24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 320/16684/25
адміністративне провадження № К/990/5865/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 320/16684/25 за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляка В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляка В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни, у якому позивач просив:
- визнати протиправними дії суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляка В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни з прийняття рішення про присвоєння грифу секретності «Таємно» повному тексту рішення Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року у справі №9901/469/21;
- визнати протиправним та скасувати рішення суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляка В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни про присвоєння грифу секретності «Таємно» повному тексту рішення Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року у справі №9901/469/21;
- розглянути питання про наявність підстав для здійснення судового контролю, визнати наявність підстав для здійснення судового контролю та зобов'язати відповідачів, відповідно до статі 382 КАС України, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, подати до суду звіт про виконання рішення суду у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляка В'ячеслава Віссаріоновича , Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення.
06 січня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», у якій касатор просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №320/16684/25 і передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2026 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 320/16684/25 за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляк В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, повернуто особі, яка її подала.
10 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» вдруге надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», у якій касатор просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 320/16684/25 і передати справу на розгляд до суду першої інстанції. Також касатор просив визнати поважними пропуску строку на подання касаційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 320/16684/25 та поновити цей строк. На обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження касатор зазначив, що пропустив строк з поважних причин, оскільки вперше подав касаційну скаргу до суду касаційної інстанції в межах установленого строку, однак ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року її було повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2026 року визнано неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» строку на касаційне оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 320/16684/25. Залишено подану касаційну скаргу без руху та встановлено касатору десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням обґрунтування та доказів на підтвердження наявності об'єктивних перешкод у період з 27 січня 2026 року до 10 лютого 2026 року, які унеможливили подання касаційної скарги, або зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та наданням відповідних доказів; уточненої касаційної скарги із зазначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга, з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі; доказів надсилання касаційної скарги відповідачам. Також роз'яснено процесуальні наслідки невиконання наведених вимог цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04 березня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху касатор подав до суду уточнену касаційну скаргу, в якій заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також долучив докази надсилання такої касаційної скарги відповідачам.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, касатор посилався на те, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Після повернення першої редакції касаційної скарги, поданої в межах визначеного процесуального строку, ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2026 року, він 10 лютого 2026 року подав касаційну скаргу в новій редакції. При цьому касатор зазначив, що наказом від 26 грудня 2025 року № 370 «Про зміну істотних умов праці», у зв'язку зі складною економічною ситуацією на підприємстві, встановлено неповний робочий час у режимі чотириденного робочого тижня з трьома вихідними днями. Так, більшість відділів підприємства працює лише декілька годин на день. Надалі наказом № 24 від 30 січня 2026 року «Про зміну істотних умов праці», у зв'язку з пошкодженням енергетичної інфраструктури країни та обмеженим постачанням електричної енергії, що призвело до зниження операційної діяльності, з 01 лютого 2026 року по 08 лютого 2026 року встановлено неповний робочий час у режимі чотириденного робочого тижня. Водночас, відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, з 09 лютого 2026 року по 28 лютого 2026 року на підприємстві встановлено неповний робочий час у режимі дводенного робочого тижня. У зв'язку з наведеними обставинами касатор зазначив, що вживав заходів для максимально оперативної підготовки та подання нової редакції касаційної скарги, однак робота підприємства в умовах неповного робочого часу та тривалі відключення електроенергії суттєво ускладнили її своєчасне подання.
Оцінюючи наведені касатором обставини та обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає таке.
Так, залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд в ухвалі від 04 березня 2026 року наголосив, що обставина, відповідно до якої повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду, не означає наявності у неї безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування встановлених процесуальних строків, та не покладає на Суд обов'язку поновлювати такий строк у разі його пропуску, особливо за відсутності поважних причин. Верховний Суд звернув увагу на проміжок часу між отриманням касатором ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги (27 січня 2026 року) та повторним зверненням з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції (10 лютого 2026 року). Верховний Суд зважив на те, що проміжок часу є значним, а касатор не навів об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший строк.
Оцінюючи наведені касатором доводи Верховний Суд звертає увагу на те, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати з метою контролю за станом відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Верховний Суд повторно зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції повертав попередню касаційну скаргу, були безпосередньо пов'язані з організаційною діяльністю касатора (а саме, неналежним її оформленням). Водночас варто зауважити, що повторно подана касаційна скарга також не відповідала встановленим вимогам, у зв'язку з чим була залишена Верховним Судом без руху.
Разом із цим Верховний Суд наголошує, що повторне звернення касатора до Верховного Суду з касаційною скаргою через 14 днів з моменту отримання попередньо поданої касаційної скарги, не є свідченням про добросовісне користування скаржником своїми процесуальними правами та виконання ним процесуальних обов'язків.
Так, Верховний Суд враховує, що нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, оскільки процесуальним законом регламентовано виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 КАС України, проте це не породжує у касатора право повторно звертатися до Верховного Суду з касаційною скаргою у будь-яких момент, усвідомлюючи при цьому, що строк на оскарження постанови суду апеляційної інстанції минув 09 січня 2026 року.
Верховний Суд зазначає, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Верховний Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Стосовно посилання касатора на обставини роботи підприємства в умовах неповного робочого часу та неповного робочого тижня Верховний Суд зазначає, що питання внутрішньої організації діяльності підприємства, пов'язані зі складною економічною ситуацією та обмеженим постачанням електричної енергії, є суб'єктивними чинниками, які не вказують на наявність об'єктивно непереборних перешкод для подання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк.
Встановлення режиму неповного робочого часу, розподіл навантаження між працівниками є внутрішніми організаційними рішеннями касатора, прийнятими на його розсуд, а отже, залежать від волі самого скаржника. Такі обставини не впливають та не можуть впливати на обчислення строків на касаційне оскарження судових рішень.
Касатор, з метою добросовісного користування належними процесуальними права, зобов'язаний був забезпечити належну організацію своєї роботи, у тому числі шляхом виділення пріоритетного часу, залучення відповідальних працівників, використання альтернативних джерел електроживлення, або подання касаційної скарги в паперовій формі, у разі якщо подання касаційної скарги в електронному вигляді було ускладненим.
Крім того, касатор не надав доказів на підтвердження того, що встановлений режим роботи об'єктивно унеможливлював підготовку та повторне подання касаційної скарги у доступні для цього дні або години.
Верховний Суд визнає, що ситуація з пошкодженням енергетичної інфраструктури країни суттєво ускладнила (подекуди унеможливила) повноцінне функціонування підприємств, проте вона сама по собі не може бути самостійною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без належного обґрунтування.
У розглядуваному випадку касатор не довів, що відключення електроенергії мали безперервний та тривалий характер, який би повністю виключав можливість доступу до комп'ютерної техніки або мережі Інтернет протягом усього 15-денного періоду.
Водночас функціонування підсистеми «Електронний суд» дозволяє здійснювати процесуальні дії дистанційно та в позаробочий час, що вимагає від касатора виключно прояву процесуальної зацікавленості у касаційному оскарженні судових рішень та прискоренні судового розгляду.
Отже, доводи касатора про неможливість своєчасно подати касаційної скарги у зв'язку зі зміною режиму роботи підприємства та обмеженим постачанням електроенергії Верховний Суд уважає необґрунтованими, у зв'язку з чим Верховний Суд ці доводи відхиляє.
З огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, наведених касатором в клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Пунктом четвертим частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи, що наведені касатором у клопотанні підстави для поновлення строку касаційного оскарження є неповажними, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Разом із тим, Верховний Суд зазначає, що відмова у відкритті касаційного провадження у цій справі не є порушенням права касатора на доступ до правосуддя.
Як уже зазначав Верховний Суд в ухвалі від 26 січня 2026 року у цій справі, касатор у касаційній скарзі сам вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» було обізнане з листом судді Бишевої Л.І. від 04 листопада 2024 року № 9901/469/21/50690/24, у якому повідомлено про ухвалення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду рішення суду, зокрема про присвоєння йому грифу секретності «Таємно».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» оскаржувало зазначене рішення суду в апеляційному порядку, а отже мало можливість оскаржити його і в частині ухвалення рішення щодо присвоєння грифу секретності «Таємно».
Отже, касатор не був позбавлений можливості скористатися передбаченими законом засобами судового захисту, однак не реалізував їх у повному обсязі.
Такий підхід узгоджується з принципом правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Цей принцип спрямований на забезпечення стабільності правовідносин і виключає можливість повторного розгляду спору або його окремих аспектів за відсутності виняткових підстав.
У цьому контексті повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків правосуддя, а не для проведення нового розгляду. Перегляд не повинен розглядатися як прихована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет спору не є підставою для повторного розгляду.
Відступ від цього принципу є допустими лише за наявності виняткових обставин, що мають істотний та непереборний характер і виправдовують втручання з метою виправлення помилки фундаментального значення.
Керуючись статтями 44, 248, 332, 333 КАС України, Суд
Визнати неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» строку на касаційне оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 320/16684/25 у справі №320/16684/25.
Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 320/16684/25 у справі №320/16684/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 320/16684/25 за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляка В'ячеслава Віссаріоновича , Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов О.В. Кашпур