Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/404/26
Номер провадження1-кп/173/96/2026
іменем України
26 березня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , під час розгляду у залі суду у м. Верхньодніпровськ, в режимі відеоконференції, судового засідання у кримінальному провадженні № 62025050010010586 від 14.03.2025 відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
06 лютого 2026 року від прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 до суду надійшов обвинувальний акт від 05.02.2026 і реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14.03.2025 за № 62025050010010586 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
23.03.2026 від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, ОСОБА_4 .
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати на даний час. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, може переховуватися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобіганням цим ризикам.
Обвинувачений проти продовження строку тримання під вартою не заперечував.
Інших клопотань учасниками судового засідання суду не заявлено.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.12.2025 обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 лютого 2026 року.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06.02.2026 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, з 06.02.2026 по 06.04.2026 включно.
Відповідно до п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, обвинувачений підозрюється у вчиненні навмисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі.
Крім цього судом встановлено, що обвинувачений дітей або інших осіб на утриманні не має, є військовослужбовцем, після лікування до військової частини не повернувся, тому був знятий із усіх видів забезпечення, раніше не судимий.
При встановленні наявності ризиків суд бере до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення та покарання, що може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, відсутності стійких соціальних зв'язків, суд вважає, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки суворість покарання, наслідки та ризики втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані як менш небезпечні ніж покарання і процедура виконання покарання у разі визнання його винним.
Отже, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки не встановлено обставин, які б стримували його від порушення покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак останній може здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення та вважає, що вказані обставини об'єктивно свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відтак, встановлено, що у даному кримінальному провадженні заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшились та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Суд зазначає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою з урахуванням тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Оцінив у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно вппливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку з чим, клопотання прокурора необхідно задовольнити та продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України строк тримання під вартою на 60 днів, з 26 березня 2026 року по 24 травня 2026 року включно.
Копію ухвали направити начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання, прокурору та обвинуваченому - для відома.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1