про відмову у відкритті касаційного провадження
24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 560/9335/25
адміністративне провадження № К/990/8223/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року (суддя Божук Д.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року (колегія у складів суддів Мацького Є.М., Залімського І.Г., Сушка О.О.)
у справі № 560/9335/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Хмельницькій області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просила:
1) визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Хмельницькій області щодо відмови у видачі довідок про заробітну плату працюючого державного службовця на відповідній (прирівняній, рівнозначній) посаді та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі;
2) зобов'язати відповідача надати довідки про заробітну плату працюючого державного службовця ГУ ДПС у Хмельницькій області за відповідною (прирівняною, рівнозначною) посадою та відповідного рангу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, для призначення пенсії державного службовця, за формою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», а саме:
- довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) на дату звернення;
- довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а саме: довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних-органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) на дату звільнення;
- довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за березень 2025 року (за місяць, що передує місяцю звернення).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025, позов задоволений.
23.02.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС у Хмельницькій області, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025, а натомість прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, скаржник пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 329 КАС України, оскільки повний текст оскаржуваної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025 складений 01.12.2025, а, отже, строк на подання касаційної скарги закінчився 31.12.2025.
У касаційній скарзі скаржник серед іншого заявив про поновлення йому пропущеного строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд визнавши наведені скаржником доводи щодо причин пропуску ним строку на касаційне оскарження неповажними, ухвалою від 04.03.2026 залишив касаційну скаргу позивача без руху в тому числі з мотивів її невідповідності вимогам ч. 3 ст. 332 КАС України. При цьому Суд визначив скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
16.03.2026 на виконання вимог ухвали від 04.03.2026 від представника ГУ ДПС у Хмельницькій області до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків, разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що первісна, своєчасно подана касаційна скарга була повернута ухвалою Верховного Суду від 14.01.2026 з причини ненаведення належних обгрунтувань щодо підстави касаційного оскарження судових рішень. 26.01.2026 позивач вдруге звернувся з касаційною скаргою, яка також була повернута відповідно до ухвали касаційного суду від 05.02.2026 з аналогічних мотивів.
Згодом відповідач, вживши заходи для усунення недоліків, 23.02.2026 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку залишено без руху згідно з ухвалою від 04.03.2026.
Проте таким мотивам скаржника Суд вже надав правову оцінку в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, визнавши їх неповажними.
Крім того, скаржник покликався на те, що на можливість підготовки та подання до суду касаційних скарг суттєво вплинули події військового вторгнення, що зумовили випадки переривання робочого процесу на час повітряних тривог. Разом з тим, такі твердження відповідача носять виключно абстрактний та загальний характер, необумовлений конкретними обставинами, а тому не приймаються Судом як обгрунтовані.
У взаємозв'язку з наведеним Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою ст. 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом ч. 8 ст. 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Отже, скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині форми та змісту (зокрема, належного викладення підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України), є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
При цьому та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених ст. 329 КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень ст.ст. 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За викладених обставинах, Суд вважає, що ГУ ДПС у Хмельницькій області слід відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України.
Керуючись ст. 333 КАС України, Суд,-
1. Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 рок у справі № 560/9335/25.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя С.Г. Стеценко