Справа № 214/3030/26
3/214/916/26
Іменем України
25 березня 2026 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сіденко С.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від відділення поліції №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 959851 від 02.03.2026 ОСОБА_1 інкримінується, що вона 27.12.2025 року о 09 год. 50 хв. разом зі своїми трьома собаками поблизу буд.38 по вул. Покровська, здійснювала вигул, одна з яких вкусила за руку та пошкодила куртку гр. ОСОБА_2 чим порушила п. 2.1.1 розділу 2 Правил утримання домашніх тварин у м. Кривому Розі, затверджених рішенням міської ради № 48 від 23.12.2020.
Судом були прийняті всі можливі заходи щодо виклику ОСОБА_1 в судове засідання, не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.154 КУпАП, не є обов'язковою.
Враховуючи наведене, розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.268 КУпАП з метою завершення розгляду справи у межах строку, встановленого ст.38 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п.п.2, 4 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує ряд питань, в тому числі чи правильно складено протокол та інші матеріали про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
При цьому, з комплексного та системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Крім того, санкція ч.3 ст.154 КУпАП, окрім штрафу, передбачає конфіскацію тварин.
Згідно зі ст.41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.
За таких підстав дана справа підвідомча саме суду і розгляд такої справи має проводитися саме судом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднуються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Суб'єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб'єктивної сторони. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Відсутність хоча б одного з них виключає склад правопорушення в цілому.
Частина 3 ст.154 КУпАП передбачає відповідальність особи, за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Статтею 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі Закон), сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.
Відповідно до положень ст.9 цього Закону дозволяється утримувати домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій території, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). При цьому, особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Статтею 12 Закону визначено особливості права власності та інших речових прав на тварин, зокрема передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Також, ст.9 Закону передбачено, що правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
Таким чином, ОСОБА_1 як власник собаки, що є джерелом підвищеної небезпеки, зобов'язана була не допустити її само вигулу, стежити за тим, щоб вона не спричинила шкоди здоров'ю та майну інших осіб.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Слід зазначити, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП, є одним із найнебезпечніших правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, оскільки заподіює шкоду здоров'ю людей або їх майну, а наслідком правопорушення, яке є предметом розгляду, є заподіяння шкоди здоров'ю людини.
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, а саме:
протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 959851 від 02.03.2026 року,
рапорт від 27.12.2025 року,
письмові пояснення ОСОБА_1 від 22.01.2026 року,
паспорт ОСОБА_1 ;
рапорт від 27.12.2025 року, протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.12.2025 року.
Враховуючи особу винної, яка до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення притягується вперше, ступінь вини, обставини вчиненого правопорушення та його наслідки, відсутність відомостей, що негативно характеризують її особу, вважаю, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами (ст.23 КУпАП), необхідним та достатнім для її виправлення буде застосування до _ ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу без конфіскації тварини виходячи з наступного.
Встановивши додаткове покарання у виді конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, законодавець переслідує мету превенції запобігти вчиненню нових правопорушень, оскільки утримання собаки, яка є джерелом підвищеної небезпеки, здатне в майбутньому повторно заподіяти шкоду здоров'ю інших людей.
При цьому, згідно з ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.
Статтею 265-5 КУпАП встановлено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.
Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.
До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
При цьому, у відповідності до Порядку тимчасового вилучення тварин у справах про адміністративні правопорушення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2023 року № 1010, тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.
Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.
Проте, посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, ні в самому протоколі про адміністративне правопорушення, ні в окремому протоколі про тимчасове вилучення тварини (який зовсім не складався), не вказала породу, біологічний вид, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки тварини, в тому числі відомостей про її вилучення, місця та особи (організації) в якої перебуває тварина, що в свою чергу позбавляє можливості вірно ідентифікувати таку тварину та відповідно застосувати такий вид додаткового покарання, як конфіскація, а також в подальшому унеможливлює виконання рішення суду в цій частині. Відсутність цих відомостей позбавляє суд можливості вирішити питання щодо конфіскації тварини.
Разом з тим, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.
Керуючись ст.ст.40-1, 154, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень (одна тисяча сімсот гривень 00 копійки) в дохід держави без конфіскації тварини.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя Сіденко С.І.