01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.02.2008 № 2/639-35/30
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
За участю представників:
від відповідача - Костинчук П.М.
від третьої особи 1 - Живагін О.О.
від третьої особи 2 - Зозуля Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії "Fishlmpex Corporation"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.05.2007
у справі № 2/639-35/30 (Літвінова М.Є.)
за позовом Компанії "Fishlmpex Corporation"
до Підприємства зі 100% іноземною інвестицією Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла Кастеллана"
третя особа Дочірнє підприємство "Теребовлянська взуттєва фабрика"
Компанія "Лакі Шуз Лімітед"
про визнання права власності
Компанія «Фішімпекс Корпорейшен» звернулось до Господарського судуміста Києва із позовною заявою про визнання права власності на Корпоративні права Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» у Дочірньому підприємстві «Теребовлянська взуттєва фабрика", що становить 100 (сто відсотків) його статутного фонду.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №2/639 від 23.12.2005 року позов Компанії «Fishlmpex Corporation" був задоволений повністю: визнано право власності на Корпоративні права на Компанії «Fishlmpex Corporation" у Дочірньому підприємстві «Теребовлянська взуттєва фабрика" номінальною вартістю 2 170000,00 грн., що становить 100% його статутного фонду в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Кастеланна" по відсоткам за наданий кредит відповідно до п.4 Додаткової угоди № б/н від 01.07.2003 року до Кредитної угоди № 1 від 19.06.2001 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2006 р. вказане рішення скасовано, справу передано на новий розгляд Господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.05.2007 р. у справі № 2/639-35/30 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на те, що угода про переуступку заборгованості від 10.11.2005 р. по кредитній угоді № 1 від 19.06.201 р. не укладена, оскільки підписана не уповноваженою особою.
Відповідач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Під час розгляду справи Київським апеляційним господарським судом м. Києва у судових засіданнях 02.08.2007, 14.08.2007, 04.09.2007, 09.10.2007 приймав участь представник Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» Агапов О.О., 18.10.2007, 26.10.2007, 08.11.2007 - Рогачов Ю.М.
04.12.2007, 20.12.2007, 17.01.2008 до Київського апеляційного господарського суду були подані заяви про відвід судової колегії у даній справі, підписані директором Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» Єріком Ванагельсом. Судова колегія вважає за необхідне зауважити про те, що вказані заяви подавались безпосередньо до канцелярії суду в день судових засідань у даній справі, що свідчить про обізнаність позивача про час та місце розгляду справи.
Ухвалами Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2007, 24.12.2007, 21.01.2008 у задоволенні заяв Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» про відвід судової колегії відмовлено.
Зважаючи на те, що заяви про відвід були подані позивачем до канцелярії суду безпосередньо у день судових засідань по даній справі, судова колегія вважає, що вимоги позивача повідомляти Компанію «Фішімпекс Корпорейшен» про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Конвенцією "Про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах", підписаної в Гаазі 15 листопаду 1965 р., є спробою затягування судового розгляду даної справи та свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Крім того у поданих до суду заявах про відвід судової колегії Київського апеляційного господарського суду директор Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» Єрік Ванагельс посилався на те, що довіреності, видані Іванцову В.В., Луценко С.О., Скічко І.В., Коробенко О.П., Чеховському А.А., Рогачову Ю.Н., Писаренко В.І. відкликані з 23.11.2007 р. та є недійсними.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.
Матеріали справи не містять доказів скасування довіреностей б/н від 19.05.2005 р. та від 01.08.2007 р., виданих Іванцову В.В., Луценко С.О., Скічко І.В., Коробенко О.П., Чеховському А.А., Рогачову Ю.Н., Писаренко В.І. У заяві директор Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» Єрік Ванагельс міститься лише посилання на те, що довіреності відкликані з 23.11.2007 р. та є недійсними. Крім того не надано також доказів повідомлення повірених про скасування довіреностей.
Вимоги до документів, які подаються суду при розгляді справ за участю іноземних підприємств і організацій, викладені у роз'ясненні ВГСУ від 31.05.2002 р. N 04-5/608. Так, Вищий господарський суд наголошує на тому, що господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України (п. 7 вказаного роз'яснення).
Разом із тим, конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961), якою передбачено спрощений порядок засвідчення документів шляхом проставлення на них спеціальної печатки - апостиля, ратифікована Верховною Радою України відповідно до Закону України від 10.01.2002 N 2933-III "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" і діє на території України з часу набрання чинності зазначеним Законом.
З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку про те, що на підставі ст. 249 Цивільного кодексу України та положень Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, у разі скасування 23.11.2007 р. довіреностей, б/н від 19.05.2005 р. та від 01.08.2007 р., виданих Іванцову В.В., Луценко С.О., Скічко І.В., Коробенко О.П., Чеховському А.А., Рогачову Ю.Н., Писаренко В.І., Компанія «Фішімпекс Корпорейшен» зобов'язана надати суду докази цього, засвідчені належним чином у відповідності до вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.
Оскільки таких доказів суду надано не було, процесуальні документи у справі направляються на адресу представників Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» повноваження яких підтверджені довіреністю б/н від 19.05.2005 р. та довіреністю б/н від 01.08.2007 р.
Заявлене ТОВ «Ла Кастеллана» клопотання про призначення судової експертизи не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
У клопотання про призначення судової експертизи ТОВ «Ла Кастеллана» просить суд поставити на вирішення експертів ряд запитань. Дослідивши вказані запитання, судова колегія дійшла висновку про те, що надання експертом відповіді на них будь-яким чином не матиме значення для правильного вирішення господарського спору про визнання права власності на Корпоративні права Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» у Дочірньому підприємстві «Теребовлянська взуттєва фабрика", що становить 100 (сто відсотків) його статутного фонду.
Заявлене Компанією «Фішімпекс Корпорейшен» клопотання про залучення до матеріалів справи в якості доказу додатку до угоди про переуступку заборгованості між Компанією «Фішімпекс Корпорейшен» та Компанією «Лакі Шуз Лімітед» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з тексту додатку до угоди про переуступку заборгованості, сторонами угоди є дві юридичні особи, створені за законодавством іноземних держав -Компанія «Фішімпекс Корпорейшен» (США) та Компанія «Лакі Шуз Лімітед» (Кіпр).
Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно із п. 7 роз'яснення ВГСУ від 31.05.2002 р. N 04-5/608 господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України.
Спрощений порядок засвідчення документів шляхом проставлення на них спеціальної печатки - апостиля, передбачений Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961), яка ратифікована Верховною Радою України відповідно до Закону України від 10.01.2002 N 2933-III "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" і діє на території України з часу набрання чинності зазначеним Законом.
З огляду на те, що позивачем не було подано суду належним чином засвідченої копії наданого ним суду додатку до угоди про переуступку заборгованості між Компанією «Фішімпекс Корпорейшен» та Компанією «Лакі Шуз Лімітед», у суду відсутні правові підстави для залучення вказаного додатку в якості доказу (п. 7 роз'яснення ВГСУ від 31.05.2002 р. N 04-5/608).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
19.06.2001 року між Компанією «Фішімпекс Корпорейшен» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ла Кастелана" було укладено Кредитну угоду №1, згідно якої відповідачу позивачем надавався грошовий кредит під визначені в угоді відсотки, що підлягав поверненню (включаючи суму відсотків за використання кредиту) в строк до 31.12.2003 року.
30.07.2001 року Кредитна Угода №1 була зареєстрована Головним управлінням Національного банку в місті Києві і Київській області (реєстраційне свідоцтво №1606).
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, позивач відповідно до Кредитної угоди №1 перерахував відповідачу 985 947,00 доларів США. Згідно з актом звірки взаєморозрахунків позивача і відповідача від 07.10.2005 року сума нарахованих відсотків за використання наданого кредиту станом на 01.10.2005 року склала 463 737,86 доларів США.
30.08.2001 року позивач і відповідач уклали зміни до Кредитної угоди №1, якими змінили п.5.2 Кредитної угоди №1 щодо підвідомчості спорів, які можуть виникати між сторонами, передбачивши, що спірні питання вирішуються в Господарському суді міста Києва або в іншому господарському суді за місцем знаходження відповідача.
До реєстраційного свідоцтва Головного управління Національного банку в місті Києві і Київській області №1606 від 30.07.2001 року зміни у зв'язку з укладенням Зміни до Кредитної угоди №1 від 30.01.2001 року не вносились.
01.07.2003 року між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду без номера, як додаток до Кредитної угоди №1. Відповідно до умов Додаткової угоди відповідач повинен виконати зобов'язання за Кредитною Угодою №1 в частині сплати нарахованих відсотків за використання наданого позивачем кредиту до 01.06.2005 року (п.1 Додаткової угоди).
Відповідно до умов Додаткової угоди, у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитною угодою №1, в рахунок сплати боргу за кредитом та відсотків, нарахованих за його використання, позивач з 02.06.2005 року стає власником 100% корпоративних прав на Дочірнє підприємство «Теребовлянська взуттєва фабрика", в якому відповідач є засновником згідно із Статутом Дочірнього підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика" (п.4 Додаткової угоди).
Відповідно до п.6 Додаткової угоди відповідач зобов'язався забезпечити перехід власності на корпоративні права на Дочірнє підприємство «Теребовлянська взуттєва фабрика", а саме: надати позивачу оригінали статутних документів Дочірнього підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика", свідоцтво про державну реєстрацію Дочірнього підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика", печатку Дочірнього підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика" та організувати передачу всіх справ Дочірнього підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика" разом із всією документацією, в тому числі бухгалтерською, така передача повинна була оформлятися відповідним Актом.
11.05.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено зміни до Кредитної угоди №1, якими передбачили, що строк повернення суми кредиту повинно бути здійснено в строк до 31.12.2006 року. Ці зміни були зареєстровані Головним управлінням Національного банку в місті Києві та Київській області 25.05.2004 року (додаток №1 до реєстраційного свідоцтва).
Як вбачається з матеріалів справи 08.10.2005 року позивач звернуся до відповідача з претензією про витребування документів, необхідних для здійснення права власності на корпоративні права на Дочірнє підприємство «Теребовлянська взуттєва фабрика".
У відповіді на претензію від 13.10.2005 року відповідач повідомив позивача про те, що відповідно із Змінами до Кредитної угоди №1 від 11.05.2005 року повернення кредиту повинно бути здійснено в строк до 31.12.2006 року, а також зазначив про те, що між сторонами велися переговори про уступку боргу та просив не порушувати домовленості тане вимагати погашення боргу.
10.11.2005 року між позивачем та Компанією «Лакі Шуз Лімітед" була укладена Угода про переуступку заборгованості по Кредитній угоді №1 від 19.06.2001 року.
Відповідно до умов даної Угоди про переуступку заборгованості Компанія «Фішімпекс Корпорейшен» переуступає на користь Компанії «Лакі Шуз Лімітед" всі суми, що складають заборгованість ТОВ «Ла Кастеллана" перед Компанією «Фішімпекс Корпорейшен» в сумі 1 455 627,55 доларів США, включно з урахуванням відсотків. Відповідач був повідомлений про зміну кредитора за Кредитною угодою №1, уклавши 10.11.2005 рок відповідну угоду із третьою особою-2. До реєстраційного свідоцтва Головного управління Національного банку в місті Києві та Київській області №1606 від З0.07.2001 року зміни у зв'язку з укладенням Угоди про переуступку заборгованості не вносились.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2006 року було визначено, що господарський суд міста Києва не перевірив всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору (не перевіряв обставин укладення Угоди про переуступку заборгованості), чим порушив вимоги ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час розгляду справи.
Згідно із ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позик) або таку ж кількість речей того ж роду т такої ж якості.
Відповідно до п.1 ч.І ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога про визнання права власності позивача на корпоративні права Дочірнього підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика" номінальною вартістю 2 170 000,00 грн., що становить 100 % статутного фонду Державного підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика" в рахунок погашення заборгованості відповідача лише по відсоткам а наданий кредит (станом на 01.10.2005 року - 463 737,86 доларів США) не ґрунтується на п.4 Додаткової угоди, згідно з якою перехід права власності на корпоративні права на Дочірнє підприємство «Теребовлянська взуттєва фабрика" стає можливим за умовами невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитною Угодою №1, в рахунок сплати боргу за кредитом (станом на 01.10.2005 р.-985 947,00 доларів США) та відсотків нарахованих за його використання..
Таким чином, умовами даної Додаткової угоди не було передбачено можливості передачі прав власності на корпоративні права на ДП Теребовлянська взуттєва фабрика" в рахунок погашення лише суми заборгованості по відсоткам за Кредитною угодою №1.
Відповідно до п.2.9 Кредитної угоди №1 позичальник не вправі здійснювати погашення боргу без згоди кредитора.
Відповідно по п.2.8 Кредитної угоди №1 позичальник вправі припинити конання Кредитної угоди №1 та повернути суму кредиту та процентів по ньому тільки з письмової згоди кредитора; при цьому проценти виплачуються за термін фактичного користування кредитом.
Як вбачається з наданих доказів, сторони не передбачили в Кредитній угоді №1 періодичності виплат суми кредиту, а строк повернення суми кредиту був передбачений до 31.12.2006 року (з урахуванням зміни до Кредитної угоди №1 від 11.05.2004 року), а отже кредитор до 31.12.2006 року був позбавлений права вимагати у позичальника здійснити передачу права власності на корпоративні права на Дочірнього підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика" в рахунок погашення сплати боргу за кредитом та відсотків, нарахованих за його використання, як це передбачено п.4 Додаткової угоди.
Згідно з п.1 ч.І ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов"язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Частиною першою ст.513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій і, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за передається новому кредиторові. Частина друга цієї статті передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2005 року між позивачем та третьої особою-2 була укладена Угода про переуступку заборгованості, відповідно до якої сторонами визначили, що позивач переуступає на користь третьої особи-2, котре приймає всі суми, що на даний момент складають заборгованість відповідача перед позивачем, яка дорівнює 1455627.55 доларів США за рахунок на 20.10.2005 року, включно, з урахуванням відсотків, тому всі суми, які до цього моменту підлягали сплаті з боку відповідача на користь позивача тепер складає заборгованість перед третьою особою-2.
На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача є необгрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2007 року у справі № 2/639-35/30 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
Рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2007 року у справі № 2/639-35/30 залишити без змін, а апеляційну скаргу Компанії «Фішімпекс Корпорейшен» - без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
12.02.08 (відправлено)