24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 520/384/25
адміністративне провадження № К/990/9868/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В. М., перевіривши касаційну скаргу Сагайдака Едуарда Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №520/384/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Спеціальної комісії зі спеціального розслідування групового нещасного випадку Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Спеціальної комісії зі спеціального розслідування групового нещасного випадку Національної поліції, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві, які полягають у відмові в складені акту (за формою Н-1) за результатом проведення розслідування нещасного випадку, який стався 31 березня 2022 року з головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві повторно провести розслідування нещасного випадку, який стався приблизно о 20 год. 00 хв. 31 березня 2022 року із головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 , відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженим наказом МВС України від 05 жовтня 2020 №705, склавши за його результатами акт за формою Н-1, в якому зазначити, що нещасний випадок є таким, що трапився під час виконання ним службових обов'язків.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Спеціальної комісії зі спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 31 березня 2022 року з поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції Яловиком В. В. та поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції ОСОБА_1 щодо неналежного проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 31 березня 2022 року з головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 та не оформлення його результатів відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 05 жовтня 2020 року №705.
Зобов'язано Спеціальну комісію зі спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 31 березня 2022 року з поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції Яловиком В. В. та поліцейським департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції ОСОБА_1 повторно провести спеціальне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 31 березня 2022 року з головним оперуповноваженим Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_1 відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 05 жовтня 2020 року №705 , склавши за наслідками спеціального розслідування відповідний акт з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у місті Києві звернулося до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року по справі № 520/384/25 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, представник позивача звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у сукупності підпункту 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану».
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати в чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на це Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Сагайдака Едуарда Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №520/384/25 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя В. М. Соколов