25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4457/25 пров. № А/857/43876/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року (головуючий суддя Баб'юк П.М., м. Львів) у справі №500/4457/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
28.07.2025 позивач (Головне управління ДПС у Тернопільській області) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив: стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 652070,35 грн: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 599901,31 грн; по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 49963,44 грн; по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 605,60 грн (основний платіж); по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування в сумі 1600,00 грн (основний платіж).
Позов обґрунтовує тим, що за відповідачем станом рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами сумі 652070,35 грн, а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 599901,31 грн; по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 49963,44 грн; по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 605,60 грн (основний платіж); по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування в сумі 1600,00 грн (основний платіж). Оскільки відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, тому податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий борг в сумі 652070 (шістсот п'ятдесят дві тисячі сімдесят) грн 35 коп., в тому числі: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 599901 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот одна) грн 31 коп.; по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 49963 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн 44 коп.; по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. (основний платіж); по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. (основний платіж).
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що до матеріалів справи не додані копії листа компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також листа ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, які підтверджують будь-які правові підстави виникнення будь-яких правовідносин та отримання саме доходів ОСОБА_1 від британського об'єкта господарювання Fenix International Ltd. Вказує що при перевірці використано лише лист ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-03-07, чек про надсилання повідомлення про надання декларації про майновий стан і доходи, лист №19583/6/19-00-24-03-02 від 03.10.2024 ГУ ДПС у Тернопільській області про надання інформації та документального підтвердження ОСОБА_1 проте, на переконання відповідачки, за даними документами не можливо підтвердити отримання доходу від британського об'єкта господарювання Fenix International Ltd безпосередньо ОСОБА_1 , а не наприклад використання без відома відповідача її персональних даних, або несанкціонованого доступу до її електронного профілю в мережі Інтернет, або наявність трудових, договірних відносин. Зазначає, що у період з 01.01.2021 по 31.12.2022 вона доходів не отримувала, навіть пасивних, підприємницьку діяльність не здійснювала, навіть незалежну професійну діяльність. Тому на її переконання, вона не мала зобов'язання сплачувати ставку податку, яка становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, оскільки не перебувала в жодних договірних відносинах з британським об'єктом господарювання Fcnix International Ltd, ні в період 2021-2022 роки, ні будь-коли і, протилежне позивачем жодним належними і допустимими доказом не доведено. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
16.12.2025 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що Головне управління ДПС у Тернопільській області наголошує на тому що, предметом у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту. При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначені, не є предметом дослідження у даній справі. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків. 13.11.2024була зареєстрована як фізична особа - підприємець, 29.05.2025 за власним рішенням даної фізичної особи - підприємця припинено підприємницьку діяльність, що підтверджується відомостями у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно довідки про наявність податкового боргу у відповідача наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 652070,35 грн (основний платіж 555413,59 грн, штрафна санкція 96656,76 грн), в тому числі: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 599901,31 грн (основний платіж 510653,53 грн, штрафна санкція 89247,78 грн); по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 49963,44 грн (основний платіж 42554,46 грн, штрафна санкція 7408,98 грн); по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 605,60 грн (основний платіж); по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування у розмірі 1600,00 грн (основний платіж).
Заборгованість по платежах податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування виникла в результаті несплати узгоджених грошових зобов'язань нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень від 10.03.2025 №00027182405 на суму 598931,31 грн (510023,53 грн - податкові зобов'язання та 88907,78 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)), №00027252405 на суму 340,00 грн (штрафні (фінансові) санкції (штрафи)), №00027232405 на суму 49910,94 грн (42501,96 грн - податкові зобов'язання та 7408,98 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)), винесених на підставі акта перевірки від 06.01.2025 №125/19-00-24-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено, що платник податків ОСОБА_1 у 2021-2022 роках отримано іноземні доходи у сумі 2833464,04 грн, але річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021-2022 роки до ГУ ДПС у Тернопільській області не подала, не задекларувала та не сплатила до бюджету податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору.
Станом на час розгляду справи, зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому грошові зобов'язання визначені в них, вважаються узгодженими.
Також, заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у відповідача виникла у зв'язку з несплатою самостійно визначених платником узгоджених податкових зобов'язань нарахованих згідно податкової декларацій про майновий стан і доходи №9427634091 від 04.03.2025 за 2024 рік, якою нараховано платником податок на доходи фізичних осіб в сумі - 630,00 грн та нараховано військовий збір в сумі - 52,50 грн.
Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб виникла згідно поданої до податкового органу зави про застосування спрощеної системи оподаткування №39452339 від 14.11.2024, відповідно до якої фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на підставі ст.298 ПК України обрала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.12.2024, зазначивши відповідно до п.291.4 ст.291 ПК України 1 групу платника єдиного податку та обравши 10 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати згідно ст.293 ПК України. ФОП ОСОБА_1 згідно ст.295 ПК України щомісячно зобов'язана сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску в сумі 302,80 грн не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця у 2025 роках, а згідно підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України з 1 січня 2025 року щомісячно зобов'язана сплачувати військовий збір шляхом здійснення авансового внеску в сумі 800,00 грн не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця у 2025 році. Однак, відповідачем залишилось фактично не сплачені узгоджені податкові зобов'язання: по єдиному податку з фізичних осіб за період квітень, травень 2025 року в сумі 605,60 грн; по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування за квітень, травень 2025 року в сумі 1600,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.
Виконанням податкового обов'язку згідно п.38.1 ст.38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пп. 164.1.1. п. 164.1. ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Згідно пп. 164.2.20. п. 164.2. ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (пп. 168.2.1. п.168.2 ст.168 ПК України)
Відповідно до п. 167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно пп. «в» п. 176.1. ст.176 ПК України платники податку зобов'язані: подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (п. 179.1. ст.179 ПК України).
Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб до 1 травня року, що настає за звітним.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України (перехідні положення) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
В пункті 57.3 статті 57 ПК України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків ( п. 56.11. ст. 56 ПК України).
Згідно п.177.5. ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону (п. 177.11. ст.177 ПК України).
Відповідно пп.49.18.4. п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1, ст.57 ПК України).
У відповідності до пункту 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (пункт 295.2 ст.295 ПК України).
Згідно п.295.8, ст.295 ПК України у разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації.
Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-ІХ (абзац 5 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Згідно підпункту 1.11 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платники збору, зазначені у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату військового збору авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників збору, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюється контролюючими органами.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визнається податковим боргом.
Виникнення та існування такого податкового боргу також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: виписками з інтегрованих карток платника податку, розрахунками сум боргу.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідачу виставлялась податкова вимога "Ф" №0002143-1305-1900 від 28.04.2025, яка направлена на податкову адресу відповідача згідно вимог чинного законодавства.
Вказана податкова вимога платником податків у визначеному законом порядку не оскаржена та недійсною не визнана. В добровільному порядку заборгованість відповідач не погасив.
З врахуванням викладеного, норми статей 95-99 ПК України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 ПК України.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому, окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває у податковій заставі, не застосовується, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковим органом, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 3760,38 грн. є узгодженою та у встановлені законом строки не сплаченою, а тому відповідно до пп.14.1.175 п. 14 ст.14 ПК України визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотного апелянтом не подано, а колегією суддів не встановлено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 500/4457/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар