Справа № 227/4204/20
(6/199/207/26)
20.03.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Кріпаченко М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро подання головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник Ольги Валентинівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника за виконавчим провадженням №79526670 ОСОБА_1 , -
18 березня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернулась державний виконавець з вищевказаним поданням, в обґрунтування якого послалась на те, що в провадженні Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №79526670 з примусового виконання виконавчого листа Добропільського міськрайонного суду Донецької області про стягнення коштів з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Державної іпотечної установи. В ході здійснення такого виконавчого провадження державним виконавцем направлялась боржнику постанова про відкриття виконавчого провадження, накладався арешт на майно боржника, робилися запити щодо реєстрації за боржником рухомого та нерухомого майна, що виявилось безрезультатним, оскільки у боржника відсутнє майно та кошти, на які можна б було звернути стягнення. За таких обставин, посилаючись на те, що судове рішення залишається невиконаним, боржник ухиляється від його виконання, державним виконавець просила суд у своєму поданні тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язання за виконавчим провадженням, без вилучення паспорта.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19 березня 2026 року подання державного виконавця прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
В судове засідання державний виконавець не з'явилась, про дату, час та місце розгляду подання повідомлялась.
За викладених обставин, керуючись положеннями ст.441 ч.4 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засіданні та здійснити розгляд подання за відсутності учасників його розгляду, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.
Дослідивши матеріли подання державного виконавця, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що в провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебувала цивільна справа №227/4204/20 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про стягнення заборгованості за кредитним договором. За наслідками розгляду по суті вищевказаної цивільної справи судом 04 жовтня 2021 року було ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.
10 листопада 2021 року на вищевказане рішення суду Добропільським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист, де одним з боржників за яким вказано ОСОБА_1 , а стягувачем - Державну іпотечну установу.
06 листопада 2025 року за заявою стягувача головним державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник О.В. своєю постановою відкрито виконавче провадження №79526670 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
Також судом встановлено, що Державним виконавцем Донецького ВДВС у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з метою забезпечення виконання рішення та на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника. У ході виконавчого провадження встановлено, що за даними МВС транспортні засоби за боржником не зареєстровані; за інформацією Пенсійного фонду України боржник ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не є пенсіонером, дані про отримання доходів відсутні; відповідно до відомостей ДПС України боржник не перебуває на обліку в органах ДФС, а також відсутня інформація щодо джерел і сум доходів. З метою з'ясування додаткових обставин виконавцем направлено запити до Державної міграційної служби України та Державної прикордонної служби України, за результатами яких встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон боржнику не оформлювався, а дані про перетин державного кордону відсутні. Водночас, згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, за боржником зареєстровано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що стало підставою для накладення арешту на майно.
Правовідносини щодо обмеження у праві виїзду за межі України врегульовані положеннями Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Так, відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.6 ч.1 п.5 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків в ході виконавчого провадження може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ст.19 ч.5 Закону України «Про виконавче провадження», а саме обов'язків: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Положеннями ст.18 ч.3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно ст.441 ч.3 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності та в контексті наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачена можливість застосування юридичних санкцій до боржника-фізичної особи за виконавчим провадженням у вигляді тимчасового обмеження такого боржника у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання боржником зобов'язань за виконавчим документом, а саме за ухилення від виконання, що передбачає обізнаність боржника із наявністю в нього обов'язку виконати певне судове рішення у цивільній справі або рішень інших органів (посадових осіб), які перебувають на примусовому виконанні, зокрема, в державній виконавчій службі, та відсутність об'єктивних причин, які позбавляють боржника можливості здійснити таке виконання зобов'язання. При цьому, під ухиленням в даному випадку слід розуміти будь-які свідомі діяння (дія/бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання ним відповідного свого обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у боржника є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від боржника об'єктивні обставини. Тягар доведення ухиляння боржника покладається на державного/приватного виконавця, який звертається до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Оскільки ж матеріалами подання державного виконавця підтверджуються лише факти існування виконавчого провадження, за яким ОСОБА_1 є боржником, та наявність у боржника невиконаного зобов'язання за виконавчим документом, але не підтверджено жодними належними та допустимими доказами факти повідомлення боржника про існування виконавчого провадження, отримання боржником вимог та викликів державного виконавця, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав вважати доведеним саме факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. На підставі викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність подання державного виконавця, що зумовлює відмову в його задоволені. Крім того, суд звертає уваги, що результатами запитів державного виконавця було з'ясовано відсутність у боржника ОСОБА_1 закордонного паспорту, що ставить під сумнів дієвість такого заходу як обмеження вказаного боржника у праві виїзду за межі України.
На підставі викладеного та керуючись ст.33 Конституції України, ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.313 ЦК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст.18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.247, 258-261, 263, 268, 272, 353, 354, 355, 441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник Ольги Валентинівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника за виконавчим провадженням №79526670 ОСОБА_1 , - відмовити.
Ухвала суду у відповідності до ст.261 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.М. Авраменко