про повернення апеляційної скарги
Справа № 240/5023/23
24 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Канигіної Т.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігласс Україна" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 23 лютого 2026 року залишено апеляційну скаргу Житомирської митниці без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року клопотання Житомирської митниці про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
20 березня 2026 року до суду вдруге надійшло клопотання Житомирської митниці про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги. Скаржник зазначає, що Житомирська митниця утримується виключно за рахунок державного бюджету України, передбачених на утримання Держмитслужби. Згідно з інформацією, наданої відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, станом на день подання заяви за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні видатки" відсутні кошти для сплати судового збору. Cплата судового збору є можливою після відповідного надходження фінансування з державного бюджету. З огляду на викладене, скаржник просить суд продовжити строк на усунення недоліків.
Розглянувши наведене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки з урахуванням ухвали суду від 10 березня 2026 року заявнику встановлено строк, достатній для усунення недоліків апеляційної скарги в термін.
Статтею 129 Конституції України та статтею 8 КАС України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" вказав, що "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Водночас, сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав: якщо особа діє як суб'єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, у тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Таким чином, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може бути достатньою підставою для повторного продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 121 КАС України продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком суду та здійснюється за наявності поважних причин, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що сам по собі факт подання повторного клопотання не зумовлює обов'язку суду безумовно продовжувати процесуальний строк. Таке продовження можливе виключно за наявності належно підтверджених, об'єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали виконанню вимог попередніх ухвал суду.
Водночас, у поданому повторному клопотанні скаржник не навів нових обставин, які б свідчили про неможливість виконання вимог ухвал суду в межах уже продовженого строку, а також не надав належних доказів існування таких обставин. Наведені доводи мають загальний характер та не підтверджують наявність об'єктивних перешкод для сплати судового збору.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок зі сплати судового збору є передбачуваним і таким, що залежить від належної організації діяльності скаржника, а тому сам по собі не може вважатися поважною причиною для неодноразового продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги.
Крім того, як вищенаведено, суд уже скористався своїм дискреційним повноваженням та надав скаржнику додатковий строк для виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Проте скаржник не вжив належних заходів для усунення недоліків у межах продовженого строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Однак, скаржник не надає доказів вжиття заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, тобто відсутні докази того, що протягом нового строку судовий збір ймовірно буде сплачено.
Згідно зі статтею 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Систематичне звернення з клопотаннями про продовження строків без наявності поважних причин свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та призводить до затягування судового розгляду, що також суперечить принципам правової визначеності та розумності строків розгляду справи, які є складовими права на справедливий суд.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення повторного клопотання скаржника про чергове продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Судом встановлено, що копію ухвали суду про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до довідки про доставку документа в електронному вигляді через систему "Електронний суд" скаржнику доставлено до електронного кабінету 10 березня 2026 року о 18:45.
Отже, останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є 23 березня 2026 року.
Таким чином, Житомирська митниця мала обов'язок усунути недоліки апеляційної скарги з урахуванням продовженого судом процесуального строку до 23 березня 2026 року.
Проте станом на дату постановлення цієї ухвали зазначені недоліки не усунуті.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких якщо скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається особі, яка її подала.
Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина шоста статті 298 КАС України).
За наведених обставин, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, наявні підстави для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. В задоволенні клопотання Житомирської митниці про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
2. Апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Канигіна Т.С.
Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.