Провадження № 11-сс/803/197/26 Справа № 183/4/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 січня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, внесеному до ЄРДР за № 62025050020000658 від 18.10.2025 року,-
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, внесеному до ЄРДР за № 62025050020000658 від 18.10.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 січня 2026 року задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 лютого 2026 року включно.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції вказує, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків та відсутні належні докази, які б підтверджували наявність всіх зазначених ризиків. Вказує на відсутність обґрунтованої підозри. Наголошує, що слідчий суддя не врахував наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, постійне місце проживання, а також намір продовжувати військову службу. Зазначає, що судом необґрунтовано прийнято рішення відносно альтернативного запобіжного заходу, а саме застави, що порушує вимоги чинного законодавства. Вважає, що судом було порушено право підозрюваного на справедливий суд. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту або застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч. 2 ст. 422 КПК України колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності сторін, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону на момент розгляду клопотання слідчого судом першої інстанції дотримані.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані в повній мірі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тобто у самовільному залишенню місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, зокрема: допитами свідків, документами та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності. На цій стадії провадження суд не вирішує питання доведеності вини, а лише перевіряє наявність достатніх даних, які вказують на можливу причетність особи до вчинення інкримінованого злочину.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування в судовому засіданні в суді першої інстанції доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Таких даних у матеріалах достатньо, а тому доводи апелянта про відсутність обґрунтованої підозри є необґрунтованими та безпідставними.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів в матеріалах провадження про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки і клопотання слідчого, і оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них.
Слідчим суддею обґрунтовано наявність, наведених в клопотанні слідчого ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 підозрюється в кримінальному правопорушенні, за яке передбачено позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку з чим, усвідомлюючи тяжкість покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Твердження захисника про відсутність такого ризику є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність ризиків, передбачених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не було надано належних доказів на їх підтвердження.
Твердження апелянта про те, що ухвала слідчого судді фактично ґрунтується лише на тяжкості інкримінованого злочину, не відповідає змісту оскаржуваного рішення. Слідчий суддя врахував не лише тяжкість злочину, а й дані про особу підозрюваного, вагомість наданих в клопотанні доказів, вік та стан здоров'я підозрюваного, що у своїй сукупності свідчать про реальність зазначених ризиків. Отже, ці доводи є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, колегія суддів зазначає, що слідчий суддя належним чином перевірив можливість їх застосування та мотивовано дійшов висновку про їх недостатність. Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Таким чином, доводи захисту щодо безпідставності застосування найсуворішого запобіжного заходу є необґрунтованими.
Посилання апелянта на не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді та наголошує, що суд враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні. Оскільки дане питання є правом, а не обов'язком суду, то вимоги апеляційнох скарги в цій частині є необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя повно та всебічно дослідив обставини, належним чином перевірив доводи сторін, правильно застосував норми кримінального процесуального закону, а ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси особи з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, достатність підстав для застосування запобіжних заходів.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У судовому засіданні прокурором доведено, що більш м'який запобіжний захід обраний ОСОБА_7 на даній стадії кримінального провадження не міг запобігти встановленим ризикам, так як перебуваючи під дією іншого більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_7 без будь-яких перешкод міг переховуватися від органів досудового розслідування та суду або чинити вплив на свідків.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Крім того, суд апеляційної інстанції повідомлений, що відносно ОСОБА_7 до Шевченківського районного суду м. Дніпра було скеровано обвинувальний акт та ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 лютого 2026 року ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження військової служби, кримінальне провадження № 62025050020000658 від 18.10.2025 року відносно ОСОБА_7 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, ухвалу слідчого судді суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 січня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, внесеному до ЄРДР за № 62025050020000658 від 18.10.2025 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді