Справа № 487/10913/14-ц
Провадження № 6/487/90/26
26.03.2026 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої по справі судді - Скоринчук К.М.,
при секретарі судового засідання - Карбівничої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення, де стягувачем вказано Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», заінтересованою особою: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєва Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в Миколаївській області,
17 березня 2026 року боржник, ОСОБА_1 , через свого представника за довіреністю ОСОБА_2 звернулася у Заводський районний суд м. Миколаєва з заявою про відстрочення виконання рішення суду, в якій просила суд відстрочити на період дії в Україні воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2015 року у справі № 487/10913/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка також представляє свої та інтереси дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва, про виселення.
У заяві представник боржника зазначив, що на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.04.2015 був виданий виконавчий лист для пред'явлення його на примусове виконання.
09 грудня 2015 року постановою державного виконавця Годун Галини Миколаївни Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 49568316 з виконання названого рішення суду.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2016 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
У заяві вказав, що 05 березня 2026 року головний державний виконавець Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Миколаївської області Чернявська Альона Борисівна винесла постанову № 49568316 про поновлення вчинення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні через втрату чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з 22 червня 2021 року.
Посилаючись на п. 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія, зокрема, статті 40 цього Закону (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), а також дію до нині в Україні воєнного стану, просила відстрочити виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєві від 29.04.2015 про виселення.
З метою розгляду заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суддею, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 435 ЦПК України, було призначено судове засідання, про що повідомлено сторін по справі.
Крім того, задля розгляду заяви суддею був направлений запит до архіву Заводського районного суду м. Миколаєва про витребування матеріалів архівної справи № 487/10913/14-ц.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату та час розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник стягувача, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Шевченко Андрій Олександрович надіслав через підсистему «Електронний суд» заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення, у яких просив відмовити у задоволенні заяви та провести судове засідання у його відсутності.
В обґрунтування заперечень зазначив, що боржником ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки норма Закону України «Про іпотеку», на яку посилається сама заявниця, має імперативний характер та встановлює автоматичну заборону на виселення, та не потребує додаткового підтвердження судом. Також вказав, що боржником, всупереч вимог ч. 3 ст. 435 ЦПК України, не надано жодного доказу на підтвердження підстав для застосування відстрочення виконання рішення, як-то тяжке захворювання, матеріальний стан тощо.
Крім того, відзначив, що заявлена боржницею вимога щодо відстрочення рішення порушує законодавчо встановлений строк можливості такого відстрочення, передбачений ч. 5 ст. 435 ЦПК України, оскільки відстрочення рішення на весь період воєнного стану та 30 днів після нього перевищує встановлений названою статтею строк, який не може перевищувати один рік.
Зауважив, що боржником не надано доказів проживання у спірному майні, що у свою чергу робить «іпотечний захист» безпідставним.
У судове засідання державний виконавець або її представник не з'явилися, причин їх неявки суду невідомі.
Ураховуючи зазначені обставини, суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши надані сторонами заяви та докази, дослідивши матеріали архівної справи та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Положеннями частини 3 статті 435 ЦПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Частиною четвертою 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи-тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Крім того, відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення
Судом встановлено, що 29.04.2015 Заводським районним судом м. Миколаєва було ухвалено рішення у цивільній справі № 487/10913/14-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , яка також представляє свої та інтереси неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва, про виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва, про встановлення факту постійного проживання та сервітуту у користуванні житловим приміщенням неповнолітніх дітей. Згідно з названим рішенням суду позовні вимоги про виселення були задоволені, у задоволенні зустрічних позовних відмовлено. Ухвалено виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28.09.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.04.2015 залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.02.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.04.2015 та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28.09.2015 залишено без змін.
На підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва 10.11.2015 був виданий виконавчий лист № 2/487/864/15, який пред'явлений стягувачем до Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції на примусове виконання та на підставі якого 09.12.2015 було відкрите виконавче провадження № 49568316.
Судовим розглядом також було встановлено, що 13.04.2016 Заводським районним судом м. Миколаєва задоволено заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.04.2015 про виселення, на період дії мораторію, запровадженого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 31.05.2016 апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2016 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28.03.2018 касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2016 та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 31.05.2016 залишено без змін.
27 квітня 2016 року головним державним виконавцем Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області було зупинено виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.
05 березня 2026 року виконавче провадження № 49568316 з примусового виконання виконавчого листа про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 , було поновлено у зв'язку з втратою чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з 22 червня 2021 року.
Звертаючись до суду з заявою про відстрочку виконання рішення ОСОБА_1 посилалася на дію в Україні воєнного стану та положення пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія, зокрема, статті 40 цього Закону (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти).
Ураховуючи аргументи ОСОБА_1 , суд зазначає, що дійсно відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Законами України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Згідно з Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».
З аналізу вказаної норми закону слідує, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» передбачена імперативна норма щодо зупинення дії статті 40 ЗУ «Про іпотеку» (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. А тому звернення до суду не є необхідним для захисту права, оскільки правовідносини не виникають або не можуть бути реалізовані через пряму заборону.
Отже на даний час існують підстави для зупинення виконання рішення суду з прийняттям вказаної норми Закону та після припинення або скасування воєнного стану правила статті 40 Закону України «Про іпотеку» відновлять свою дію без постановлення окремого рішення суду або прийняття окремого закону.
При розгляді заяви щодо відстрочення виконання рішення суду необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, при цьому боржник має довести наявність виключних обставин для відтермінування.
Під час постановлення ухвали суд бере до уваги, що боржником при звернення до суду з заявою про відстрочення виконання рішення не вказано, які саме у неї наявні обставини (як-то хвороба, незадовільне матеріальне становище, наявність утриманців тощо), що істотно ускладнюють виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.04.2015 або роблять його неможливим, оскільки звертаючись до суду з таким клопотанням (заявою) боржниця фактично посилалася лише на норму Закону, який і так має імперативний характер.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що боржник, як сторона виконавчого провадження наділений правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Проте, суду не надано доказів, що остання, як сторона виконавчого провадження, зверталася до державного виконавця з заявами про зупинення виконання рішення суду тощо.
Відповідно до ч. 7 ст. 435 ЦПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви боржника ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення та вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.
Керуючись статтями 260, 435, 353 ЦПК України, нормами Законів України «Про іпотеку», «Про виконавче провадження», суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення, де стягувачем вказано Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», заінтересованою особою: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєва Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в Миколаївській області.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: К.М. Скоринчук