01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.02.2008 № 16/272
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Автобан-Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.10.2007
у справі № 16/272
за позовом Одеської залізниці
до Дочірнього підприємства "Автобан-Україна"
про стягнення 461020,60 грн.
Одеська залізниця звернулась до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Дочірнього підприємства “Автобан-Україна» на свою користь 342795,00 грн. - основного боргу, 27793,00 грн. - 3 % річних з простроченої суми, 90432,61 грн. - інфляційних витрат, 4620,00 грн. - витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2007 р. у справі № 16/272 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство “Автобан-Україна» подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження по справі. Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив визнання судом встановленими недоведених обставин, що мають значення для справи. При цьому, відповідач наголошує на тому, що позивач не звертався до нього з вимогою про погашення заборгованості.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, письмових пояснень з приводу даної справи суду не надали, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Одеською залізницею (Відокремленим структурним підрозділом ПМС-Вознесенськ) у 2004 році при будівництві автодороги державного значення Київ-Одеса були надані послуги Дочірньому підприємству “Автобан-Україна» (далі - ДП “Автобан-Україна») по виконанню земельних робіт по реконструкції автодороги на суму 572795,00 грн. Даний факт підтверджується актом приймання виконаних робіт за грудень 2004 р. (Форма КБ - 2В). Позивачем за надані послуги був виставлений рахунок № 24 від 02.02.2005 р.
Відповідач частково розрахувався за надані послуги, а саме: відповідно до банківських виписок (копії наявні в матеріалах справи) відповідач сплатив грошові кошти в сумі 230000,00 грн.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пункт 2 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен сплатити борг в семиденний строк зі дня пред'явлення вимог, якщо зобов'язання негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не пред'явлена вимога про зобов'язання сплатити борг.
З матеріалів справи вбачається, що виставлення позивачем рахунку № 24 від 02.02.2005 р. є пред'явленням вимоги в розумінні п. 2 ст. 530 ЦК України.
На день подачі позову до суду заборгованість у розмірі 342795,00 грн. відповідачем не сплачена.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва прийшов до вірного висновку, що позивачем обгрунтовано пред'явлена до відповідача вимога про стягнення боргу у розмірі 342795,00 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача за період з лютого 2005 року по лютий 2007 року 3% річних у розмірі 27793,00 грн. та інфляційні витрати у розмірі 90432,61 грн.
Суд першої інстанції, розглянувши позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, встановив, що згідно з п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Дії відповідача є порушенням зобов'язання, тому є підстави для нарахування 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних з простроченої суми та інфляційних витрат і необхідність задоволення цих вимог.
Однак, апеляційним судом встановлено, що при здійсненні розрахунку 3% річних місцевим господарським судом невірно зазначено період нарахування.
Стаття 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки п.2 ст. 530 ЦК України передбачає, що боржник повинен розрахуватися за виконані роботи протягом семи днів після пред'явлення вимоги, якщо інший строк не встановлено в договорі, а пред'явленням вимоги в даному випадку є виставлення рахунку № 24 від 02.02.2005 р., то датою, з якої починається період нарахування 3 % річних є 10.02.2005 р.
Оскільки позивачем в позовній заяві та у розрахунку, який додано до позовної заяви, заявлено вимогу про нарахування пені з лютого 2005 року по лютий 2007 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що періодом нарахування 3% річних є 10.02.2005 р. - 28.02.2007 р. (не виходячи за межі позовних вимог позивача).
Відповідно до наведеного нижче розрахунку, здійсненого судом апеляційної інстанції, розмір трьох процентів річних складає 24815,63 грн.
Розрахунок трьох процентів річних з простроченої суми:
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 90432,61 грн. за період з лютого 2005 р. по травень 2007 р. включно.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та судових витрат, оскільки Господарським судом міста Києва неправильно застосовані норми матеріального права в частині визначення періоду нарахування 3% річних, в решті рішення необхідно залишити без змін.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 4564 грн. 1 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 49, 101, п. 4 ст.103, п.4 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Автобан-Україна» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2007 р. року у справі № 16/272 змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Дочірнього підприємства “Автобан-Україна» (04074, м.Київ, вул.Попова, 2/4, ОКПО 32593472, р/р 26009301361952 філія Залізничне відділення ПІБ в м.Києві МФО 322153) на користь Одеської Залізницї (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, код ЗКПО 01071315, р/р 26003000001 в АБ “Експрес-банк» у м.Одесі МФО 328801) 342795 (триста сорок дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 24815 (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 63 коп. - 3% річних, 90432 (дев'яносто тисяч чотириста тридцять дві) грн. 61 коп. - інфляційних витрат, 4580 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп. - державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2007 року у справі № 16/272 залишити без змін.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
Справу № 16/272 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
09.02.08 (відправлено)