25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/8410/25 пров. № А/857/43955/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року (головуючий суддя Лозовий О.А., м.Луцьк) у справі №140/8410/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
29.07.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 22.04.2025 по 30.04.2025 та з 01.05.2025 по 20.05.2025; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 з 09.03.2024 по 26.05.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX станом на 01.01.2024 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX станом на 01.01.2025; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 09.03.2024 по 26.05.2025 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 та Законом України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з 09.03.2024 по день фактичної виплати.
Позов обґрунтовує тим, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 з 09.03.2024 по 26.05.2025. Під час проходження військової служби, перебуваючи в зоні бойових дій та виконуючи бойове завдання 31.08.2023 ОСОБА_1 отримав поранення - вогнепальне осколкове сліпе поранення спини в ділянці грудного відділу хребта, вялогранулююча рана, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2023 №3168/КП. 30.04.2025 згідно свідоцтва про хворобу № 2025-0430-1523-1692-3 встановлено причинний зв'язок травми - Так, пов'язана (-а/е/і) із захистом Батьківщини. Позивач вказує, що після отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 . З 22.04.2025 по 30.04.2025 проходив лікування у Військовій частині НОМЕР_3 з діагнозом Т00.1 - поверхневі травми грудної клітки та живота, нижньої частини спини та/або таза: наслідки вибухової травми (31.08.23): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, оперативних втручань (31.08.2023 - ПХО рани) у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушення функцій, що підтверджується випискою №1176; з 01.05.2025 по 20.05.2025 у КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» з діагнозом - наслідки вибухової травми (31.08.2023): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, оперативних втручань (31.08.2023 - ПХО рани) у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушення функцій, що підтверджується випискою №1837. Однак, за даний період позивачу не виплатили додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 грн за період лікування у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини. 24.07.2025 листом №546 в/ч НОМЕР_1 повідомила, що оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 отримав поранення 31.08.2023, а надані медичні документи не містять інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, то виплата додаткової винагороди військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювалася. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем неправильно проводився розрахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 09.02.2024 по 07.06.2025 з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, що порушує його право на належне грошове забезпечення, оскільки для розрахунку грошового забезпечення має використовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня календарного року виплати. Також зауважує, що відповідач зобов'язаний виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», у зв'язку з несвоєчасним повним розрахунком при звільненні.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що Згідно пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці. Тобто, на думку апелянта підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я є виписка про перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а перебування у відпустці для лікування після поранення, є наявність саме тяжкого поранення у військовослужбовця, отримання такого тяжкого поранення саме під час захисту Батьківщини, наявність висновку військово-лікарської комісії, де зазначено факт отримання військовослужбовцем тяжкого поранення під час захисту Батьківщини. Однак, ОСОБА_1 31.08.2023, під час захисту Батьківщини, отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення спини в ділянці грудного відділу хребта, вялогранулююча рана, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_2 від.07.10.2023 № 3168/КП. Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до військової частини НОМЕР_3 , де проходив стаціонарне лікування з 22.04.2025 по 30.04.2025, та до КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни», де проходив стаціонарне лікування з 01.05.2025 по 20.05.2025. При цьому, вказане лікування відбувалось за направленням військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2025 №2216/ВЛК для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеню придатності до військової служби. Таким чином, перебування ОСОБА_1 в лікарняних установах в період з 22.04.2025 по 20.05.2025 пов'язане не з необхідністю лікування отриманого 31.08.2023 поранення (в виписках зазначено, що від поранення залишився рубець без порушення функцій), а для проходження військово-лікарської комісії та отримання свідоцтва про хворобу після погодження 16 Регіональною військово-лікарською комісією. Відтак посилання позивача на лікування тільки вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, оперативних втручань (31.08.2023 - ПХО рани) у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушення функцій, мета та підстави перебування в лікувальних установах є намаганням приховати істотні обставини, які впливали на рішення військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення виплати додаткової винагороди. Щодо невиплати грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024-2025 роки вказав, що в період виплати з 09.03.2024 по 26.05.2025 була чинною редакція п. 4 постанови №704, яка передбачала визначення розміру складових грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні коефіцієнти. При цьому, сам лише факт того, що в подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 визнано протиправним та скасовано пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, не може вплинути на визначення правомірності дій відповідача у спірних відносинах, оскільки вказане рішення суду не має ретроспективної дії. Зазначає, що порушень законодавства при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення з врахуванням прожиткового мінімуму в розмірі 1762,00 гривень, додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не допущено. Таким чином, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та інших видів виплат здійснювалась у відповідності до діючих на той час нормативно-правових актів, відтак підстави для компенсації за невчасний розрахунок відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації у в/ч НОМЕР_1 з 09.03.2024 по 26.05.2025, що підтверджується копією військового квитка № НОМЕР_4 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2025 №148.
Відповідно до довідки №3168/КП від 07.10.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої т.в.о. командира в/ч НОМЕР_2 , 31.08.2023 близько 17:00 під час ворожого контрбатарейного артилерійського обстрілу (ствольна артилерія, імовірно 152 мм боєприпасами), перебуваючи на вогневій позиції виконував бойове завдання в районі н.п. Пазено, Бахмутського району Донецької області, молодший сержант ОСОБА_1 , командира гармати 2 розрахунку 1 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 отримав поранення. Під час відбиття збройної агресії російської федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Захисту Батьківщини відповідно до Указу Президента України №71/2022 від 24.02.2022 «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань».
Судом також встановлено, що з 22.04.2025 по 30.04.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у Військовій частині НОМЕР_3 з діагнозом Т00.1 - поверхневі травми грудної клітки та живота, нижньої частини спини та/або таза: наслідки вибухової травми (31.08.23): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, оперативних втручань (31.08.2023 - ПХО рани) у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушення функцій, що підтверджується випискою №1176; з 01.05.2025 по 20.05.2025 - у КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» з діагнозом - наслідки вибухової травми (31.08.2023): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, оперативних втручань (31.08.2023 - ПХО рани) у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушення функцій, що підтверджується випискою №1837.
На звернення позивача щодо виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 грн за період перебування на лікуванні, листом від 24.07.2025 №546 в/ч НОМЕР_1 повідомила, що оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 отримав поранення 31.08.2023, а надані медичні документи не містять інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, то виплата додаткової винагороди військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювалася, а тому додаткова винагорода не підлягає виплаті.
Крім того, позивач вважає, що в ході проходження військової служби обчислення і виплату грошового забезпечення здійснено з порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для компенсації втрати частини доходів.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з наступними змінами та доповненнями (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою-четвертою 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168).
Пунктом першим постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
01.04.2022 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відтак, положеннями Постанови №168 передбачено дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн, а саме: 1) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Спірним питанням в межах даної справи є наявність у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період перебування на лікуванні з 22.04.2025 по 30.04.2025 та з 01.05.2025 по 20.05.2025.
З матеріалів справи вбачається, що з 22.04.2025 по 30.04.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у Військовій частині НОМЕР_3 з діагнозом Т00.1 - поверхневі травми грудної клітки та живота, нижньої частини спини та/або таза: наслідки вибухової травми (31.08.23): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, оперативних втручань (31.08.2023 - ПХО рани) у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушення функцій, що підтверджується випискою №1176.
Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого №1176 ОСОБА_1 визначено основний діагноз: М51.1 - порушення поперекових та інших міжхребцевих дисків з радикулопатією (G55.1), опис діагнозу: поширений остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта, грижа міжхребцевого диска L5-S1, спондилодез L4-L5-S1 (6 гвинтів) після операції (20.01.2025): заднього спондилодезу транспедикулярною системою, інтерлямінектомії, нуклеотомії L4-L5 справа, з приводу грижі міжхребцевого диска з больовим синдромом, радикулярним L5-S1 корінцевим синдромом праворуч із значним порушенням функції хребта. І вже в супутніх діагнозах, однією з хвороб визначено Т00.1 - поверхневі травми грудної клітки та живота, нижньої частини спини та/або таза, опис діагнозу: Наслідки вибухової травми (31.08.2023): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, оперативних втручань (31.08.2023 - ПХО рани) у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушень функції.
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що вказане лікування відбувалось за направленням військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2025 №2216/ВЛК для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеню придатності до військової служби, за результатами якого складено свідоцтво про хворобу №2025-0430-1523-1692-3 від 30.04.2025, яке скеровано на затвердження у 16 Регіональну військово-лікарську комісію. Для реабілітаційного лікування до отримання затверджених документів скеровується у ВОГВВ.
Окрім цього, із свідоцтва про хворобу №2025-0430-1523-1692-3 від 30.04.2025 вбачається «наслідки вибухової травми (31.08.2023): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, оперативних втручань (31.08.2023 - ПХО рани) у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушення функцій»; травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини; за ступенем тяжкості (наказ МОХ України від 04.07.2007 №370) травма відноситься до легких.
Також згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1837 Лукавому постановлено діагноз: поширений остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта, грижа міжхребцевого диска L5-S1, спондилодез L4-L5-S1 (6 гвинтів) після операції (20.01.2025): заднього спондилодезу транспедикулярною системою, інтерлямінектомії, нуклеотомії L4-L5 справа, з приводу грижі міжхребцевого диска з больовим синдромом, радикулярним L5-S1 корінцевим синдромом праворуч із значним порушенням функції хребта. Гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступеня, ризик ускладнень, помірний CH0. Недостатність АК І ст. Хронічний гастрит стадія ремісії. Жировий гепатоз без порушення функції. Наслідки вибухової травми (31.08.2023): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, оперативних втручань (31.08.2023 - ПХО рани) у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушень функції. Короткозорий астигматизм ступеня 0,5 Д обох очей. Скеровується до військової частини НОМЕР_3 для отримання свідоцтва про хворобу рішенням 16 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Львів), згідно протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії.
Таким чином, перебування ОСОБА_1 в закладах охорони здоров'я в період з 22.04.2025 по 20.05.2025 не пов'язане проходженням стаціонарного лікування внаслідок отриманого 31.08.2023 поранення (в виписках зазначено, що від поранення залишився рубець без порушення функцій), а для проходження військово-лікарської комісії та отримання свідоцтва про хворобу після погодження 16 Регіональною військово-лікарською комісією.
Колегія суддів звертає увагу, що норми Постанови №168 передбачають підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, тобто лише у зв'язку із отриманням поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, а не у зв'язку із захворюванням.
Таким чином, апеляційний суд, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не набув права на виплату винагороди у розмірі 100000 гривень під час лікування у зв'язку з проходження військово-лікарської комісії та отримання свідоцтва про хворобу після погодження 16 Регіональною військово-лікарською комісією, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо правомірності дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 09.03.2024 по 26.05.2025 грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів, одноразових додаткових видів) з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (тобто 1762,00 грн), а не з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року виплати (станом на 01.01.2024 та 01.01.2025), колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Згодом, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший цієї норми в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постанова Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 набрала чинності 20.05.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 неправомірними, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Отже, з 18.06.2025 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №320/29450/24 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 18.06.2025 була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 18.06.2025 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №320/29450/24 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Одночасно з цим, колегія суддів звертає увагу, що в спірний період проходження позивачем військової служби у в/ч НОМЕР_1 з 09.03.2024 по 26.05.2025 була чинною редакція п. 4 постанови №704, яка передбачала визначення розміру складових грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні коефіцієнти.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачу грошового забезпечення в період проходження військової служби з09.03.2024 по 26.05.2025, а отже відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відсутні.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 140/8410/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар