іменем України
Справа № 126/648/25
Провадження № 2/126/107/2026
"16" березня 2026 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
зі секретарем Дончик О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким стягувати з відповідача аліменти на своє утримання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач, ОСОБА_1 , в обгрунтування поданого позову зазначає, що є інвалідом другої групи та після розірвання шлюбу проживає один. Єдиним його доходом є пенсія по інвалідності, у розмірі 2725 грн та орендна плата за надання земельної ділянки в оренду, у розмірі 4025 грн. за рік.
Вказані доходи не дозволяють позивачу забезпечити належне лікування, оздоровлення, харчування, проживання. Крім того, він несе значні витрати на оплату електроенергії, споживання природного газу та його розподіл.
Повнолітній син позивача обізнаний про потреби батька в матеріальному забезпеченні, однак в добровільному порядку таку не надає.
Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач своїм право на подання відзиву не скористався.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАВИ ТА КЛОПОТАННЯ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 справа була передана на розгляд судді ОСОБА_3 .
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 26.03.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 18.08.2025 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 2557/0/15-25 від 27.11.2025 року суддя ОСОБА_3 звільнений з посади судді Бершадського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Бершадського районного суду Вінницької області № 38-к від 28.11.2025 року суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату суду, у зв'язку із звільненням з посади судді у відставку.
Розпорядженням керівника апарату Бершадського районного суду Вінницької області від 28.11.2025 року відповідно до п.2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 справу передано до розгляду судді Бершадського районного суду Вінницької області Хмель Р.В.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 01.12.2025 справу прийнято до свого провадження суддею Хмель Р.В.
В судове засідання позивач, ОСОБА_1 , не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
За вказаних обставин, керуючись нормами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шляхівською сільською радою, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 02.04.2024 у цивільній справі №126/226/24 було задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №677889, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є інвалідом другої групи безтерміново.
Згідно довідки, виданої управлінням соціального захисту населення №133 від 29.01.2025 , ОСОБА_1 не перебуває на обліку в відділі державних соціальних допомог №2 м.Бершадь та не одержує ніяких видів допомог.
Згідно довідки №59 від 29.01.2025, виданої Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області, ОСОБА_1 отримує пенсію по 2 групі інвалідності з 07.10.2020 року. За серпень 2024 року розмір пенсії складав 2725 грн. Аналогічного розміру позивач отримав пенсію і у вересні 2024, жовтні 2024, листопаді 2024, грудні 2024 та січні 2025.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29.01.2025 , ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2024 по 3 квартал 2024 року , отримав суму доходу у розмірі 4025, 00 грн. від ТОВ "СВІТАНОК-АГРОСВІТ".
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.07.2025 ОСОБА_1 ніяких доходів не отримував.
Згідно довідки №589 від 30.07.2025, виданої Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області, ОСОБА_1 отримує пенсію по 2 групі інвалідності з 07.10.2020 року. За період з 02.2025 по 07.2025 щомісячний розмір його пенсії складає 3038грн.
МОТИВИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.
Згідно зі статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними ті потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до ст.203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Стаття 205 СК України встановлює, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно з ч.3 ст.172 СК України якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до частини 3 статті 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
При цьому, суд врахував правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі №6-3066цс15, згідно якого необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, держаних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов'язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.
Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Подібні висновки викладені також у постановах Верховного суду №301/160/17 від 10.10.2018, №185/9548/16-ц від 04.07.2018, №463/2634/16-ц від 24.04.2019, №640/919/17 від 21.06.2018, №759/1315/17 від 16.04.2018.
Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Прожитковий мінімум станом на 01.01.2025 рік складає 2361 грн., що є меншим ніж пенсія позивача.
За приписами ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч.1 ст. 204 СК України.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі №917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Відтак, процесуальним обов'язком позивача було надання суду відомостей про розмір витрат, які він несе на своє утримання, зокрема на лікування та витрати на оплату комунальних послуг, а також інформацію щодо отримання субсидій, наявності у нього майна, від якого він може отримувати дохід.
Крім того, позивачем не зазначено чи відповідач по справі є його єдиним сином, чи є інші особи, які зобов'язані його утримувати.
Не містить позовна заява і відомостей про те, чи утримував позивач сина до його повноліття та чи має можливість син надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, позивачем не доведено того, що він є особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні ч. 1 ст. 202 СК України.
Сам по собі факт непрацездатності позивача у даному випадку не є безумовною підставою для стягнення з відповідача на його користь аліментів на утримання, оскільки позивачем не доведено, що він потребує матеріальної допомоги від повнолітнього сина.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, за недоведеністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ.
Згідно із ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову в суд, суд відносить судовий збір за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215,224-228 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Р. В. Хмель