Справа № 598/2659/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/164/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
25 березня 2026 р. м.Тернопіль
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 . У кримінальному провадженні № 12025216030000211 від 04.01.2025 р.,
Збаразьким районним судом Тернопільської області розглядається об'єднане кримінальне провадження №598/2659/24 про обвинувачення ОСОБА_7 за ст.126-1, ч.4 ст.185, ст.390-1 КК України.
Ухвалою Збаразького районного суду від 12 березня 2026 року задоволено клопотання начальника Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 та застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у сумі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень, строком до 12 травня 2026 року, включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду кримінального провадження у суді обвинувачений ОСОБА_7 протягом тривалого періоду часу ухилявся від явки до суду, був відсутній за місцем проживання, нема стійких соціальних зв'язків та самовільно залишив місце військової служби, а тому застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі судового розгляду такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право обвинуваченого на особисту свободу та недоторканість.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вказує, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки постановлена з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та стандартів Європейського суду з прав людини.
Сторона захисту вважає, що суд першої інстанції, обираючи найсуворіший запобіжний захід, формально послався на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, такі ризики є надуманими та не підтверджені належними доказами.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду на підставі попередніх неявок у судові засідання, оскільки неявка ОСОБА_7 не була проявом умисного ухилення від суду, а викликана сукупністю об'єктивних обставин, які суд першої інстанції належним чином не дослідив та безпідставно витлумачив проти нього.
Окрім цього, вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався на тяжкість пред'явленого обвинувачення як на підставу для застосування тримання під вартою.
Зазначає, що судом не доведено, що більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, домашній арешт, застава, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник вважає, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою із заставою у розмірі 133 120 гривень є незаконним, необґрунтованим та занадто суворим, оскільки під час розгляду клопотання суд дав правильну оцінку наявним у справі обставинам, залишивши поза увагою ставлення ОСОБА_7 до злочинів, через що дійшов хибного висновку про необхідність застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Просить скасувати ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 , та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Одночасно апелянт просить поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки такий строк було пропущено з поважних причин. Зокрема, після постановлення оскаржуваної ухвали у сторони захисту була відсутня об'єктивна можливість своєчасно узгодити правову позицію та належним чином підготувати й подати апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід; міркування прокурора, який вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою і тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги адвоката обвинуваченої; дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті протягом п'яти днів з дня її оголошення.
За змістом ч. 1 ст. 117 КПК строк виконання процесуальних дій може бути поновлений в тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Поважними причинами є ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Відтак, враховуючи, що захисником пропущено незначний термін для подання апеляції, апеляційний суд вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження поновленню.
Висновок, викладений в ухвалі Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року щодо підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону, а при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не допустив таких порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для його скасування.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.4 ст.185, ст.390-1 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, яке за ступенем тяжкості є тяжким злочином.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Окрім того, згідно рішення ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо оскаржуваного апелянтом рішення місцевого суду, дає підстави колегії суддів для висновку, що на даній стадії кримінального провадження, при вирішенні питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано як прокурором, який звернувся до суду з відповідним клопотання, так і судом, яким обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Також судом правильно враховано конкретні обставини справи, характер та обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 діяння, як воно сформульоване у обвинуваченні.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що наведені обставини свідчать про наявність обґрунтованого ризику, передбаченого п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає вагу, що згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким і передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Крім того, як слідує з матеріалів провадження, ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2026 року обвинуваченого ОСОБА_7 , з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, було оголошено в розшук, оскільки що під час розгляду кримінального провадження у суді обвинувачений ОСОБА_7 протягом тривалого періоду часу ухилявся від явки до суду, не повідомляв суд про причини своєї неявки в судові засідання, був відсутній по місцю проживання, не має законних джерел отримання доходу, стійких соціальних зв'язків, самовільно залишив місце служби та на даний час на службі в Збройних Силах України не перебуває.
За наведених обставин, а також враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , який 02.12.2025 будучи належним чином повідомлений про день та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки; ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 02.12.2025 року, 12.12.2025 року, 14.01.2026 року про привід обвинуваченого ОСОБА_7 в судові засідання на 12.12.2025 року, 14.01.2026 року, 17.02.2026 року в приміщення Збаразького районного суду Тернопільської області, які не були виконані та ОСОБА_7 не був доставлений в судові засідання через відсутність обвинуваченого за місцем проживання; ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 17.02.2026 року якою обвинуваченого ОСОБА_7 оголошено в розшук, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Таким чином, судом встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК), на який вказує прокурор у своєму клопотанні та про який об'єктивно свідчить процесуальна поведінка обвинуваченого щодо неявки в судові засідання, призначені в приміщенні суду першої інстанції.
На думку колегії суддів, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, характер та тяжкість інкримінованих злочинів, а також всі обставини справи, з якими закон пов'язує вирішення такого питання.
Що стосується доводів апелянта на те, що неявка була зумовлена сукупністю об'єктивних обставин, то такі є необґрунтованими, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неприбуття до суду стороною захисту не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції. Самі по собі такі твердження мають формальний характер і не спростовують встановлених судом обставин.
Застосувавши до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд при розгляді клопотання прокурора у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, врахувавши конкретні обставини кримінального провадження, також дійшов правильного висновку щодо необхідності визначення обвинуваченому ОСОБА_7 застави в розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень, яка достатньою мірою, у разі її внесення, гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Таким чином, порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції яку оскаржує сторона захисту, по справі не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав до її скасування, про що ставлять питання апелянти, не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Поновити адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді