Номер провадження 3/243/1196/2026
Номер справи 243/2190/26
«26» березня 2026 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Хаустова Т.А, розглянувши адміністративну справу, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Крюківка Чернігівської області, громадянина України, який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу у військовому званні молодший сержант, РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП ,-
10 березня 2026 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшов Протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНК-2 № 0804 від 24 лютого 2026 року та додані до нього матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП.
Відповідно до Протоколу про військове адміністративне правопорушення ДНК-2 № 0804 від 24 лютого 2026 року, 24 лютого 2026 року близько 00 години 30 хвилин, молодший сержант ОСОБА_2 командир взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не встановив у підрозділі такий внутрішній прядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, за дотриманням військової дисципліни та додержанням заходів безпеки щодо поводження зі стрілецькою зброєю підлеглими особовим складом в тимчасовому розташуванні за адресою: АДРЕСА_2 , неухильно не стежив, вчиненню правопорушення підлеглими військовослужбовцями не запобіг, чим вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні ОСОБА_2 роз'яснені права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
ОСОБА_2 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 ч. 2 КУпАП не визнав та пояснив, що 24 лютого 2026 року в період з 19 години 30 хвилин до 00 годин 55 хвилин він перебував у м. Краматорську Донецької області. Спочатку у зв'язку з службовою необхідністю, а потім поїхав на місце розквартирування, за адресою: АДРЕСА_3 , і знаходився там до 00 години 55 хвилин, поки йому зателефонували і повідомили, що сталася стрілянина. Він одразу поїхав за адресою: АДРЕСА_2 .
12 березня 2026 року на електронну пошту Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Нещерет О.С., який діє на підставі Договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2026 року та Ордеру серія АН № 1881570 від 11 березня 2026 року, надійшло Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. 12 березня 2026 року надано доступ до матеріалів справи.
18 березня 2026 року на електронну пошту Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Нещерет О.С., який діє на підставі Договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2026 року та Ордеру серія АН № 1881570 від 11 березня 2026 року, надійшло Клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
24 березня 2026 року представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Нещерет О.С., який діє на підставі Договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2026 року та Ордеру серія АН № 1881570 від 11 березня 2026 року, надав до суду Клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому зазначив, що в Слов'янському міськрайонному суді Донецької області знаходяться матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП (справа № 243/2190/26, суддя Хаустова Т.А.).
Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Недбале ставлення до служби припускає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
Вказівка закону на несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов'язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов'язки, які входять до її компетенції.
Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Отже, для об'єктивної сторони недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; б) коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом у встановленому порядку; в) яким способом і які конкретні дії суб'єкт повинен був здійснити за даних обставин; г) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; д) в чому виразилися допущені ним порушення; е) які наслідки вони спричинили.
Предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
В ч. 1 ст. 256 КУпАП зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В зв'язку з тим, що ст. 172-15 КУпАП є бланкетною, то серед іншого необхідно з'ясовувати, яку норму спеціального закону порушив ОСОБА_2 , в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм.
Відповідно до Протоколу ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст. 11,16,58,59,119,120 Статуту ВС ЗСУ та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, а саме:
- не встановив у взводі такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і статутів ЗСУ,
- неухильно не стежив за дотриманням військової дисципліни та додержання заходів безпеки щодо поводження зі стрілецькою зброєю підлеглим особовим складом в тимчасовому розташуванні: АДРЕСА_4 ,
- не запобіг вчиненню правопорушень підлеглими військовослужбовцями.
При цьому в протоколі не зазначено, хто саме із підлеглих ОСОБА_2 не виконав вимоги законів України і статутів ЗСУ, не зазначено які саме закони України і статути ЗСУ не виконані підлеглими ОСОБА_2 .
В протоколі не зазначено, хто саме із підлеглих ОСОБА_2 не дотримався військової дисципліни, не зазначено хто саме із підлеглих ОСОБА_2 не додержався заходів безпеки щодо поводження зі стрілецькою зброєю.
В протоколі не зазначено, що саме з військової дисципліни не було дотримано підлеглими ОСОБА_2 .
В протоколі не зазначено за яких обставин, відбулися всі ці «порушення» підлеглими ОСОБА_2 ..
А такого обов'язку, як «не запобіг вчиненню правопорушень підлеглими військовослужбовцями», зазначеному у протоколі як суть правопорушення, взагалі не передбачено а ні ст.ст. 11,16,58,59,119,120 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», а ні ст. 1-4 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Тому, вважає, що особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , не розкрито суть правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як то передбачено ч. 1 ст. 256 КУпАП.
Крім того ч. 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зазначаються: місце та час вчинення адміністративного правопорушення.
В протоколі ДНК-2 № 0804 від 24 лютого 2026 року зазначено, що ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення 24 лютого 2026 року о 00 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 .
Тобто, згідно до Протоколу, ОСОБА_2 24 лютого 2026 року о 00 годині 30 хвилин за адресою: м. Слов'янськ, вул. Суворова, 68 не встановив у взводі такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і статутів ЗСУ, неухильно не стежив за дотриманням військової дисципліни та додержання заходів безпеки щодо поводження зі стрілецькою зброєю підлеглим особовим складом в тимчасовому розташуванні: АДРЕСА_4 , не запобіг вчиненню правопорушень підлеглими військовослужбовцями.
Але ОСОБА_2 не перебував 24 лютого 2026 року о 00 годині 30 хвилин за адресою: м. Слов'янськ, вул. Суворова, 68, він знаходився у м. Краматорську Донецької області, відповідно він не скоював вказане адміністративне правопорушення у цей час та у цьому місті.
Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, його кваліфікацію, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, адже в такому випадку суд неодмінно перебирав на себе б функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є недопустимим.
Якщо дослідити матеріали справи, до слід дійти до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2 мав реальну можливість виконати ті чи інші обов'язки, але через недбале чи не сумлінне ставлення до них їх не виконав.
Статтею 16 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статями 1-4 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» передбачено, що:
1. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
2. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
3. Військова дисципліна досягається шляхом:
виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;
особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України;
формування правової культури військовослужбовців;
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, виховання культури ґендерної рівності та нетерпимості до будь-яких проявів дискримінації, в тому числі за ознакою статі, запобігання та протидії насильству за ознакою статі, сексуальним домаганням та правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі;
умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;
чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
4. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
додержуватися норм законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також запобігання і протидії дискримінації;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися гідністю і честю, поважати честь і гідність кожної людини;
не допускати самому і стримувати інших від негідних дій, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла тощо), у тому числі пов'язаних із дискримінацією за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, а також запобігати вчиненню насильства за ознакою статі, сексуальним домаганням, правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Тобто кожний військовослужбовець (і командир і підлеглий) зобов'язані виконувати службові обов'язки належним чином і дотримуватися військової дисципліни.
ОСОБА_2 належним чином виконував свої службові обов'язки та дотримувався військової дисципліни.
ОСОБА_2 проводив інструктажі по заходам безпеки особового складу, інструктажі з питань охорони праці, пожежної безпеки, тощо.
Так, 11 січня 2026 року ОСОБА_2 проводив інструктаж по заходах безпеки та вивчення статей Кримінального кодексу України.
Вказаний інструктаж був проведений ОСОБА_2 та він ознайомив весь підлеглий йому особовий склад з 24 видами дотримання заходів безпеки та роз'яснені 21 стаття КК України.
При даному інструктажі ОСОБА_2 ознайомив весь підлеглий особовий склад про дотримання заходів безпеки при поводженні з стрілецькою зброєю.
Крім того весь його підлеглий особовий склад було розсерджено по різним місцям тимчасового розташування.
У кожному такому місці тимчасового розташування, ОСОБА_2 був визначений військовослужбовець (старший за військовим званням), який здійснював контроль за дотриманням внутрішнього порядку та дисципліни.
В місці тимчасового розташування за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 також був визнаний військовослужбовець (старший за військовим званням), який здійснював контроль за дотриманням внутрішнього порядку та дисципліни.
Крім того, 23 лютого 2026 року ОСОБА_2 особисто перевіряв місце тимчасового розташування за адресою: АДРЕСА_4 , де ніяких порушень виявлено не було.
Як було вищезазначено, не тільки командир, а і кожний військовослужбовець (в тому числі і підлеглий) зобов'язаний виконувати службові обов'язки належним чином, бездоганно та неухильне додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України, а військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Якщо дослідити матеріали справи, то слід дійти до висновку, що матеріали містять суперечливі відомості та не містять доказів винуватості ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Так, в Довідці № 78 про порушення правил поводження зі зброєю, складеної ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено, що 24 лютого 2026 року о 01 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 військовослужбовці вчинили стрілянину, а саме ОСОБА_3 здійснив постріли в наслідок чого ОСОБА_4 отримав поранення, а ОСОБА_5 здійснив постріл в наслідок чого ОСОБА_3 отримав поранення.
Свідками даної події є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до пояснень ОСОБА_4 24 лютого 2026 року о 00 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 військовослужбовці вчинили стрілянину.
Відповідно до Протоколу ДНК/С № 0794 від 24 лютого 2026 року складеного відносно ОСОБА_4 за те що він 24 лютого 2026 року о 04 годині 05 хвилин виконував обов'язки військової служби в нетверезому стані.
Відповідно до Протоколу ДНК/С № 0796 від 24 лютого 2026 року складеного відносно ОСОБА_5 за те що він 24 лютого 2026 року о час відсутній виконував обов'язки військової служби в нетверезому стані.
Відповідно до Протоколу ДНК/С № 0795 від 24 лютого 2026 року складеного відносно ОСОБА_7 за те що вона 24 лютого 2026 року о 01 годині 30 хвилин виконувала обов'язки військової служби в нетверезому стані.
В матеріалах справи відсутні пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..
Також в матеріалах справи відсутні пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Крім того матеріали справи не містять жодної копії з наказів чи витягів з наказів про призначення на посаду ОСОБА_2 , та призначення на посади інших військовослужбовців.
Крім того, хочу звернути увагу суду, що командир батальйону ВЧ НОМЕР_1 та командир військової частини ВЧ НОМЕР_1 11 березня 2026 року надали службову характеристику відносно ОСОБА_2 , в якій характеризували ОСОБА_2 з позитивного боку та зробили висновок, що він займаній посаді відповідає.
Відповідно, його безпосередні командири/начальники вважають, що ОСОБА_2 належним чином виконує свої службові обов'язки та дотримується військової дисципліни.
Звертає увагу суду, що відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак, в порушення зазначеної норми, особою, яка склала протокол, не додано доказу на підтвердження обставин ймовірного адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_2 , а саме:
- матеріалів службової перевірки відносно події, зазначеної в протоколі про адміністративне правопорушення із компетентними висновками стосовно дій (бездіяльності) ОСОБА_2 при виконанні ним службових обов'язків.
Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Тобто, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Вважаю, що всі зазначені факти у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Просить закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Недбале ставлення до служби припускає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
Вказівка закону на несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов'язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов'язки, які входять до її компетенції.
Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Отже, для об'єктивної сторони недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; б) коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом у встановленому порядку; в) яким способом і які конкретні дії суб'єкт повинен був здійснити за даних обставин; г) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; д) в чому виразилися допущені ним порушення; е) які наслідки вони спричинили.
Предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
В ч. 1 ст. 256 КУпАП зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В зв'язку з тим, що ст. 172-15 КУпАП є бланкетною, то серед іншого необхідно з'ясовувати, яку норму спеціального закону порушив ОСОБА_2 , в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм.
Відповідно до Протоколу ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст. 11,16,58,59,119,120 Статуту ВС ЗСУ та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, а саме:
- не встановив у взводі такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і статутів ЗСУ,
- неухильно не стежив за дотриманням військової дисципліни та додержання заходів безпеки щодо поводження зі стрілецькою зброєю підлеглим особовим складом в тимчасовому розташуванні: АДРЕСА_4 ,
- не запобіг вчиненню правопорушень підлеглими військовослужбовцями.
При цьому в протоколі не зазначено, хто саме із підлеглих ОСОБА_2 не виконав вимоги законів України і статутів ЗСУ, не зазначено які саме закони України і статути ЗСУ не виконані підлеглими ОСОБА_2 .
В Протоколі не зазначено, хто саме із підлеглих ОСОБА_2 не дотримався військової дисципліни, не зазначено хто саме із підлеглих ОСОБА_2 не додержався заходів безпеки щодо поводження зі стрілецькою зброєю.
В Протоколі не зазначено, що саме з військової дисципліни не було дотримано підлеглими ОСОБА_2 .
В протоколі не зазначено за яких обставин, відбулися всі ці «порушення» підлеглими ОСОБА_2 ..
А такого обов'язку, як «не запобіг вчиненню правопорушень підлеглими військовослужбовцями», зазначеному у протоколі як суть правопорушення, взагалі не передбачено а ні ст.ст. 11,16,58,59,119,120 ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», а ні ст. 1-4 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Тому, суддя приходить до висновку, що особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , не розкрито суть правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як то передбачено ч. 1 ст. 256 КУпАП.
Крім того ч. 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зазначаються: місце та час вчинення адміністративного правопорушення.
В протоколі ДНК-2 № 0804 від 24 лютого 2026 року зазначено, що ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення 24 лютого 2026 року о 00 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 .
Тобто, згідно до Протоколу, ОСОБА_2 24 лютого 2026 року о 00 годині 30 хвилин за адресою: м. Слов'янськ, вул. Суворова, 68 не встановив у взводі такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і статутів ЗСУ, неухильно не стежив за дотриманням військової дисципліни та додержання заходів безпеки щодо поводження зі стрілецькою зброєю підлеглим особовим складом в тимчасовому розташуванні: АДРЕСА_4 , не запобіг вчиненню правопорушень підлеглими військовослужбовцями.
Але ОСОБА_2 не перебував 24 лютого 2026 року о 00 годині 30 хвилин за адресою: м. Слов'янськ, вул. Суворова, 68, він знаходився у м. Краматорську Донецької області, відповідно він не скоював вказане адміністративне правопорушення у цей час та у цьому місті.
Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, його кваліфікацію, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, адже в такому випадку суд неодмінно перебирав на себе б функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є недопустимим.
Як зазначено в частині 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд не має права перебирати на себе функції обвинувача, змінювати формулювання обвинувачення, збирати докази самостійно, відшукувати обвинувачення, а тому приходить до висновку, що вина ОСОБА_8 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП, не підтверджена.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 172-15, 245, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 172-15 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.
Постанову складено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Т.А. Хаустова