справа № 208/11849/25
провадження № 1-кс/208/1217/26
24 березня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м.Кам'янське клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022052500000048 від 03.02.2022, за за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України про накладення арешту на майно, -
До Заводського районного суду міста Кам'янського надійшло вказане клопотання, у якому старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_3 , просить слідчого суддю накласти арешт із забороною відчуження на нерухоме майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 .
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, надіслали на адресу суду заяву про розгляд клопотання за їх відсутності, просили клопотання задовольнити.
ОСОБА_5 , в судове засідання не викликався, з урахуванням доводів слідчого наведених у клопотанні.
Відповідно до приписів ч.4 ст.170 КПК України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалась.
Слідчий просив задовльнити вказане клопотання, з метою забезпечення конфіскації майна ОСОБА_5 як виду покарання та забезпечення завдань кримінального провадження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали вказаного клопотання зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів клопотання, в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області, перебувають матеріали досудового розслідування за №12022052500000048 від 03.02.2022, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах.
13.08.2025 заочно повідомлено про підозру у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Костянтинівка Донецької області, громадянину України, українцю, з вищою освітою, не судимому, пенсіонеру, учаснику (засновнику) МП «Магіс», який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
02.09.2025 постановою старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Згідно інформаційної довідки №452524305 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 .
У відповідності до ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
У ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 170, ст. 98 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
За загальним правилом арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, прокурор, обґрунтовуючи клопотання зазначив, що в даному випадку метою застосування арешту майна є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
З матеріалів клопотання встановлено, що діями ОСОБА_5 завдано майнову шкоду на суму 1067640 грн.
Згідно інформаційної довідки №452524305 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 . Водночас варстість вказаної квартири не зазначено.
Конфіскація майна є примусовим безоплатним вилученням власності за рішенням суду, що має відповідати принципу співрозмірності тяжкості вчиненого злочину. Обмеження права власності повинно бути розумним, необхідним та не перевищувати межі, необхідні для досягнення цілей кримінального провадження.
Відповідно до наданих матеріалів, інформацію про вартість квартири до клопотання не надано, що унеможливлює визначити розумність та співрозмірність застосованого заходу забезпечення кримінального провадження (арешти майна) із розміром завданої майнової шкоди.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя вважає необхідним повернути клопотання про арешт майна прокурору для усунення недоліків у зв'язку з тим, що воно подано без додержання вимог ст. 171 КПК України.
Керуючись ст.ст. 171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022052500000048 від 03.02.2022, за за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України про накладення арешту на майно - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків в сімдесят дві години з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1