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 28 000 доларів США та 2 000 євро. У задоволенні вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12 112 грн, що відповідає максимальному розміру ставки, передбаченої Законом України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою. При цьому, зважаючи на подання позову в електронній формі через систему «Електронний суд», до ставки судового збору було застосовано коефіцієнт 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 484,48 грн. Таким чином, загальна сума сплаченого судового збору становить 12 596,48 грн.
З урахуванням заяви про зміну позовних вимог, ціна позову станом на 02.10.2025 року (за курсом НБУ) була визначена в розмірі 1 545 540,06 грн.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню (у частині стягнення основної суми боргу без нарахування 3% річних), судові витрати підлягають стягненню з відповідача на цій підставі пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 81% від ціни позову. Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 10 203,15 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано:
договір про надання правової допомоги від 14 листопада 2024 року, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Сергія Солодовника»;
ордер серії АЕ № 1342797 від 16.12.2024, що підтверджує повноваження адвоката;
акт приймання-передачі наданих послуг від 10.03.2026 на суму 25 000,00 грн;
банківські документи, що підтверджують фактичну сплату зазначеної суми.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову.
При визначенні розміру відшкодування суд враховує критерії реальності, необхідності та розумності витрат, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та Верховного Суду від 13.02.2019 роу у справі № 756/2114/17, а також практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «East/West Alliance Limited проти України», «Lavents проти Латвії»).
Суд враховує, що дана справа не є справою незначної складності, оскільки ціна позову становить понад 1 545 540,06 грн, у справі було призначено та проведено судову почеркознавчу експертизу, розглядалося питання призначення іншої судової експертизи, а адвокатом готувалися заяви по суті справи, процесуальні клопотання та здійснювалося представництво у численних судових засіданнях.
Заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат суд відхиляє, оскільки відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання, тоді як належних доказів на підтвердження таких доводів не надано.
Щодо заперечень відповідача про припинення дії договору про надання правової допомоги 14.11.2025, суд зазначає таке. Згідно з пунктом 8.4 договору закінчення його дії не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії договору. Відповідно до ст. 631 ЦК України припинення строку договору не означає припинення зобов'язань, які не були виконані. Оскільки основна робота адвоката розпочалася в межах строку дії договору, а повноваження представника підтверджені ордером, який не відкликався, дата підписання акта та фактичної оплати після закінчення календарного строку дії договору не спростовує правомірності нарахування гонорару.
Надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують фактичність, необхідність та зв'язок заявлених витрат із розглядом цієї справи.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд відповідно до статті 141 ЦПК України вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (81 %), що становить 20 250,00 грн.
Щодо витрат на проведення експертизи
Вирішуючи питання про розподіл витрат на проведення експертизи, суд враховує їх значення для правильного вирішення спору та використання результатів експертизи під час розгляду справи.
З огляду на наведене, а також беручи до уваги результати розгляду справи, суд дійшов висновку про покладення зазначених витрат на відповідача.
Щодо заходів забезпечення позову.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.04.2025 ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасовано та вжито заходи забезпечення позову до набрання рішення законної сили шляхом заборони відчуження належного відповідачу нерухомого майна:
- земельної ділянки площею 2.88 га з кадастровим номером 1225683600:01:001:0039, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2226238312256;
- земельної ділянки площею 2.9146 га з кадастровим номером 1223755100:01:002:0320, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1592027912237;
- земельної ділянки площею 2.85 га з кадастровим номером 12256836001:01:011:0336, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 885474412256;
- будівлі свино-товарної ферми, загальною площею 1476,9 кв.м., А-1 свинарник 822,6 кв.м; Б-1 свинарник-відгодівельник 234,7 кв.м; В-1 склад-кормозаправник 165,3 кв.м; Г-1 крупорушка 10,9 кв.м; Д-1 свинарник- маточник 243,4 кв.м,- №1-огорожа; свердловина; №2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1523136712237;
- будівлі магазину, загальною площею 186,7 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2509046512020.
Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вжиті постановою апеляційного суду заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили. У разі відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача протягом зазначеного строку, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
1.основну суму заборгованості у розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) доларів США та 2 000 (дві тисячі) євро;
2.витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 250 (двадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок;
3.судовий збір у розмірі 10 203 (десять тисяч двісті три) гривні 15 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заходи забезпечення позову, застосовані постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.04.2025 у справі № 187/2266/24 (провадження № 22-ц/803/2799/25) - продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. У разі відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача протягом зазначеного дев'яностоденного строку, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 26.03.2026.
Суддя І.М. Соловйов