Номер провадження: 33/813/640/26
Номер справи місцевого суду: 522/19518/25
Головуючий у першій інстанції Іоніді К.В.
Доповідач Артеменко І. А.
23.03.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
особи, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - Миколюк А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Миколюка Антона Петровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП
Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення
17.08.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 426248 за ч.1 ст.130 КУпАП.
За вказаним протоколом 17.08.2025 о 22:57 в м. Одеса, вул. Генуезька, 1Б, гр. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом електросамокатом, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законодавством порядку, із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alkotest 7510, тест 2253, ARLM 0410, результат огляду 0,47‰ (проміле), чим порушила вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 13.02.2026 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Миколюк А.П. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 13.02.2026 і закрити провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Скарга обґрунтована тим, що:
-оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом не повно з'ясовані усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано оцінки доказам;
- судом не враховано, що державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення;
- ОСОБА_1 не була згодна з результатами алкотестера, що підтверджується непідписанням нею акту огляду та поясненнями свідка, допитаного в судовому засіданні, але їй не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я;
- відеозапис носить уривчатий характер, не зафіксовано факт керування транспортним засобом та його зупинки; роз'яснення права на адвоката та право проїхати до медзакладу у разі незгоди з результатами огляду на приладі Драгер;
- в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
До апеляційної скарги додана також заява про поновлення строків, в якій захисник просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 13.02.2026, посилаючись на неотримання стороною захисту судового рішення та оприлюднення його в ЄДРСР лише 18.02.2026, а також відсутність енергоживлення в офісі адвоката з 16.02.2026 по 20.02.2026 по причині масованих обстрілів енергетичної інфраструктури.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Миколюк А.П. підтримали клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги.
Висновки щодо строків на апеляційне оскарження
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Частина 1 ст.268 КУпАП передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
З матеріалів справи встановлено, що справа розглянута місцевим судом 13.02.2026.
Матеріали справи не містять доказів скерування судом на адресу ОСОБА_1 копії судового рішення у виконання вимог ч.1 ст.285 КУпАП.
За інформацією ЄДРСР судове рішення надіслано судом до реєстру 16.02.2026, загальний доступ забезпечено з 18.02.2026.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу захисник Миколюк А.П. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду 24.02.2026.
Таким чином, апеляційна скарга подана поза межами встановленого ст.294 КУпАП строку на апеляційне оскарження, а саме з пропуском строку в 1 день.
Конструкція норми, що закріплена в ч.2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.
Цілісне розуміння положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України дає підстави для висновку, що кожному гарантовано право на ефективні засоби юридичного захисту при реалізації права на апеляційний перегляд справи.
У цьому випадку особі має бути забезпечено умови для належного оскарження судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.
Судом враховано, що для належного обґрунтування апеляційної скарги апелянту необхідно ознайомитись з текстом оскаржуваного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по справі про адміністративне правопорушення регламентовано виключно статтею 294 КУпАП, при цьому законом не встановлено конкретних вимог до такої апеляційної скарги.
Разом з тим, слід врахувати, що згідно з положеннями процесуальних кодексів України однією з обов'язкових вимог до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є наявність в ній обґрунтування незгоди скаржника з висновками оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, для реалізації права на апеляційний перегляд справи особа має подати апеляційну скаргу на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення у встановлений законом строк із зазначенням доводів щодо незгоди із встановленими судом обставинами.
Для обґрунтування незгоди з ухваленим судовим рішенням скаржнику повинні бути відомі встановлені судом обставини та висновки суду. Вказане корелює із пунктом 4 ч.2 ст.283 КУпАП, яким передбачено, що постанова суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.
У пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів скерування місцевим судом копії судового рішення у визначений ч.1 ст.285 КУпАП строк та забезпечення загального доступу в ЄДРСР до судового рішення з 18.02.2026, апеляційний суд вважає, що саме з моменту ознайомлення зі змістом судового рішення сторона захисту мала необхідні засоби для реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. При цьому, приймаються до уваги і посилання захисника на відсутність енергоживлення в офісі з 16.02.2026 по 20.02.2026. Апеляційна скарга та клопотання про поновлення строку надані суду з незначним пропуском строку (1 день).
На підставі наведеного, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення їй строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, захисника в її інтересах, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Слід звернути увагу, що за положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№426248 від 17.08.2025, за яким 17.08.2025 о 22:57 в м. Одеса, вул. Генуезька, 1Б, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом електросамокатом, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законодавством порядку, із застосуванням газоаналізатора Драгер 0410, тест 2253, результат огляду 0,47‰ (проміле), чим порушила вимоги п. 2.9.а ПДР. Вказаний протокол підписано поліцейським та ОСОБА_1 ;
- роздруківкою результатів освідування за допомогою алкотестера «Драгер», відповідно до якої результат огляду склав - 0,47 ‰. Вказана роздруківка, як пояснила ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції, підписана нею;
- відеозаписами з нагрудних портативних відеореєстраторів поліцейських (БК 475752, БК 473677), долученими до матеріалів адміністративної справи, що підтверджують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Зокрема з оглянутих відеозаписів вбачається, що під час спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , яка керувала електросамокатом та була зупинена на тротуарі, у останньої було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або у медзакладі у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 погодилась пройти огляд на місці зупинки. Поліцейським надано водієві новий герметично запакований мундштук на перевірку цілісності, після чого розпаковано мундштук та встановлено у прилад, роз'яснено порядок проходження огляду і проведено процедуру освідування під відеофіксацію. За результатом проходження огляду на газоаналізаторі Драгер у водія встановлена наявність алкоголю на рівні 0,47 проміле. ОСОБА_1 не висловлювала заперечень з приводу результатів огляду. Поліцейським повідомлено щодо складення адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснено права, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи та відсторонено від керування.
- актом огляду, в якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння та результат огляду;
- направленням на огляд до медзакладу від 17.08.2025, в якому зазначені виявлені ознаки сп'яніння та результат огляду, проведеного на місці зупинки;
- довідками, наданими уповноваженою особою ВАП УПП в Одеській області ДПП з відомостями з інформаційного порталу Національної поліції України станом на 17.08.2025, згідно з якими ОСОБА_1 протягом року не піддавалась адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП та отримувала посвідчення водія.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов'язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.9а ПДР).
Вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
Апеляційний суд зауважує, що електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей, на ньому встановлений механізм, за допомогою якого самокат приводиться в рух, а особа, яка ним керує, є водієм у розумінні п.1.10 Правил дорожнього руху. Разом з тим, апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 статусу водія.
Враховано, що презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України. ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнана з Правилами дорожнього руху України (зокрема п.2.9.а).
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція). Приписи Інструкції та Порядку застосовуються у системному зв'язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.
Так, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додано оптичний диск, який містить відеозапис з нагрудних портативних відеореєстраторів поліцейських (БК 475752, БК 473677) щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Судом звернута увага, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечувала факт керування елетросамокатом, погодилась на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки (хоча їй було запропоновано пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі), а після проходження огляду жодним чином не висловила незгоду з результатами тесту, не наполягала на проходженні огляду в медзакладі та підписала відповідну роздруківку.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду про неспроможність доводів сторони захисту щодо незгоди з результатами огляду пройденого на місці, навіть з урахуванням відсутності підпису ОСОБА_1 у акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та щодо порушення працівниками поліції порядку огляду на стан сп'яніння.
Долучені відеозаписи повністю відображають подію, за обставинами якої складено протокол про адміністративне правопорушення у цій справі, є належним доказом, оскільки на них чітко зафіксована процедура проходження водієм огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за його згодою та встановлення факту перебування водія в стані алкогольного сп'яніння. Вказані обставини апелянтом у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер та досліджується у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі.
Слід зазначити, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами. Зокрема, факт керування ОСОБА_1 електросамокатом зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 17.08.2025, який з огляду на положення ст.251 КУпАП, є одним із доказів у справі, та в якому зафіксовано адміністративне правопорушення - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та зазначено про проведення огляду зі згоди водія на місці зупинки у встановленому порядку за допомогою приладу Драгер під відеозапис. При цьому, ОСОБА_1 , будучі ознайомленим із складеним протоколом, не заперечувала факт керування нею транспортним засобом та підписала протокол, хоча не була позбавлена можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважала за потрібні. Судом враховано, що ОСОБА_1 не заперечувала факт керування нею електросамокатом та погодилась, як водій, пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку на місці зупинки, що підтверджується оглянутими відеозаписами.
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю доказів, які є у матеріалах справи, а позиція сторони захисту щодо недоведеності факту керування апеляційним судом розцінюється як обраний спосіб захисту.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок відеофіксації за ч.2 ст.266 КУпАП стосується саме процедури огляду водія на стан сп'яніння, а не моменту руху транспортного засобу (безпосереднього керування ним) чи його зупинки, тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд визнає необґрунтованими.
Висновок поліцейських про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння підтверджується, серед іншого, роздруківкою з Alkotest 7510, прилад ARLM 0410, тест 2253, результат 0,47‰, який підписаний ОСОБА_1 , що підтверджено нею в судовому засіданні апеляційної інстанції, без будь-яких заперечень, а також складеним протоколом про адміністративне правопорушення, в якому ОСОБА_1 не зазначила про свою незгоду з результатами проведеного на місці зупинки огляду.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою та відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.
Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку місцевого суду щодо доведеності вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання апелянта на судову практику в інших справах не має правового значення, оскільки наведені постанови не має відношення до розгляду даної справи за відсутності на території України прецедентного права.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника Миколюка Антона Петровича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника Миколюка Антона Петровича - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А.Артеменко