Номер провадження 2/243/1013/2026
Номер справи 243/2112/26
«26» березня 2026 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
з участю: секретаря судового засідання - Чернікової Ю.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат ЯКОВЕНКО Карина Олегівна, до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, за участю третьої особи: Приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області БІГУНА Віталія Валерійовича, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Яковенко К.О. звернулися до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 28 cічня 2026 року приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Бігун В.В. винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: відмовлено спадкоємцю ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який є батьком позивача, що належало померлому майна, а саме - на житловий будинок номер АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю у позивача документів, що підтверджують право власності спадкодавця на зазначений будинок. Вище наведене рішення нотаріального органу перешкоджає позивачу реалізувати право на спадкування майна за законом після смерті батька, а тому позивач звертається до суду з цим позовом.
24 серпня 1966 року Слов'янським районним комунальним господарством було видано ОСОБА_4 (дід позивача) Свідоцтво про право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації права власності - 24.08.1966, запис №1069 в книзі 2, що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» №2180-18/0.45/01 від 03.08.2021, яка була оформлена та видана за запитом позивача.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . Відповідно до записів, що містяться у Домовій книзі, у будинку на момент смерті ОСОБА_4 були зареєстровані та фактично проживали разом з ним: його син, він же батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також дружина та діти батька позивача.
Враховуючи, що спадщина відкривалася після смерті ОСОБА_4 , факт якої відбувся ІНФОРМАЦІЯ_8, тому застосуванню підлягає чинні на той період часу норми законодавства, зокрема правила Цивільного кодексу Української РСР у редакції 1963 року, що регулювали питання спадкування.
На момент смерті ОСОБА_4 його син, батько позивача ОСОБА_3 був зареєстрований та фактично проживав у будинку свого батька, що підтверджується проставленими відмітками про місце реєстрації останнього у домовій книзі на дату смерті його батька, вступив у володіння спадковим майном відповідно до приписів ст. 549 ЦК УРСР, та до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав фактично у будинку, здійснював всі необхідні господарські справи та роботи, що стосувалися будинку.
За своє життя батько позивача, ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 не оформив, з чого слідує відсутність документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на будинок.
03 лютого 2021 року помирає батько позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Померлий ОСОБА_3 був знятий з реєстрації місця проживання у будинку 11.03.2021 року у зв'язку зі смертю, що підтверджується Довідкою №22-15/24-52 від 02.04.2021 наданої відділом з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов'янської міської ради на запит нотаріального органу.
На момент смерті ОСОБА_3 разом з ним були зареєстровані за однією адресою його син, позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дружина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується проставленими відмітками про місце реєстрації у домовій книзі, Довідкою від 08.04.2021 №1516/0876 та Витягом з реєстру територіальної громади №2026/001587235 про місце реєстрації позивача (копії документів додаються).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з частинами 1, 3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
06 липня 2021 року за поданою ОСОБА_2 заявою про прийняття спадщини, нотаріальним органом була заведена спадкова справа №206/2021 щодо майна померлого ОСОБА_3 . Крім того, в процесі подання відповідних документів нотаріальному органу мати позивача, ОСОБА_5 в межах спадкової справи №206/2021 та у порядку частини 3 статті 1274 ЦК України відмовилася від прийняття спадщини після смерті чоловіка на користь їх сина, позивача ОСОБА_2 , про що подала до нотаріального органу відповідну заяву, яка зберігається в матеріалах спадкової справи.
Заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 від інших спадкоємців подано не було. Вищенаведене свідчить про той факт, що позивач є єдиним спадкоємцем на майно за законом, що належало його померлому батькові та який прийняв таке майно в порядку, передбаченому частиною 3 статті 1268 ЦК України.
За таких обставин, що не залежать від волі та дій позивача, та враховуючи що у спадкоємця відсутня можливість отримати будь-які інші правовстановлюючі тощо документи на спадкове майно, позивач не може оформити своє спадкове право і право власності в нотаріальному порядку, а тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на будинок померлого ОСОБА_3 .
Підсумовуючи, позивач ОСОБА_2 та представник позивача - адвокат Яковенко К.О., просять суд визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, номер АДРЕСА_1 , загальною площею 56,7 м2, житловою площею 30 м2, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Яковенко К.О., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, не з'явилися. Надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача, Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, повідомлявся про розгляд справи в суді, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив. В судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької област про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові Рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до Довідки КП «Бюро технічної інфентаризації», станом на 13 липня 2021 року, будинок за адресою: АДРЕСА_3 , має наступні характеристики: власник ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва про право власності від 24 серпня 1966 року/Слов'янський райкомунгосп, частка 1/1, дата реєстрації 24 серпня 1966 рік, номер запису 1069 в книзі 2.
Відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Його батько - ОСОБА_4 .
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 . Його матір ОСОБА_5 . Його батько - ОСОБА_3 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Враховуючи, що спадщина відкривалася після смерті ОСОБА_4 , факт якої відбувся 26 жовтня 1987 року, тому застосуванню підлягає чинні на той період часу норми Законодавства, зокрема правила Цивільного кодексу Української РСР у редакції 1963 року (далі - ЦК УРСР), що регулювали питання спадкування.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом.
За правилами ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст. 17 Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини (ст. 526 ЦК УРСР).
Відповідно до ст.527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
Відповідно до положень ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР).
Відповідно до приписів ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, Цивільний кодекс УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
На момент смерті ОСОБА_4 його син, батько позивача ОСОБА_3 був зареєстрований та фактично проживав у будинку свого батька, що підтверджується проставленими відмітками про місце реєстрації останнього у домовій книзі на дату смерті його батька, вступив у володіння спадковим майном відповідно до приписів ст. 549 ЦК УРСР, та до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав фактично у будинку, здійснював всі необхідні господарські справи та роботи, що стосувалися будинку.
За своє життя батько позивача, ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 не оформив, з чого слідує відсутність документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на будинок.
Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30 жовтня 2019 року в справі № 289/1818/16-ц, відсутність у померлої особи Свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно не позбавляє її спадкоємців права на спадщину та не може свідчити про те, що спадкодавець не прийняв спадщину після смерті своїх батьків.
У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року в справі № 523/3522/16-ц зроблено висновок, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав Свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права. До складу спадщини може входити нерухоме майно спадкодавця, право власності на яке належним чином не зареєстроване, проте набуття такого права власності відбулося з дотриманням чинного Законодавства.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 приходився сином ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 приходився сином ОСОБА_3 та є єдиним спадкоємцем у цій справи, адже мати позивача - ОСОБА_5 відмовилася від належній їй частки спадщини.
У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За таких обставин, що не залежать від волі та дій позивача, та враховуючи що у спадкоємця відсутня можливість отримати будь-які інші правовстановлюючі тощо документи на спадкове майно, позивач не може оформити своє спадкове право і право власності в нотаріальному порядку, а тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на будинок померлого ОСОБА_3 .
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК)».
Пленум Верховного Суду України у постанові за №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з заявою про реєстрацію права власності до відділу реєстрації повинен звернутись власник, а оскільки він помер, у відповідності до ч. 4 ст.25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому заяву про реєстрацію права власності на житловий будинок також подати не можливо.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою ст. 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 328, 392 ЦК України, ст. 128 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 4, 12, 13, 259, 263-268, 273, 280-284, 289 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат ЯКОВЕНКО Карина Олегівна, до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, за участю третьої особи: Приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області БІГУНА Віталія Валерійовича, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, номер АДРЕСА_1 , загальною площею 56,7 м2, житловою площею 30 м2, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового Рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового Рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 26 березня 2026 року.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Т.А. Хаустова