Справа № 212/1574/26
2/212/2851/26
24 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: Головуючого судді Чайкін І.Б., за участі секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 18.02.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 484911031 на суму 6 200,00 грн. В подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв'язку з чим загальна сума становить 11 500,00 грн. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за яким до останніх перейшло право вимоги до відповідачки. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е за яким до останніх перейшло право вимоги за договором № 484911031 боржником якого є відповідачка. Оскільки відповідачкою ОСОБА_1 належним чином не виконувалися боргові зобов'язання за кредитним договором, тому виникла заборгованість у розмірі 46 390,76 грн, яка складається з: 10 477,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 35 912,86 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), вказану суму позивач хоче стягнути в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу у розмірі 7000 грн.
Ухвалою суду від 19.02.2026 року вказаний позов прийнято в провадження судді Чайкіна Ігоря Борисовича для розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засіданні не з'явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Крім того, не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідачка на електронну адресу суду подала заяву в якій просила справу розглядати без її участі у зв'язку з тим, що вона не має змоги залишити місце роботи, її чоловік є військовослужбовцем ЗСУ, просила відмовити в задоволенні позову у зв'язку зі спливом строків позовної давності.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 18.02.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 484911031 на суму 6 200,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.14-16 зворотній; 28).
ОСОБА_1 ознайомлено із паспортом споживчого кредиту в якому зазначено суму кредиту 6200 гривень, строк надання кредиту 30 днів, процентна ставка річних 182.50, фіксована та може бути змінена за згодою сторін (а.с. 13-13 зворотній).
Довідкою щодо дій позичальника встановлено, що ОСОБА_1 оформила заявку на отримання кредитних коштів на суму 6200 гривень, строком на 30 днів, процентна ставка 1.70% в день та підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено кредитний договір ідентифікований ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Акцепт договору підписано ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, який було надіслано на її особистий номер телефону (а.с. 35).
В подальшому ОСОБА_1 укладала додаткові угоди, якими збільшувався розмір кредиту, 18.02.2021 року на 1000 гривень (а.с. 17), 18.02.2021 року на суму 2200 гривень (а.с. 18), 16.03.2021 року на суму 2000 гривень (а.с. 20), 30.05.2021 року на 100 гривень (а.с. 21).
Платіжними дорученнями встановлено, що ОСОБА_1 отримала 1000 гривень, 100 гривень, 2200 гривень, 6200 гривень, 2000 гривень на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.46-48).
На виконання ухвали суду від АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію, що на ім'я ОСОБА_1 в їх банку емітовано карту НОМЕР_2 та відкрито рахунок, номер телефону зазначено НОМЕР_3 та є фінансовим номером, а також підтверджено зарахування коштів 18.02.2021 року на 1000 гривень, 18.02.2021 року на суму 2200 гривень, 16.03.2021 року на суму 2000 гривень, 30.05.2021 року на суму 100 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді відповідно до ст. ст. 205, 207 ЦК України.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно змісту ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стороною відповідача не заперечувався факт укладання кредитного договору та додаткових угод до нього щодо збільшення кредиту.
28.11.2018 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за яким до останніх перейшло право вимоги до відповідачки. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е за яким до останніх перейшло право вимоги за договором № 484911031 боржником якого є ОСОБА_1 .
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 629 ЦК України визначено: договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Банк зобов'язання за договором виконав, а відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Вказана позиція викладена також у постанові ВС від 07 січня 2026 року по справі № 727/2790/25.
В цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Окрім того, відповідач жодним чином не оспорював укладання кредитних договорів, так і відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
Договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, договори факторингу укладені між первісними кредиторами та ТОВ «ФК ЕЙС» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
Згідно детального розрахунку заборгованості по кредитному договору 46 390,76 грн, яка складається з: 10 477,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 35 912,86 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с. 88-90).
Проте, суд не може погодитись з розрахунком позивача за користування кредитом, з огляду на наступне.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Натомість, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 17.03.2021 року, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахований процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України.
З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.
За умовами договору та додаткових угод до нього загальна сума кредиту становить 11 500 гривень, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 1, 7% за кожен день користування кредитом.
Таким чином розрахунок відсотків за 1 день: 11 500 грн ? 1,7% = 195,50 грн, розрахунок відсотків за 30 днів: 195,50 грн ? 30 днів = 5 865,00 грн, загальна сума заборгованості (тіло + відсотки): 11 500,00 грн + 5 865,00 грн = 17 365,00 грн
Отже, за 30 днів кредитування на суму 11 500 грн під 1,7% в день загальна сума до повернення становитиме 17 365,00 грн (з них 5 865 грн - це нараховані відсотки).
За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник не виконує умови кредитних договорів ні первісним кредиторам, ні новому кредитору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В зв'язку з тим, що позивачем доведено позовні вимоги, а відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.
Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Натомість, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац 1 частини 5 статті 261 ЦК України).
Останні п'ять років мали місце дві норми, які зупиняли строк спливу позовної давності, а саме: з 02.04.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Карантин був припинений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року; з 24.02.2022 року у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Однак, у травні 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України від 14.05.2025 року №4434-ІХ «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон № 4434).
Так, з 04 вересня 2025 року в Україні поновлюється перебіг строків позовної давності.
Виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» із ЦК України означає, що з дня, наступного від дати набрання чинності Законом № 4434 продовжується обрахування строку позовної давності, який: або ще не закінчився станом на 02.04.2020 року; або ще не почав закінчуватися станом на 02.04.2020 року.
Враховуючи вищенаведене та те, що датою укладення Кредитного договору № 484911031 року є 18.02.2021 рік (тобто в межах строку, на який було зупинено перебіг строку позовної давності), суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування стоків позовної давності у даній цивільній справі. Тому, у задоволенні клопотання відповідачки у застосуванні строку позовної давності слід відмовити.
Щодо витрат на правову допомогу судом зазначається наступне.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладеного між ТОВ ФК ЕЙС та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» (а.с. 93-94); протоколом погодження вартості послуг (а.с. 94 зворотній); актом прийому-передачі наданих послуг, за яким АДВОКАТСЬКИМ БЮРО АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» надано позивачу послуги: складання позовної заяви до відповідача 2 год. 5000 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості до відповідача 2 год. 1000 грн., підготовка і подача клопотання 500 гривень, підготовка адвокатського запиту щодо надання інформації - 1 год. 500 гривень, всього на суму 7000 грн (а.с. 96).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.
Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн., та відповідно до вимог ч.4 ст.137, ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 4000 грн.
При цьому судом було враховано однотипність складених в інтересах TOB «ФК ЕЙС» адвокатом позовних заяв та запитів, що не зумовлює витрачання значного обсягу часу та зусиль такого правника.
Отже, виходячи з визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу позивача підлягають зменшенню у даному випадку за клопотанням відповідача до 4000 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (37.43%), а саме 2662.40* 37.43%, що становить 996.54 грнивні.
Керуючись ст.ст. 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 484911031 від 18.02.2021 року у загальному розмірі 17 365 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір 996 гривень 54 копійки та витрати на правничу допомогу 4 000 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2026 року.
Суддя: І. Б. Чайкін