Справа № 503/1871/24
Провадження № 2/503/108/26
Іменем України
13 січня 2026 року м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області:
головуючого судді - Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Поліковської О.І.,
розглядаючи у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, ОСОБА_3 та Комунальна установа «Центр надання адміністративних послуг» про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Кодимської районної ради народних депутатів Одеської області; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку; визнання права власності на земельну ділянку та будівлю гаражу, а також стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до Кодимського районного суду Одеської області з вищевказаним позовом, в якому просить: визнати недійсним та скасувати рішення серії та номер: Б/Н, видавник виконавчий комітет Кодимської районної ради народних депутатів Одеської області від 30.05.1991 року «Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу на ім'я ОСОБА_4 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із закриттям розділу), індексний номер:52453290 від 01.06.2020 року 10:10:14, прийнятим ОСОБА_5 , Сербівської селищної ради Кодимського району Одеської області; скасувати запис від 01.06.2020 року №210831373 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 5122510100:02:003:0529, номер розділу 2816085751225; визнати недійсним, виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0036 га, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер5122510100:02:003:0529; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0033 га, розташовану в АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю гаражу площею 0,0033 га, розташовану в АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну компенсацію в розмірі 500 000 гривень.
В підготовче засідання, призначене на 30.10.2025 року, позивач ОСОБА_1 не з'явилась, подавши до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою (перелом стегна та проведення оперативного втручання). Крім того, позивач просила призначити наступне судове засідання після завершення непрацездатності (з урахуванням необхідності реабілітації). При цьому, нею було надано копію виписки №7821 із медичної карти стаціонарного хворого, в якій було зазначено період лікування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в період часу з 27.09.2025 року по 10.10.2025 року, з рекомендаціями подальшого нагляду у сімейного лікаря.
Вищевказане судове засідання було судом відкладено на 09.12.2025 року.
В підготовче засідання призначене на 09.12.2025 року позивач ОСОБА_1 знову не з'явилась, подавши до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою (перелом стегна та необхідності тривалої реабілітації після перенесеного оперативного втручання). Крім того, позивач просила призначити наступне судове засідання після завершення непрацездатності (з урахуванням тривалого періоду реабілітації після перелому стегна). При цьому, нею було надано суду наступну медичну документацію:копію довідки Амбулаторії загальної практики сімейної медицини м.Біляївка КНП Усатівської сільської ради Усатівського Центру первинної медико-санітарної допомоги від 01.12.2025 року із вказаним діагнозом «закритий перелом правого стегна зі зміщенням уламків» та копію консультаційного висновку спеціаліста КНП Біляївська багатопрофільна лікарня від 01.12.2025 року - «закритий уламковий перелом правого стегна зі зміщенням уламків».
Вищевказане судове засідання було судом відкладено на 13.01.2026 року.
В підготовче засідання призначене на 13.01.2026 року позивач ОСОБА_1 знову не з'явилась, подавши до суду заяву про відкладення розгляду справи, визнавши причину її неявки в судове засідання поважною. Крім того, позивач просила призначити наступне судове засідання після завершення непрацездатності та реабілітації, з урахуванням тримісячного терміну для її фізичного відновлення та зрощення перелому. При цьому, нею було надано суду наступну медичну документацію:копію довідки Амбулаторії загальної практики сімейної медицини м.Біляївка КНП Усатівської сільської ради Усатівського Центру первинної медико-санітарної допомоги від 01.12.2025 року із вказаним діагнозом «закритий перелом правого стегна зі зміщенням уламків», копію консультаційного висновку спеціаліста КНП Біляївська багатопрофільна лікарня від 01.12.2025 року - «закритий уламковий перелом правого стегна зі зміщенням уламків», копію електронного направлення на планове обстеження №2528-7021-0616-0435 від 06.01.2026 року та рентген знімок. При цьому, вищевказана медична документація не містила терміну зрощення перелому, на який посилається позивач.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання також не з'явився, однак через підсистему «Електронний Суд» подав клопотання, в якому просив повернути позовну заяву ОСОБА_1 позивачеві через зловживання процесуальними правами та просив дане питання вирішити у його відсутність.
В підготовче засідання інші учасники цивільного процессу також не з'явились. Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Кодимської міської ради та КУ «ЦНАП» Кодимської міської ради надав до суду заяву, в якій просив судовий розгляд справи проводити за його відсутності.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України особи, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Добросовісність необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 44 ЦПК України).
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №601/485/23 (провадження №14-139цс24).
Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.
Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.
Згідно з частиною п'ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до вимог частини третьої статті 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, виходячи з положень ст. 223, 257 ЦПК, позовна заява залишається судом без розгляду у разі сукупності певних умов, а саме належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового розгляду; позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання; від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
При наявності сукупності зазначених умов, причини повторної неявки у підготовче судове засідання чи у судове засідання позивача, який належним чином був повідомлений про місце і час слухання справи, правового значення не мають.
Поважність причини неявки позивача враховується при першій неявці.
Зважаючи на вказані норми закону та їх роз'яснення слід вважати, що суд при першій неявці позивача позбавлений можливості розгляду справи за відсутності позивача (його представника) у судовому засіданні у випадку належного повідомлення позивача про час та місце судового розгляду та за відсутності його заяви про розгляд справи у його відсутності, натомість взмозі відкласти розгляд справи. При повторній же неявці позивача (його представника) у випадку належного повідомлення про час та місце судового розгляду та за відсутності заяви про розгляд справи у відсутності позивача, суд позбавлений можливості розгляду справи, відкладення розгляду, незважаючи на причини неявки та зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Тобто, позовна заява при повторній неявці у підготовче засідання чи в судове засідання належним чином повідомленого позивача залишається без розгляду незалежно від причин його неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження №11-126заі22.
Тому, слід відзначити, що позивач, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов'язків. Належне повідомлення позивача вдруге поспіль про судове засідання, його неявка у таке, відсутність у справі заяви про розгляд справи за відсутності позивача (частина п'ята статті 223, пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК), позбавляє суд можливості для проведення розгляду справи чи відкладення розгляду справи незалежно від причин неявки, зобов'язуючи залишити позовну заяву без розгляду.
Наслідки, передбачені частиною п'ятою статті 223 ЦПК та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК застосовуються судом в усіх випадках повторної неявки позивача до суду, незалежно від поважності причин його відсутності.
Такий наслідок неявки позивача є імперативним, тобто застосовується в усіх випадках повторної неявки, незалежно від того чи є можливість вирішити спір по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає, що позивач повторно не з'явився до суду, а тому суд уважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою в підготовче судове засідання належним чином повідомленого позивача. Заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача до суду не подавалась.
Згідно правового висновку зазначеного у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року, у справі №465/6555/16-ц «…залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21)».
Крім того, матеріали цивільної справи не містять жодних доказів на підтвердження неможливості участі позивача в судових засіданнях особисто в режимі відеоконференції з власних технічних засобів або через представника. До того ж, позивач 19.02.2025 року подавала клопотання про відкладення розгляду справи з підстав необхідності укладення договору про правничу допомогу з адвокатом, чого так і не зробила. Клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із хворобою до суду не подавала.
Всі ці обставини та постійні неявки позивача у судові засідання, не дивлячись на поважність причини таких неявок, протягом тривалого часу, на думку суду, вказують на бездіяльність позивача як ініціатора подачі позову, та розцінюється судом як зловживання процесуальними правами, що за вищевказаних обставин, надає суду беззаперечні підстави залишити позов без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, ОСОБА_3 та Комунальна установа «Центр надання адміністративних послуг» про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Кодимської районної ради народних депутатів Одеської області; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку; визнання права власності на земельну ділянку та будівлю гаражу, а також стягнення моральної шкоди, слід залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, із наведених вище підстав.
Залишення заяви без розгляду не позбавляє особу права повторного звернення до суду за захистом своїх прав у загальному порядку (частина друга статті 257 ЦПК).
На підставі наведеного, керуючись п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, ОСОБА_3 та Комунальна установа «Центр надання адміністративних послуг» про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Кодимської районної ради народних депутатів Одеської області; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку; визнання права власності на земельну ділянку та будівлю гаражу, а також стягнення моральної шкоди, - залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Т.О. Калашнікова