Справа № 583/1052/26
3/583/481/26
Іменем України
26 березня 2026 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сидоренко Р.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Головного Управління державної податкової служби у Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої магазин «ПИВКО» - завідуючою, проживає АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 155 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив :
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 100/18-28-07-06 від 16.02.2026 при проведенні фактичної перевірки 16.02.2026 р. об 11.00 год. приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » кафетерію за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено, що ОСОБА_1 вчинила порушення встановленого законодавством порядку проведення розрахунків за товари, а саме: встановленого законодавством порядку проведення розрахунків без створення та видачі розрахункових документів встановленої форми та змісту - без зазначення в касових чеках найменування товарів, які реалізує ФОП. Чим порушено пп 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На обґрунтування винуватості ОСОБА_1 інспектор посилається на акт фактичної перевірки від 16.02.2026, у якому зазначено про те, що при перевірці електронних копій розрахункових документів - фіскальних касових чеків до програмного реєстратора № 3001097069 встановлено, що у період з 18.10.2025 по 04.11.2025 ФОП ОСОБА_2 проводились розрахункові операції при продажу тютюнових виробів без створення, а як наслідок без видачі розрахункових документів встановленої форми та змісту на загальну суму 4882,00 грн. - в касових чеках РРО не зазначено найменування товару, що реалізовано.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що виходячи із викладених у протоколі обставин їй не зрозуміло за які саме факти вона притягується до відповідальності.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч. 2 ст. 7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
В п. 44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30.09.2010 року суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
За приписами ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ч. 1 ст. 155-1 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за Порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені дата і час його вчинення.
Також у протоколі не зазначено при перевірці якого саме документу буди виявлені вказані невідповідності, тобто за вчинення безпосередньо яких правопорушень притягується до відповідальності ОСОБА_1 .
Вказані обставини прямо суперечать принципу правової визначеності.
ЄСПЛ зазначає, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п.33рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Дані про подію (дату та час, опис документу, в якому виявлені невідповідності) є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов'язковому доказуванню.
Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі складу адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів та дозволяє суду належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, скоєння яких не охоплено суттю адміністративного правопорушення зазначеного в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.
Таким чином, за відсутності у протоколі відомостей щодо конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 у відповідності з діяннями, які викладені у диспозиції ч. 1 ст. 155-1 КпАП України, неможливо встановити фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення та наявність у її діях складу, а саме об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.
Уповноважений орган (суддя) розглядає справу в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення, тому важливим є зміст цього документу, зокрема, викладення обставин вчиненого правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Так, згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Отже, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КпАП України.
Згідно з ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Під час судового розгляду встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 155-1, ст.ст. 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Постановив :
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155 1 Кодексу України, закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко