Єдиний унікальний номер 741/460/26
Провадження № 1-кс/741/52/26
м. Носівка 25 березня 2026 року
Слідчий суддя Носівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчого СВ ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026270420000043 від 23 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
25 березня 2026 року від слідчого надійшло зазначене клопотання, яке мотивоване тим, що у провадженні слідчого відділення ВП №4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026270420000043 від 23 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23 березня 2026 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на пляжі річки Носівочка поблизу будинку № 45, по вулиці Центральна м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області разом із своїм знайомим ОСОБА_7 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з особистих мотивів з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , в ході бійки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ножем наніс останньому проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини, колото-різану рану правого плечового суглобу, множинні колото різані поранення обох стегон та лівої гомілки, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
23 березня 2026 року о 23 годині 05 хвилин ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
24 березня 2026 року ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:
- протоколами огляду місця події;
- довідкою лікаря КНП «Носівська міська лікарня ім. Ф.Я. Примака»;
- протоколами допиту свідків;
- протоколом затримання ОСОБА_6 .
Слідчий встановив наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому з метою запобігання їм, просив обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, оскільки більш м'які запобіжні заходи застосовані до підозрюваного, не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків по запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, які у ньому зазначені, та просив його задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 зазначив, що він заперечує, щоб йому обрали запобіжний захід у виді тримання під вартою, просив обрати йому домашній арешт. ОСОБА_6 стверджував, що був тверезий, діяв з метою захиститися, завдавав ударів кулаками та ножем, яким нарізали продукти. Він (підозрюваний) вважає, що між ними виникли неприязні відносини через те, що саме йому ( ОСОБА_6 ) у той день доручили нести хрест на похоронах товариша. ОСОБА_8 вів себе неадекватно, розпочав бійку, вибив йому ( ОСОБА_6 ) вставні зуби, ображав усіх присутніх нецензурними словами, порізав собаку, яка кинулась захищати його (підозрюваного). ОСОБА_8 сидів на ньому ( ОСОБА_6 ) завдавав ударів по голові. Він ( ОСОБА_8 ) перестав завдавати ударів, після колотого поранення у живіт. Після приїзду карети швидкої допомоги він (підозрюваний) допоміг завантажити потерпілого у автомобіль. Він (підозрюваний) у порядку ст. 89 КК України несудимий, фактично проживає у селі Киселівка, веде господарство, доглядає баранів, кіз, утримує коня, кролів, гусей. Він ( ОСОБА_6 ) є інвалідом третьої групи загального захворювання, має у власності мийку, яку здає в оренду. Веде власний блог, допомагає з реабілітацією особам, які хворі на ДЦП.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, просила обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилалася на те, що у підозрюваного міцні соціальні зв'язки, він має батька, матір, має місце проживання, утримує господарство.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 3 та п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. Обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа не має постійного місця проживання, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
В обґрунтування заявленого клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий зазначає, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, усвідомивши тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чинити вплив на свідків у кримінальному провадженні для зміни та надання ними додаткових показань з метою уникнення покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він ( ОСОБА_6 ) підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, офіційного місця роботи та іншого постійного джерела доходів не має, не одружений, що свідчить про можливість вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать: 1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Оцінюючи доводи про необхідність застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та продовження вчинення кримінального правопорушення слідчий суддя констатує, що не доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом.
Слідчий суддя вважає, що застосування відносно ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує ступінь втручання у права і свободи підозрюваного. Матеріали надані учасниками не містять об'єктивних даних про неналежну процесуальну поведінку ухилення ОСОБА_6 від явки до органу досудового розслідування.
Незважаючи на тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_6 винуватим, в сукупності з даними, що його характеризують, та обмеженнями переміщення осіб по території України через оголошений військовий стан, з огляду на фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, ризик можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду дійсно існує, але йому цілком можна запобігти шляхом обрання більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж про це просить сторона обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя вважає, що незважаючи на доведеність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням характеру обвинувачення, обставин кримінального правопорушення, проведених слідчих дій, тяжкості покарання в співставленні з характеризуючими даними ОСОБА_6 , буде достатнім та правомірним застосування до нього домашнього арешту та встановленням ряду обов'язків, в тому числі і забороною на спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Факт перебування підозрюваного під домашнім арештом із забороною у певний період доби залишати місце проживання не перешкодить у встановленні всіх вказаних у клопотанні слідчого обставин.
Самі лише обставини вчинення кримінального правопорушення та тяжкість можливого покарання, не є тими виключними обставинами, які свідчать, що підозрюваному має бути обраний найсуворіший вид запобіжного заходу, за умови, що інший більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти всім встановленим ризикам.
Частиною 4 статті 194 КПК України передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні доказів, характеризуючих даних відносно підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що саме така міра запобіжного заходу, як домашній арешт, є на даній стадії досудового розслідування обґрунтованою.
На виконання вимог ч. ч. 4, 5 ст. 181 КПК України орган поліції за місцем проживання повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому; працівники відділу поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 196-197, 202, 309, 372 КПК України,
постановив:
У задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчого СВ ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Носівка Чернігівської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною ОСОБА_6 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 год по 06:00 год ранку наступного дня, окрім випадків звернення за невідкладною (екстреною) медичною допомогою особисто чи перебування в укриті цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23 травня 2026 року, включно.
Визначити строк дії ухвали про запобіжний захід у вигляді домашнього арешту 2 місяці, тобто до 23 травня 2026 року, включно в межах строку досудового розслідування.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у визначений час;
- не залишати зареєстроване місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, у всіх випадках, крім спільної участі у слідчих та процесуальних діях;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
У разі не виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до СВ ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1