Справа № 185/3753/26
Провадження № 2/185/4869/26
про відмову у відкритті провадження по справі
23 березня 2026 року м.Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіна С.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання права на отримання грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Павлоградського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання права на отримання грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця та зобов'язання вчинити певні дії. Позивачі звертаючись до суду з даним позовом просять суд: визнати за ними право на отримання виплат у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачам у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн.
Обґрунтовуючи заяву позивачі зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув поблизу п.п. Стариця Чугуївського району, Харківської області, смерть пов'язана із захистом Батьківщини. Мати загиблого померла в 2017 році. Батько загиблого у червні 2024 отримав сповіщення про загибель сина, почав збирати відповідний пакет документів. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Комісія Міністерства оборони України дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Після смерті батька позивачі звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті батька та звернулися до Міністерства оборони України з метою отримання одноразової грошової допомоги в порядку спадкування після смерті. Відповідачем було відмовлено позивачам.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя вважає, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 1 частини другої статті 16 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Статтею 16-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Відповідно до пункту 12 Порядку визначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання (п.13 вищевказаного Порядку № 975).
Отже, Міністерство оборони України є спеціальним владним суб'єктом, який уповноважений на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку мають на меті отримати позивачі.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ними права на отримання одноразової грошової допомоги, що не пов'язано з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням.
З урахуванням вищенаведеного, суддя доходить висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами позивачів з державою, а тому не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186, 258 260, 293, 294, 315 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання права на отримання грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. Г. Юдіна