Справа № 133/4852/25
Провадження №11-кп/801/386/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
25 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12022020000000441, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 25.07.2022 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу підготовчого засідання Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року в частині повернення прокурору для усунення недоліків обвинувального акту по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Київ, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.
Ухвалою підготовчого судового засідання Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 березня 2025 року, з-поміж інших рішень, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022020000000441, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 25.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків.
Приймаючи зазначене рішення місцевий суд виходив з того, що під час підготовчого судового засідання установлено невідповідність обвинувального акта вимогам пункту п'ятого частини другої статті 290 КПК України, оскільки виклад фактичних обставин містить відомості щодо інших конкретних осіб, стосовно яких у цьому провадженні не здійснювалось досудове розслідування та яким у цьому провадженні не висунуто обвинувачення. Такі обставини на переконання суду свідчать про неконкретність висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, що порушує право на захист.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали підготовчого судового засідання Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року в частині повернення прокурору доля усунення недоліків обвинувального акту через істотні порушення кримінального процесуального закону. Просить призначити новий розгляд обвинувального акту у тому ж суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання
Апеляційна скарга мотивована тим, що надісланий до суду обвинувальний акт містить всі відомості, передбачені пунктами першим-дев'ятим частини другої статті 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, до нього доданий реєстр матеріалів досудового розслідування, а також розписки обвинуваченого, захисника про отримання копії обвинувального акта та реєстру. У свою чергу виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України, за яким обвинувачується ОСОБА_7 , містить усі необхідні відомості щодо складу злочину та його кваліфікуючих ознак. При цьому відносно осіб, які зазначені у обвинувальному акті, місцевим судом ухвалено обвинувальний вирок.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги захисника з підстав, викладених в ній та просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, зазначені положення закону місцевим судом не дотримано, а висновки про необхідність повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків не ґрунтуються на законі.
Відповідно до частини четвертої статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, знехтував вказаними вимогами закону, оскільки, зробивши висновок про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК, не навів конкретних і достатніх для цього підстав.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувальний акт, в свою чергу, містить всі відомості, які передбачені пунктами першим-дев'ятим частини другої статті 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив (арк. 3-15), до нього доданий реєстр матеріалів досудового розслідування (арк. 18-24), а також розписки обвинуваченого, захисника про отримання копії обвинувального акта та вказаного вище реєстру (арк. 16-17).
Суд першої інстанції посилається на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам пункту п'ятого частини другої статті 291 КПК України, оскільки виклад фактичних обставин містить відомості щодо конкретних осіб, стосовно яких у цьому провадженні не здійснювалось досудове розслідування та яким у цьому провадженні не висунуто обвинувачення.
Однак суд апеляційної інстанції, враховуючи як вимоги національного законодавства, так і положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, не погоджується з такими висновками місцевого суду.
Згідно з пунктом пятим частини другої статті 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Верховний Суд України у постанові № 5-328кс-16 від 24 листопада 2016 року, аналізуючи зазначену норму виснував, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
- фактичних обставин кримінального правопорушення;
- правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення");
- формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
У частині першій статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до пункту пятого частини другої статті 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
За змістом пункту десятого постанови Пленуму ВСУ № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
ЄСПЛ у справі «Абрамян проти Росії» більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» суд виснував, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у пункті "b" частини третьої статті 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.
Крім того, суд нагадує, що положення пункту "а" пункту третього статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», пункт 52; рішення у справі "І.Н. та інші проти Австрії", пункт 34).
Ознайомившись з обвинувальним актом та проаналізувавши його зміст, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини кримінальних правопорушень викладено послідовно і зрозуміло. В обвинувальному акті розкрито подію кримінального правопорушення, як їх встановив прокурор, з зазначенням як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, кваліфікуючих ознак.
Дійсно, як пояснює прокурор в апеляційній скарзі, в обвинувальному акті зазначено в чому саме, як встановлено під час досудового розслідування, виразились дії обвинуваченого ОСОБА_7 на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильтства, небезпечного для життя чи здоровя особи, що зазнала нападу, вчиненого організованою групою, в умовах воєнного стану.
При цьому, посилання як сторони захисту, так і суду першої інстанції на те, що стосується ОСОБА_7 безпідставні, оскільки згідно з частини першої статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, в даному випадку ОСОБА_7 , і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта саме йому. Матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виділено в інше кримінальне провадження, у якому відносног цих осіб судом першої інстанції ухвалено обвинувальний вирок.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що зробити висновки про обґрунтованість та доведеність відповідних обставин, які прокурор вважає встановленими відповідно до обвинувального акта, можливо виключно за результатами розгляду його по суті, а критерій "конкретність" в обвинувальному акті стосується не абсолютно усіх обставин, які мають відношення до події правопорушень, а лише тих, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи.
Суд вважає, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Суд установив, що в обвинувальному акті зазначено правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність відповідно до означених фактичних обставин, точне формулювання конкретного кримінального правопорушення.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, в обвинувальному акті в повній мірі відображено формулювання обвинувачення, правову модель кримінального правопорушення з вказівками на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 та містить конкретні вказівки на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні відповідного кримінального правопорушення.
Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено таких недоліків обвинувального акта, які є суттєвим порушенням прав особи, а також не дозволяють суду визначити межі обвинувачення, в яких має бути розглянуто кримінальне провадження, тобто унеможливлюють призначення справи до розгляду.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що саме за результатами судового розгляду шляхом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, можливо буде зробити висновок про доведеність чи безпідставність висунутого обвинувачення, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що обвинувачення як складова частина обвинувального акта, яке лише підлягатиме доведенню під час судового розгляду, не завжди може бути остаточним на момент надходження обвинувального акта до суду, оскільки відповідно до приписів статей 338, 339, 340 КПК України під час або в результаті судового розгляду прокурор може як змінити обвинувачення чи висунути додаткове, так і відмовитись від підтримання державного обвинувачення.
Безпідставне ж повернення обвинувального акта прокурору призводить до порушення судом першої інстанції вимог статті 28 КПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків кримінального провадження.
Виходячи зі змісту та трактування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, остання гарантує винесення судового рішення протягом розумного терміну, встановивши тим самим межу стану невизначеності, в якому знаходиться та чи інша особа через пред'явлення їй кримінального обвинувачування. Кінцевим моментом стану невизначеності є момент вступу вироку чи рішення у законну силу чи зняття обвинувачення (закриття кримінальної справи).
Так, у групі справ проти України Європейський Суд визнав порушення "розумного терміну" саме у зв'язку з направленням справи на додаткове розслідування ("Айбабін проти України", "Лопатін та Медведський проти України", "Білий проти України" та інших).
На переконання суду, за таких обставин саме розгляд даного кримінального провадження по суті обвинувачення судом першої інстанції та прийняття за результатами розгляду відповідного судового рішення сприятиме виконанню завдань кримінального провадження, якими, згідно із статею 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Натомість безпідставне повернення обвинувального акта прокурору ініціює продовження діяльності органів досудового розслідування з обґрунтування обвинувачення, створює додаткові можливості для доведення винуватості особи, що жодним чином не сприяє дотриманню таких засад кримінального провадження, як рівність та змагальність сторін.
За таких обставин, висновки суду про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону суд вважає помилковими, а прийняте судом першої інстанції рішення про повернення прокурору обвинувального акта у порядку, передбаченому пункту третього частини третьої статті 314 КПК України, безпідставним.
За змістом статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У зв'язку з безпідставним поверненням прокурору обвинувального акта суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Оскільки наведених вище вимог не було дотримано, а в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених статею 415 КПК України, не входять істотні порушення кримінального процесуального закону, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із загальних засад кримінального провадження ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу підготовчого судового засідання Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року в частині повернення прокурору доля усунення недоліків обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12022020000000441, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 25.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України скасувати через істотні порушення кримінального процесуального закону.
Призначити новий розгляд обвинувального акту у тому ж суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: