Справа № 747/395/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/376/26
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
25 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 лютого 2026 року,
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.306, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України, - до 04 квітня 2026 року, без визначенням розміру застави.
Також цією ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід, рішення щодо якого в апеляційному порядку не оскаржується.
Місцевий суд вказав, що передбачені ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, до спливу строку тримання ОСОБА_8 під вартою дане кримінальне провадження не завершено, відсутні підстави для заміни останньому раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, тому строк тримання під вартою необхідно продовжити.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду і постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково, продовжити ОСОБА_8 строк тримання під вартою з правом внесення застави як альтернативного запобіжного заходу. Посилається на незаконність тримання під вартою його підзахисного станом на 03.02.2026, так як таке відбувається на підставі ухвал Прилуцького міськрайонного суду від 13.02.2025, 22.07.2025 та 10.12.2025, постановлених неповноважним складом суду. Зокрема, при продовженні ОСОБА_8 запобіжного заходу 13.02.2025 було порушено право обвинуваченого на вільний вибір захисника та безпідставно проведено засідання за участі іншого захисника за призначенням, що також не відповідає положенням Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» та Правилам адвокатської етики. ОСОБА_7 , як захисник, на порушення вимог ст.135 КПК України, не був вчасно повідомлений про розгляд клопотання прокурора від 30.01.2025. Ухвала Прилуцького міськрайонного суду від 13.02.2025 постановлена неповноважним складом суду, оскільки розгляд відбувся у складі двох суддів у зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, тому таке рішення є незаконним. З вказаних підстав ухвали місцевого суду від 22.07.2025 та 10.12.2025 також ухвалені з істотним порушенням Конституції України та норм кримінального процесуального законодавства, тому розгляд клопотання про продовження строку запобіжного заходу є незаконним. Апелянт вказує, що ухвала від 03.02.2026 також постановлена незаконним складом суду, за відсутності головуючої судді, яка перебувала на навчанні, хоча кримінальне провадження за клопотанням ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст.31 КПК України, розглядається колегіально у складі трьох суддів. Посилається на те, що зазначені у клопотанні прокурора ризики не доведені та не обґрунтовані, а обставини, які б свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, відсутні. Вказує, що місцевим судом належним чином не враховано стан здоров'я обвинуваченого, який на даний час значно погіршився; наявність у нього постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків; наявність на утриманні хворої матері, яка потребує стороннього догляду.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене 13 квітня 2023 року до ЄРДР за № 12023270000000090, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309, ч.3 ст.311 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.306, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23.03.2024 до підозрюваного ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який у подальшому неодноразово продовжувався, в тому числі й судом.
Відповідно до ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_8 , місцевий суд зазначив, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309, ч.3 ст.311 КК України, й усвідомлюючи можливість призначення йому реального покарання та його тяжкість, буде намагатися уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду, а також з метою вибудови захисних версій цілком імовірно зможе незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, місце проживання яких їм достовірно відоме; а також зможе вчинити кримінальні правопорушення, пов'язані зі збутом психотропних речовин, оскільки він ніде не працює та не має постійного джерела прибутку, у зв'язку з чим суд правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на необґрунтованість ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, та на відсутність доказів, які обґрунтовують обрання запобіжного заходу та подальше тримання його підзахисного під вартою, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Дані про особу обвинуваченого, на які посилається захисник у своїй апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду з урахуванням вищевказаних обставин.
Доказів того, що обвинувачений ОСОБА_8 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора, матеріали справи не містять.
Крім того, у разі погіршення стану здоров'я та за відсутності можливості проведення лікування в умовах медичної частини слідчого ізолятора обвинувачений може бути направлений до лікувальних закладів міста Чернігова.
Отже, продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_8 , місцевий суд правильно зазначив, що вказані прокурором ризики не зменшились та визнав їх такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, і на даний час вони виключають скасування цього запобіжного заходу та обрання більш м'якого запобіжного заходу, як про це просить захисник.
Разом з тим, згідно з вимогами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Проте, при постановленні оскаржуваної ухвали, місцевим судом не було визначено заставу та не наведено мотивів неможливості її визначення.
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України»).
Крім того, у своїй практиці ЄСПЛ зазначив, що автоматична відмова у заставі в силу закону, без будь-якого судового контролю, несумісна з гарантіями статті 5 §3 Конвенції (рішення у справі "Пірузян проти Вірменії", §105; "S.B.C. проти Сполученого Королівства", §§23-24). Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з'явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (рішення у справах "Тирон проти Румунії", §37; "Смирнова проти Росії", §59; "Пірузян проти Вірменії", §94).
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, ураховуючи вищенаведене та обставини кримінального правопорушення, майновий, сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400,00 грн, зможе достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_8 , а одночасно покладення на нього, у випадку внесення застави, додаткових обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, унеможливить вжиття обвинуваченим будь-яких заходів з метою переховування від органу досудового розслідування та суду, оскільки у випадку порушення встановлених обов'язків, застава звертається в дохід держави, та суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини 7 статті 194 цього Кодексу.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про постановлення оскаржуваної ухвали незаконним складом суду, то колегія суддів, з огляду на рекомендації Верховного Суду у листі за № 1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», вважає, що розгляд питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 двома суддями зі складу законно визначеної раніше колегії суддів, не може свідчити про незаконність судового рішення.
Окрім того, розгляд продовження строку тримання під вартою здійснювався, серед іншого, за участю обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника. Жодного порушення права на захист обвинуваченого, при вирішенні даного питання, колегія суддів не вбачає.
Відтак, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням йому застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 лютого 2026 року щодо ОСОБА_8 - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04 квітня 2026 року, з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400,00 грн., яка може бути внесена як обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок Чернігівського апеляційного суду (UA088201720355249002000083595 в Державній казначейській службі України місто Київ, ЄДРПОУ 42262272, код банку отримувача (МФО) 820172)
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, негайно звільнити з-під варти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов'язки: прибувати до суду, прокурора та слідчого за викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 04 квітня 2026 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'являвся за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4