Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/170/26
Провадження № 3/670/32/26
26 березня 2026 року селище Віньківці
Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Мамаєв В.А., розглянувши матеріали, які надійшли із сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Майдан Карачієвецький Віньковецького району Хмельницької області, громадянина України, не одруженого, на утриманні троє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 08.03.2026 року серії ВАД № 271879, 08.03.2026 року близько 19:00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_4 в присутності неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а саме дії психологічного характеру, які полягали у образах нецензурною лайкою, принижуванні, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров'ю потерпілих, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16.03.2026 року головуючим суддею у вказаній справі визначено Мамаєва В.А. (справа № 670/170/26).
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 08.03.2026 року серії ВАД № 271877, 08.03.2026 року близько 19:00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно цивільної дружини ОСОБА_4 , яке виразилось у образах нецензурною лайкою, принижуванні, у зв'язку з чим потерпілій ОСОБА_4 завдано шкоди психічному здоров'ю, чим порушив п. 14 ч. 1 ст. 1 закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Віньковецького районного суду Хмельницької області від 16.03.2026 року головуючим суддею у вказаній справі визначено Мамаєва В.А. (справа № 670/171/26).
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав та пояснив, що жодного домашнього насильства він відносно цивільної дружини не вчиняв та її не обзивав нецензурними словами. Діти також свідками такого факту не були. Навпаки 08.03.2026 року зранку він пішов обходити домашнє господарство та до нього підійшла ОСОБА_4 , яка почала його обзивати нецензурними словами. Він у відповідь її не обзивав, а сів у автомобіль і сидів там, доки ОСОБА_4 пішла у Віньківці. Ввечері ОСОБА_4 повернулась та знову почала сваритися з ним та викликала працівників поліції. Жодних нецензурних слів відносно ОСОБА_4 він не вживав і не принижував її.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що її чоловік ОСОБА_1 08.03.2026 року на подвір'ї вживав відносно неї нецензурну лайку в присутності дітей. Тому вона викликала працівників поліції.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні відмовився надавати будь-які пояснення стосовно батьків.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 08.03.2026 року була у хаті та не чула сварки між батьками.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 08.03.2026 року батько ОСОБА_1 до матері ОСОБА_4 нецензурними словами не сварився і ніяких погроз не вчиняв, навпаки мати сварилася до батька.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 в присутності дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 психологічного насильство, що включає словесні образи, погрози, приниження, та завдання шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_4 як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються поясненням неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , який заперечує вчинення батьком психологічного насильства відносно матері та поясненням неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 , яка не чула і не бачила сварки батьків.
В силу ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєв проти Росії» від 30.05.2023 року, згідно якого у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 04/8036/16-а.
З наведеного вбачається, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, а навпаки це спростовується поясненням ОСОБА_1 та неповнолітніх потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. №475/97-ВР ратифіковано вказану Конвенцію.
Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Лучанінова проти України» від 09.06.2011р. та «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальним для цілей застосування Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Тому норми Конституції України щодо презумпції невинуватості необхідно застосувати і при розгляді справ про адміністративне правопорушення.
З огляду на презумпцію невинуватості, особа яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки інше не буде доведено в установленому законом порядку, а всі сумніви повинні трактуватися на корись особи.
Діяння повинно містити усі ознаки складу правопорушення, за відсутності хоча б однієї ознаки вважається відсутнім склад адміністративного правопорушення у цілому.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Таким чином в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а отже справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 36, 173-2, 247, 251, 283-285 КУпАП, ст. 62 Конституції України,
Справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (справа № 670/170/26) та за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа № 670/171/26) об'єднати в одне провадження та об'єднаній справі присвоїти № 670/170/26.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити за відсутності у його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Віньковецький районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.А. Мамаєв