Справа № 489/2636/26
Провадження № 1-кс/489/1820/26
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
26 березня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого стосовно невнесення відомостей до ЄРДР,
встановив:
26.03.2026 до слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого стосовно невнесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви 02.03.2026 про вчинення кримінальних правопорушень.
Ознайомившись зі скаргою та доданими до неї матеріалами, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Кримінальним процесуальним кодексом України слідчому судді надано повноваження розглянути скаргу, повернути її або відмовити у відкритті провадження за скаргою.
За змістом п.2 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Кримінальним процесуальним законодавством у більшості випадків визначено, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 2 ст. 132,ч. 1 ст. 184,ч. 1 ст. 192,ч. 2 ст. 199,ч. 1 ст. 201,ч. 3 ст. 244,ч. 10 ст. 290 КПК).
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Виходячи із засади законності кримінального провадження, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора мають розглядатись слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
З доданих до скарги матеріалів, судом встановлено, що заява ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення від 14.12.2025 була адресована Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Миколаєві.
Із заяви ОСОБА_2 вбачається, що протиправні, на його думку, діяння були вчинені службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 та членами ВЛК при вказаному органі на території м. Одеси.
Натомість, скаржник звернувся до слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва зі скаргою на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, допущену ТУ ДБР у м. Миколаєві, якому, згідно зі скаргою, була подана відповідна заява про кримінальне правопорушення.
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державне бюро розслідувань», систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.
Отже, ТУ ДБР у м. Миколаєві, юридична адреса місцезнаходження якого розташована в Центральному районі м. Миколаєва, не є органом досудового розслідування, а має у своєму складі три окремі слідчі відділи, до повноважень яких і належить розгляд заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та здійснення досудового розслідування після внесення відомостей до ЄРДР.
В ухвалі Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.03.2026, на яку посилається скаржник, йому також було роз'яснено, що скарга має розглядатися слідчим суддею за місцем знаходження органу досудового розслідування.
Так, починаючи з 02.09.2021, ТУ ДБР у м. Миколаєві змінило розташування органів досудового розслідування, які поширюють свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську та Одеську області.
Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві на даний час, відповідно до наказу директора Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві №16 від 05.02.2025, знаходиться у м. Миколаєві та підпадає під територіальну юрисдикцію Інгульського районного суду м. Миколаєва.
Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві знаходиться у м. Одеса та підпадає під територіальну юрисдикцію Пересипського районного суду м. Одеси.
Третій слідчий відділ (з дислокацією в м. Кропивницькому) ТУ ДБР у м. Миколаєві, знаходиться у м. Кропивницькому та підпадає під територіальну юрисдикцію Фортечного районного суду м. Кропивницького.
За такого, Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві, до підслідності якого належить розгляд заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, скоєного службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 та членами ВЛК при вказаному органі на території м. Одеси, знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Інгульського районного суду міста Миколаєва, у зв'язку з чим до повноважень слідчого судді вказаного суду не належить вирішення питання щодо оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, допущеної посадовими особами вищевказаного органу.
У матеріалах скарги відсутні фактичні дані, які б підтверджували, що складена ОСОБА_2 заява від 02.03.2026 передана для розгляду саме Першому слідчому відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві, який є органом досудового розслідування, нагляд за рішеннями, діями та бездіяльністю слідчих якого здійснюють слідчі судді Інгульського районного суду міста Миколаєва, внаслідок чого існували б підстави для відкриття провадження за даною скаргою саме вказаним судом.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил підсудності забезпечується також рівність учасників кримінального провадження перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законний суд, тобто права будь-якої особи знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно неї судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Важливість суворого дотримання правил підсудності підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, з пункту 24 рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 вбачається, що «Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Таким чином, системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства України в поєднанні з практикою ЄСПЛ вказує на те, що кримінальне провадження може здійснювати лише суд, до підсудності (юрисдикції) якого воно належить.
За наведеного, скарга ОСОБА_2 не підлягає розгляду Інгульським районним судом м. Миколаєва, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність повернення скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України.
Керуючись статтями 9, 26, 304 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого стосовно невнесення відомостей до ЄРДР - повернути особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1