Справа № 458/182/26
1-кп/458/58/2026
26.03.2026 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5
представники потерпілого та
цивільного позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2026 за № 12026141340000013, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижня Яблунька Турківського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, одружений, не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 19.02.2026 приблизно в період з 14:00 год. по 15:10 год., з метою незаконної порубки дерев, будучи в лісовому масиві обходу № 3, кварталу № 6, виділу № 12 Надсянського лісництва Регіонального ландшафтного парку «Надсянський», Турківського ДЛГП «Галсільліс», що знаходиться на території Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області і відноситься до природно-заповідного фонду, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, умисно, з корисливих мотивів, незаконно зрізав дворучною пилою, шляхом відокремлення стовбура від кореня, одне сухостійне дерево породи «Смерека», загальною кубомасою 1,0 м?, чим завдав матеріальну шкоду інтересам держави розміром 78 246 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 246 КК України - незаконну порубку дерев, вчиненій на території природно-заповідного фонду.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі. Пояснив, що 19.02.2026 після обіду між 14:00 та 15:00 год., взявши пилу, пішов до лісу неподалік с. Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області, де зрізав одне сухостійне дерево породи «Смерека» для опалювання житлового будинку, оскільки в нього скрутне матеріальне становище. Зрубане дерево розрізав на дві частини, стягнув у долину в сторону села. В даний час розуміє, що вчинив незаконну порубку дерева, що це було на території природо-заповідного фонду. У вчиненому щиро розкаявся, жалкує про такі свої дії, розуміє, що це незаконно, більше подібного вчиняти не буде, готовий понести покарання. Цивільний позов визнав, зазначив, що частково відшкодував завдану шкоду, а саме 1000 грн. Пояснив, що ніде не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з яких дочка хворіє, а тому не має можливості одразу сплатити усю суму позову. Просив призначити інше мінімальне покарання за ч. 3 ст. 246 КК України і надати йому випробувальний термін.
Представники потерпілої особи та цивільного позивача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судовому засіданні не заперечили обставин вчиненого злочину, які викладені в обвинувальному акті. З урахуванням того, що обвинувачений частково відшкодував завдану шкоду, а саме 1000 грн, просили стягнути з нього відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 77 246,00 грн. Щодо міри покарання обвинуваченому прелдставник потерпілого ОСОБА_7 поклався на розсуд суду.
Суд з'ясував, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, не оспорював і правильно розуміє зміст цих обставин. Також повністю визнав цивільний позов.
Прокурор, представник потерпілого також не оспорювали фактичні обставини, при яких вчинено кримінальне правопорушення. Сумнівів у добровільності такої позиції учасників судового провадження в суду немає.
Відтак, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечили проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.
Здійснивши допит у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, досудову доповідь, матеріали цивільного позову, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України - незаконній порубці дерев, вчиненій на території природно-заповідного фонду, доведена повністю.
Відповідно до положень ст. 50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 246 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, яке в свою чергу знайшло прояв у тому, що обвинувачений дійсно жалкує про вчинене, негативно оцінює свої злочинні дії та їх наслідки, усвідомлює незаконність своїх дій, готовий понести покарання призначене судом, повністю визнав цивільний позов, частково відшкодував завдану матеріальну шкоду; активне сприяння розкриттю злочину, так як обвинувачений надавав правдиві показання, під час слідчого експерименту розповів та показав як вчиняв кримінальне правопорушення, видав незаконно зрубане дерево, ручну пилу.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.
Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого суд бере до уваги, що ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з яких дочка хворіє, не працює.
Приймаючи судове рішення про міру покарання обвинуваченому, суд також враховує досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_5 від 18.03.2026, яка складена в.о. начальника Самбірського РС №2 філії ДУ "Центр пробації" у Львівській області ОСОБА_8 .
Так, досудовою доповіддю надано обвинуваченому соціально-психологічну характеристику, встановлено середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб. З урахуванням інформації, що характеризує обвинуваченого за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, вік, відносин у суспільстві, результатів оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.
З урахуванням усіх обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції ч. 3 ст. 246 КК України у виді позбавлення, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень і не знаходить підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Виходячи зі змісту ст. 75 КК України, її положення застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.
Також згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Суд також зазначає, що врахування тяжкості, ступеня суспільної небезпеки злочину, як підстави для посилення кримінальної відповідальності поза зв'язком з іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов'язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.
Вирішуючи питання про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, обставини вчинення злочину, зокрема, що обвинувачений вчинив незаконну порубку одного сухостійного дерева, злочин вчиняв з метою заготівлі дров для опалювання житла, поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, а саме, те, що обвинувачений не перешкоджав досудовому розслідуванню, брав участь в усіх слідчих діях, не заперечував проти своєї причетності до події злочину, видав знаряддя вчинення злочину, те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, наявні позитивні особистісні характеристики обвинуваченого, те, що він офіційно не працевлаштований, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, з яких одна дитина хворіє, сктурне матеріальне становище, його належну процесуальну поведінку під час судового провадження, середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України.
Щодо цивільного позову.
Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування шкоди в розмірі 78 246 грн завданої державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з таких мотивів та норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України).
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).
При цьому, суд керується відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).
З урахуванням того, що обвинувачений добровільно відшкодував цивільному позивачу завдану шкоду в сумі 1000 грн, що підтверджено квитанцією до платіжної інструкції від 06.03.2026, представник цивільного позивача ОСОБА_6 у зв'язку з цим у судовому засіданні просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь цивільного позивача завдану шкоду в розмірі 77 246,00 грн., про що була також подана відповідна (уточнена) позовна заява.
Враховуючи те, що під час судового розгляду кримінального провадження було доведено протиправні винні дії обвинуваченого, наслідки цих дій у вигляді завданої шкоди державі в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області та причинно-наслідковий зв'язок між такими діями та наслідками, те, що обвинувачений добровільно завдану шкоду повністю не відшкодував, тому суд дійшов висновку, що пред'явлений позов є підставним, такий підлягає до задоволення, а тому з обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області завдану шкоду в розмірі 77 246,00 грн.
Щодо речових доказів.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено, зокрема, основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є предметом кримінального правопорушення та знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Беручи до уваги те, що обвинувачений незаконно використав свою ручну дворучну пилу як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, кримінальне правопорушення скоєно умисно, тому відповідно до вимог ст. 96-1, 96-2 КК України, необхідно застосувати спеціальну конфіскацію до вказаного речового доказу, шляхом примусового безоплатного вилучення такого у власність держави.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази: один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 4 м 80 см, діаметром в грубшому кінці - 47 см; один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 4 м 30 см, діаметром в грубшому кінці - 29 см, - необхідно повернути Турківському ДЛГП «Галсільліс».
Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експерта для проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 25.02.2026 № СЕ-19/109-26/2565-ФХЕД в розмірі 1782,80 грн підлягають до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК України).
Оскільки суд вже дійшов висновку про спеціальну конфіскацію ручної дворучної пили, тому арешт накладений на неї ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 24.02.2026 скасуванню не підлягає.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 24.02.2026 на один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 4 м 80 см, діаметром в грубшому кінці - 47 см; один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 4 м 30 см, діаметром в грубшому кінці - 29 см - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100, 127, 128, 174, 373, 374, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України наступних обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Задоволити цивільний позов Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (UA508999980333139331000013917, код ЄРДПОУ 38008294, МФО 899998, одержувач Боринська територіальна громада Львівської області, банк - Казначейство України) завдану шкоду в розмірі 77 246,00 грн (сімдесят сім тисяч двісті сорок шість гривень).
Застосувати спеціальну конфіскацію до речового доказу - ручної дворучної пили, яка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, шляхом примусового безоплатного вилучення такої у власність держави.
Речові докази - один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 4 м 80 см, діаметром в грубшому кінці - 47 см; один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 4 м 30 см, діаметром в грубшому кінці - 29 см - повернути Турківському ДЛГП «Галсільліс».
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 24.02.2026 на ручну дворучну пилу - залишити без змін.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 24.02.2026 на один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 4 м 80 см, діаметром в грубшому кінці - 47 см; один сортимент дерева породи «Смерека» довжиною 4 м 30 см, діаметром в грубшому кінці - 29 см - скасувати.
Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 25.02.2026 № СЕ-19/109-26/2565-ФХЕД в розмірі 1782,80 грн (однієї тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 80 копійок).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 26.03.2026.
Суддя ОСОБА_1